Місце політичної етнології в системі суспільних наук.

Лекція № 1-2

Тема 1. Предмет і методологія етнополітичного аналізу.

План:

1. Актуальність, предмет та завдання політичної етнології.

2. Структура політичної етнології, місце дисципліни в системі суспільно-політичних наук.

3. Функції політичної етнології.

4. Методика і методологія етнополітичних досліджень.

5. Поняттєво-категоріальний апарат політичної етнології.

6. Наукові центри політичної етнології.

Література:

Антонюк О.В. Основи етнополітики: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К. : МАУП, 2005. - 432 с.

Нельга О. Теорія етносу. – К.,1997.

Гумилёв Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. – М., 1993.

Донцов Д. Націоналізм //Політологія. Кінець ХІХ — перша половина ХХ ст.: Хрестоматія. — К., 1998.

Етнополітологія в Україні. Становлення. Що далі? / Збірник. – К.: ІПіЕНД, 2002. – 295 с.

Малий етнополітичний словник / О.В. Антонюк, В.І. Волобуєв, М.Ф. Головатий та ін. - К. : МАУП, 2005. - 288 с.

Картунов О.В. Вступ до етнополітології: науково-навчальний посібник. - К.: Крок, 1999. - 300 с.

Кресіна І.О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: Етнополітичний аналіз: монографія. - К. : Вища школа, 1998. - 392 с.

Крисаченко В.С, Степико М.Т., Власик О.С. та ін. Українська політична нація: генеза, стан, перспективи / За ред. В.С. Крисаченка. — К: НІСД, 2004.

Курас І.Ф. Етнополітологія. Перші кроки становлення. – К.: Ґенеза, 2004. – 736 с.

Галушко К. Народи, етноси, нації... - К.: Темпора, 2008. – 72 с. – С. 5 - 17.

Актуальність політичної етнології. Предмет та завдання політичної етнології.

Актуальність розвитку політичної етнології як науки, дослідницької концепції та навчальної дисципліни дедалі зростає. Це зумовлено низкою об’єктивних і суб’єктивних, загальних і специфічних обставин . Особливо на часі етнополітологія для новостворених державних організмів, які тільки торують свій шлях у співтовариство держав з багатовіковим державним досвідом, для посттоталітарних держав, для яких залишаються реальними ризики етнополітичних конфліктів, втрати єдності й територіальної цілісності, аж до втрати державного суверенітету, або реставрації тоталітарних режимів.

Етнополітичні обставини, які актуалізують політичну етнологію:

1. Поліетнічний склад населення планети і абсолютної більшості сучасних країн. Держави, які виникли останнім часом і виникатимуть в майбутньому, теж матимуть поліетнічний склад населення.

2. Могутній процес етнічного ренесансу, який охопив більшість поліетнічних держав і виявляється у зростанні етнічної свідомості й піднесенні етнічних рухів.

3. Політизація етнічностей, тобто вихід етнічних спільнот на арену політичного життя і зростання їх ролі як головного чинника легітимізації чи делегітимізації режимів та урядів.

4. Вибух націоналізму у Східній Європі та деяких інших регіонах, який був, є і, мабуть, ще довго буде однією з основних рушійних сил суспільного розвитку.

5. Світова тенденція піднесення етніцизму, загострення суперництва, а часом і протиборства між різними етніцизмами та між ними і націоналізмами.

6. Дезінтеграційні процеси в Східній Європі, внаслідок чого народилось або відродилось більше двох десятків нових суверенних держав, у тому числі й Україна.

7. Посилення інтеграційних процесів у Західній Європі і Північній Америці.

8. Послаблення етнополітичної стабільності в багатьох країнах світу, виникнення і загострення нових етнополітичних конфліктів, перетворення багатьох з них на етнічні, а деяких і на міждержавні війни.

Актуальність етнополітології обумовлена не лише загальними, а й специфічними чинниками, тобто притаманними конкретній державі. (низький рівень національної самосвідомості пересічного українця, криза національної ідентичності, загроза геттоізації українського корінного етносу, атомізованість суспільства, низький рівень соціальної та національної солідарності тощо)

Предметне поле політичної етнології.

Із врахуванням цього факту, об’єктом політичної етнології можна вважати етнонаціональні спільноти (етноси, нації, етнічні групи), які стали найбільш активними політичними гравцями  XIX та XX століть, їх утворення (партії, організації, рухи тощо), етніцизм і націоналізм, які є одними з рушійних сил суспільного розвитку та етнополітичної культури, котра значною мірою визначає ціннісні орієнтації та поведінку широких народних мас, а також державу та її інститути, їх політику в етнонаціональній сфері.

Політична етнологія - це не просто сукупність певних частин трьох зазначених вище наук - етнології, націолопї та політології чи сума деяких теоретичних положень та парадигм інших етнонапрямків, а їх синтез, внаслідок якого виникла нова, самостійна, загальна наука, дослідницька концепція і інтегративна навчальна дисципліна із власним предметом і об’єктом дослідження, а також, всіма іншими необхідними власними атрибутами і ознаками.

Об’єкти вивчення політичної етнології

Держава та її діяльність в етнонаціональній сфері

(Етнонаціональна політика)

Національна ідентичність

 Націоналізм

Етнічність

 Етнопсихологія

Етнічна структура та міжетнічні взаємини

Демографічна ситуація

Мовна політика

Етнополітичні конфлікти

Етнополітична культура

Історія розвитку етнополітичної думки

Суб’єкти політичної етнології

Етнонаціональні спільноти

Етнофор

Держава та її органи

Етнічні меншини

Національні партії та суспільно-політичні організації

Культурно-національні об’єднання

Структура дисципліни, місце в системі суспільно-політичних наук.

