Складні випадки керування й узгодження. Узгодження прикметника з іменником на означення певних професій. Особливості поєднання іменників зі словами числового значення.

В українській мові більшість назв осіб за професією, посадою, званням, суспільною діяльністю, національністю тощо утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду. Наприклад: лаборант – лаборантка, журналіст – журналістка, працівник – працівниця, арматурник – арматурниця, аптекар – аптекарка. Проте ці форми неоднаково функціонують у різних стилях мовлення.

Для позначення осіб жіночої статі в розмовному, художньому та публіцистичному стилях мовлення вживають іменники жіночого роду: завідувачка, бібліотекарка, аспірантка, лаборантка. Використовуючи форми жіночого роду, ми підкреслюємо, що дійовою особою, виконавцем, суб’єктом дії є жінка.

В офіційно-діловому стилі перевага надається формам чоловічого роду, навіть коли є відповідні форми жіночого роду. Адже в діловому спілкуванні підкреслюється не стать людини, а її службове й соціальне становище. Така особливість становить норму цього стилю. Наприклад: виділили путівку головному технологу Галині Вовченко.

Отже, офіційні назви посад, професій – іменники чоловічого роду, тому в ділових паперах слід вживати саме їх. Наприклад: головний бухгалтер Лідія Іванівна, завідувач лабораторією Оксана Василівна.

Серед назв осіб за професією дедалі більше з’являється складних назв. Наприклад: топ-менеджер, інженер-механік, технік-технолог, лаборант-мікробіолог, слюсар-ремонтник, технік-конструктор. Такі іменники не мають відповідників жіночого роду.

У ділових документах н е в ж и в а ю т ь узгодження типу: наша голова розробила, старша інженер наказала, головна бухгалтер порадила тощо. Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення особи жіночої статі, а ім’я особи при цьому не називається,то присудок вживається у формі чоловічого роду. Якщо ж іменник чоловічого роду вживається на позначення особи жіночої статі і при цьому називається ім’я особи, то присудок вживається у формі жіночого роду.

Для правильного оформлення висловлення важливо насамперед узгодити присудок з підметом. Для цього існують такі правила:

1. Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчуються на одиницю (21, 31, 151, 1991 і под.), топрисудоквживаєтьсяводнині: Двадцять один комп'ютер знайшов своє застосування на заняттях.

2. Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчується на два, три, чотири, то присудок вживається в однині: Чотири студенти пропустили заняття.

3. Якщо у складі підмета є числівник п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, то присудок ставиться чи у множині чи в однині, залежно від контекстового значення підмета:

4. Якщо у складі підмета є слова більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька, то присудок вживається в однині: Ряд випускників залишилось працювати в Національному університеті ім. Тараса Шевченка.

5. Якщо підмет виражений займенниками що, дехто, ніхто, ніщо та ін., присудок вживається в однині: Ніхто не заперечував.

6. Якщо у складі підмета є прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет роду, то присудок узгоджується з підметом, а не з прикладкою: Музей – садиба Лесі Українки сподобався усім; Виставка-продаж відбулася; Школа-інтернат відкрита з ініціативи.

7. Якщо у складі підмета є прикладка – власна назва (Фірма "Світоч"), то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою: Фірма "Світоч" відома своїми прекрасними виробами в усьому світі.

8. Якщо однорідні підмети розділені протиставними сполучниками (не – а, не тільки – а й, не лише – а й), присудок вживається в однині: Не тільки економічний, а й юридичний бік справи цікавив промисловців.

9. Якщо у складі однорідних підметів є означення (значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка сума), то присудок вживається в однині: Значна частина словників, велика кількість підручників потребує негайного внесення у програму.

10. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок узгоджується (у роді, числі) з головним словом у словосполученні, від якого утворено абревіатуру: Запорізька АЕС розпочала роботу у визначений графіком час.

11. Якщо підмет, виражений займенником Ви, позначає однину (у формі Кл. відмінка), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа, наприклад: Сьогодні Ви внесли доречну пропозицію.

Керування – один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова: оплачувати проїзд, платити за проїзд. Досить часто в ділових паперах трапляється неточність та двозначність формулювань, безпредметні й не дуже грамотні розмірковування, нечіткість у висловленні думки. Щоб уникнути таких помилок слід звернути увагу на сполучуваність слів у тексті документа. При дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків від іменників, не вживається спільний додаток: Ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методів. Треба опанувати – методами, але вдосконалення – методів.

1.

1. Українська мова – державна мова в Україні. Державна мова й мови національних меншин.

2. Походження назви “Україна”, “український”. Основні етапи становлення і розвитку української мови.

3. Літературна мова як вищий щабель розвитку мови. Поняття мовної норми. Види норм.

4. Стилі сучасної української літературної мови. Особливості наукового стилю української мови.

5. Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль, його найважливіші риси.

6. Культура мовлення як компонент професійної культури спеціаліста. Поняття культури мовлення. Основні комунікативні ознаки мовлення (правильність, точність, логічність).

7. Поняття культури мовлення. Основні комунікативні ознаки мовлення (багатство, чистота, виразність та доречність мовлення).

8. Особливості усної форми мови. Орфоепічні норми. Словесний і фразовий наголос. Милозвучність мовлення.

9. Культура писемного мовлення фахівця. Особливості писемної форми мови.