Політична етнологія як наука і навчальна дисципліна має власну структуру.

Нагадаємо, що термін «структура» походить від латинського слова «structura» - внутрішній устрій, розташування, будова.

Структура політичної етнології відбиває її внутрішній устрій, відносну самостійність окремих її частин, які мають свою внутрішню логіку. Її основними елементами є:

1.

Історія етнополітичної думки – вивчаються основні етапи зародження і розвитку етнополітичної думки в Україні.

2. Теоретико-методологічні засади – викладаються теоретико-концептуальні та методологічні основи аналізу етнополітичних процесів, їх чинники.

3. Теорія етнічності – в її рамках аналізуються етнічні форми існування людства, а також концепції етнічності, індивідуальної та групової етнічної ідентичності, етнічної стратифікації, етнічної мобілізації та багатьох інших.

4. Теорія нації, націогенези, національної та етнічної ідентичностей – аналізуються вітчизняні та західні теорії нації, зокрема психологічна, культурологічна, етнічна, політична та ін.,

5. Теорія націоналізму – всебічно досліджує природу, характер, типи і різновиди націоналізму.

6. Теорія етнонаціональної політики – розглядає причини й наслідки політизації етнічностей, їх місце та роль на політичній арені.

7. Теорія етнополітичних конфліктів – вивчаються причини виникнення, природа і характер етнополітичних конфліктів.

8. Теорія етнополітичної культури, яка визначає концепцію етнополітичної культури, з’ясовує її основні риси та критерії, визначає шляхи формування високої етнополітичної культури як окремої особи, так і суспільства в цілому.

Місце політичної етнології в системі суспільних наук.

В незалежній Україні політична етнологія вже посіла власне місце у системі суспільно-політичних наук, що стало можливим  завдяки перегляду існуючого «реєстру» наук про суспільство та сфери їх дослідження. Триває об’єктивний процес дезінтеграції і водночас інтеграції наук. При цьому чимало з них вже зникли, частина об’єдналась та/чи об’єднуються з іншими науками, але ще більше їх народилось, народжується і досить бурхливо розвивається. Серед останніх – політологія, етнологія, конфліктологія та ін.

Особливо великі зміни відбулись серед наук, які досліджують етнонаціональні проблеми. Зокрема, утвердилась етнологія, оновилась націологія, розробляються нові наукові напрямки: етнічна історія (С.Макарчук), етнодемографія (В.Крисаченко), етнопсихологія (Романенко), етнолінгвістика (Медвєдєв, Масенко) та інші. Та найважливішим досягненням останніх років можна вважати народження і становлення наук, які вивчають етнополітичну царину людського буття, зокрема, політичної етнології. Співпрацюючи з усіма цими науками, спираючись на їх досягнення, політична етнологія дає можливість по-новому подивитись на історію людства, його сучасне і майбутнє, побачити багатовимірність людини і світу, збагнути самоцінність етнонаціональних спільнот, побачити їх нерозривний зв’язок із політикою, зрозуміти природу етно - та національно-визвольних змагань, з’ясувати, нарешті, справжні сутність і характер, місце і роль етніцизму та націоналізму, виявити діалектику особистих, етнічних, національних, класових, державних і вселюдських інтересів і цінностей, з’ясувати причини загострення і шляхи врегулювання етнополітичних конфліктів тощо.

В Україні етнополітологія майже ровесниця суверенітету. Вона вбирає в себе, інтегрує і синтезує теоретичні розробки вітчизняних мислителів, котрі творили від часів становлення етнополітичної думки до 30-х років XX сторіччя; багатьох українських науковців-емігрантів, дисидентів, а також західних вчених. Слід особливо наголосити, що 1997 р. Вища атестаційна комісія (ВАК) України, нарешті, визнала і затвердила етнополітологію та етнодержавознавство як нову спеціальність (23.00.05.). Подальший розвиток етнополітології як загальної науки, нової дослідницької концепції та навчальної дисципліни сприятиме збереженню і зміцненню етнополітичної стабільності - чинника національної безпеки України.

Етнополітична царина людського буття стає об’єктом дослідження окремої, спеціальної, загальної академічної науки. Людство сплатило і платить занадто дорогу ціну за нехтування чи недостатню увагу політичних еліт та наукового співтовариства до цієї найскладнішої, найчуттєвішої і найважливішої царини (дві світові, безліч етно - та національно-визвольних воєн, десятки кривавих етнополітичних конфліктів).

Однак є надія, що становлення і розвиток політичної етнології може певною мірою допомогти народам і людству хоча б у третьому тисячолітті запобігти ескалації етнополітичних конфліктів, зберегти етнополітичну стабільність та зміцнити етнополітичну безпеку.

Підсумовуючи наведене, ще раз відзначимо, що політична етнологія пройшла досить складний шлях зародження і розвитку. На Заході вона вже утвердилась як окрема наука і навчальна дисципліна. Будучи наукою про взаємодію етнонаціональної та політичної сфер людського буття та новою дослідницькою концепцією, політична етнологія має власний понятійно-категоріальний апарат, власні предмет та об’єкт дослідження.