10. Технічні правила оформлення рукописних та машинописних текстів. Оформлення адреси.

11. Технічні правила оформлення рукописних та машинописних текстів. Оформлення списку літератури. Правила цитування.

12. Технічні правила оформлення рукописних та машинописних текстів. Рубрикація текстів.

13. Технічні правила оформлення рукописних та машинописних текстів. Орфографічні й технічні правила переносу. Загальноприйняті та індивідуальні правила скорочування слів та словосполучень. Правила написання цифр та символів.

14. Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів. Композиція мовлення.

15. Службова бесіда. Правила ведення службової бесіди.

16. Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні. Доцільність використання у фаховому мовленні іншомовної лексики.

17. Історія становлення і розвитку української термінології. Основні термінологічні словники.

18. Терміни та професіоналізми у професійному мовленні. Виробничо-професійна, науково-термінологічна лексика. Номенклатурні назви в професійному мовленні.

19. Багатозначні слова і контекст. Системність лексики української мови (синонімія, антонімія), специфіка виявлення системності у термінології. Особливості вживання термінів-синонімів.

20. Явище лексичної омонімії. Міжмовна омонімія, її небезпека.Пароніми.

21. Явище суржику. Шляхи і методи запобігання появи та подолання суржику в мовленні фахівця.

22. Стилістичні норми української мови. Стилістичні помилки в діловому та науковому стилях: тавтологія, плеоназм, штампи.

23. Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні. Іменники на позначення статусу, професій, посад, звань. Варіанти відмінкових форм іменників. Кличний відмінок. Основні формули звертань.

24. Особливості використання граматичних форм прикметників та займенників у професійному мовленні. Використання форм ступенів порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників.

25. Правопис та відмінювання імен та імен по батькові. Типи прізвищ та особливості їх словозміни.

26. Правопис та відмінювання кількісних (цілих і дробових) та порядкових числівників. Написання відчислівникових слів.

27. Дієприкметники та дієприслівники у професійному мовленні. Особливості використання активних дієприкметників. Перевага активних конструкцій над пасивними, використання безособових конструкцій з дієслівними формами на -но, -то.

28. Особливості використання службових слів у професійному мовленні. Прийменники у професійному мовленні. Синонімія прийменниково-відмінкових форм і безприйменниково-відмінкових конструкцій. Уживання прийменника по. Переклад російських конструкцій з прийменником в. Уживання прийменника при. Сполучники у професійному мовленні.

29. Синтаксичні особливості професійних текстів. Прямий порядок слів, уживання інфінітивних конструкцій, пасивні конструкції, використання віддієслівних іменників. Місце в реченні вставних слів, дієприслівникових зворотів. Використання різних типів речень у професійному мовленні.

30. Складні випадки керування й узгодження. Узгодження прикметника з іменником на означення певних професій. Особливості поєднання іменників зі словами числового значення.

2

1. Стереотипні вислови як важливий складник ділового та наукового стилів.

2. Документ як специфічний текст. Поняття про документ. Типи документів. Вимоги до тексту документів.

3. Формуляр-зразок. Реквізити, їхня характеристика, норми дотримання.

4. Норми дотримання і порядок розміщення основних реквізитів (реквізити „дата”, „адресат”,„адресант”, „назва документа”, „підпис”).

5. Організаційні документи. Положення, статут, інструкція, правила (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

6. Розпорядчі документи. Розпорядження (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

7. Розпорядчі документи. Наказ (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

8. Документи з кадрово-контрактних питань. Автобіографія (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

9. Документи з кадрово-контрактних питань. Резюме (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

10. Документи з кадрово-контрактних питань. Заяви (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

11. Документи з кадрово-контрактних питань. Контракт (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

12. Документи з кадрово-контрактних питань. Характеристика (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

13. Документи з кадрово-контрактних питань. Особовий листок (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

14. Довідково-інформаційні документи. Звіт (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

15. Довідково-інформаційні документи. Довідка (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

16. Довідково-інформаційні документи. Оголошення (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

17. Довідково-інформаційні документи. Акт (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

18. Довідково-інформаційні документи. Пояснювальна записка (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

19. Довідково-інформаційні документи. План роботи (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

20. Довідково-інформаційні документи. Протокол. Витяг з протоколу (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

21. Довідково-інформаційні документи Доповідна записка (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

22. Особисті офіційні документи. Доручення (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

23. Особисті офіційні документи. Розписка (визначення, види та основні вимоги до оформлення, склад реквізитів).

24. Оформлення тексту наукової роботи (титульна сторінка, бібліографія, нумерація сторінок).

25. Види офіційних ділових листів, їх характеристика.

26. Основні реквізити ділового листа, правила оформлення. Вимоги до тексту ділового листа.

27. Мовленнєвий етикет як елемент етики професійного спілкування. Поняття мовленнєвого етикету. Найважливіші формули мовленнєвого етикету (привітання і прощання, звертання, знайомство, висловлення вдячності, співчуття, згоди, незгоди, вибачення).

28. Специфіка використання вербальних і невербальних засобів мовленнєвого етикету у професійному спілкуванні.

29. Візитна картка як атрибут ділової людини, її характеристика, реквізити та особливості використання.

30. Телефонна розмова. Культура ділової телефонної розмови.