Ідентифікація потенційно небезпечних об'єктів

Потенційна небезпека – прихована виробнича небезпека, пов'язана з наявністю небезпечних речовин; перевищення часу експлуатації обладнання; аварійним станом будинків і споруд; небезпечними технологічними процесами; порушенням правил техніки безпеки і т.д., а також з небезпечними природними подіями, пов'язаними з опадами, повенями, просіданням земної поверхні, ураганами, бурями і т.д., які за певних умов можуть заподіяти виникнення аварій , що переростають в НС.

Порядок проведення ідентифікації визначається «Методикою идентифи-кваліфікації ПОО», затвердженої наказом МНС від 23.02.2006 р. № 98.

Ідентифікація  – процедура виявлення на суб'єкта джерел і факторів небезпеки, на основі яких визначається об'єкт як потенційно небезпечний.

Це виявлення небезпек, які здатні в умовах негативних обставин (аварія, стихійне лихо і т.д.) ініціювати виникнення НС, а також в оцінці максимального рівня НС.

 Ідентифікації підлягають всі об ’ єкти господарської діяльності, які розташовуються на території України і перебувають у державної, колективної або в приватному хозяйствовании юридично або фізичних осіб, а також інші об'єкти, визначені комісіями з питань ТЕБ та НС або відповідними центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Ідентифікація ПНО здійснюється за територіальним або галузевим принципам, Порядок проведення ідентифікації ПНО встановлює МНС.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері ЦЗ сприяють відповідальним особам ПНО в повному обсязі і контролюють виконання встановлених вимог.

 За результатами ідентифікації ПНО складається «Повідомлення про результати ідентифікації ПНО» (див. додаток), де узгоджується з відповідними нижчими органами державного нагляду у сфері ЦЗ. Один примірник Повідомлення про результати ідентифікації ПНО залишається на підприємстві, другий примірник передається в місцеві органи державного нагляду у сфері ЦЗ для організації обліку та планових перевірок ПНО.

 Місцеві органи державного контролю у сфері ЦЗ на підставі отриманих Повідомлень про результати ідентифікації ПНО, складають і щорічно уточнюють перелік ПНО (див. додаток) і до 1 жовтня подають їх у відповідний територіальний орган державного нагляду у сфері ЦЗ. Перелік ПНО складається і подається в електронному та паперовому варіантах.

Територіальний орган державного нагляду у сфері ЦЗ формує перелік ПНО окремої області (регіону) і щороку до 1 листопада подає його на затвердження відповідних комісій з питань ТЕБ та НС.

Затверджений перелік ПНО направляється в державний Департамент страхового фонду документації (СФД) і державної інспекції ЦЗ та техногенної безпеки.

Галузеві переліки ПНО складають відповідні центральні органи виконавчої влади і щороку до 1 грудня передають у державний департамент СФД і державні інстанції ЦЗ і техногенних небезпек.

 Встановлення тотожності ПНО для кожного окремого об'єкта полягає у визначенні всієї сукупності якісних і кількісних параметрів об'єкта, які впливають або можуть вплинути на його потенційну небезпеку.

Суб'єкти державній діяльності ідентифікують ПНО за наявності в його діяльності хоча б одного чинника небезпеку, яка може заподіяти НС об'єктового, місцевого, регіонального або державного рівнів. Оцінка потенційної небезпеки об'єкта проводиться з розрахунком як внутрішніх, так і зовнішніх факторів небезпеки, які впливають або можуть вплинути на його виробничу діяльність. Оцінка потенційної небезпеки підприємства проводиться на основі:

- визначення кількісних факторів небезпеки, які регулюються нормативно-правовими і нормативно-технічними фактами;

- інформаційних даних, які визначаються в паспорті ПОО спеціалі-листами окремих підприємств.

Ідентифікація ПНО розраховує:

- вид, природу небезпеки (радіаційна, хімічна, біологічна, вибухопожежонебезпечна і т.д.);

- інтенсивність джерел небезпеки і час їх негативного впливу (за постійне випромінювання, залпові викиди, систематичне накопичення небезпечного ефекту на поверхню ґрунту і т.д.);

- характер і ступінь негативного впливу на населення, природне середовище;

- сферу забруднення (атмосфера, гідросфера, літосфера);

- технічний стан будівель, споруд, технічного обладнання та інженерних комунікацій, ступінь їх зношеність;

- загальний стан техніки безпеки.

Оцінка потенційної небезпеки об'єктів, виробнича діяльність яких характеризується постійними викидами шкідливих речовин, проводиться з урахуванням можливого забруднення природного середовища шкідливими викидами, які перевищують установлені нормативи і визначаються згідно з вимогами діючих нормативно-технічних норм.

При визначенні небезпеки від кожного окремого джерела небезпеки необхідно розрахувати їх можливий негативний характер, при з'єднанні сумішей і т.д.

Визначення виду небезпеки (радіаційна, хімічна, взрывопожароопасная, біологічна і т.д.) проводиться незалежно від інформаційних даних паспорта ПНО з урахуванням вимог діючих нормативно-технічних норм і інших показників, які визначаються у паспортах ПНО (див. додаток 1,2).

Аварійна безпека будівель (споруд) об'єкта визначається згідно структури реєстру аварійно небезпечних виробничих будівель і споруд.

Порядок паспортизації ПНО

Територіальні органи державного нагляду у сфері ЦЗ щорічно до 1 січня віддають в електронному та паперовому варіанті, затверджений регіональний перелік ПНО Держ. департаменту СФД для здійснення державного обліку ПНО, готує документ розпорядження для проведення паспортизації ПНО, а також організовує контроль за станом паспортизації ПНО.

Відповідальна особа ПНО в 30-ти денний термін після отримання акта (документу розпорядження) територіального органу державного нагляду у сфері ЦЗ або відповідного центрального органу виконавчої влади. До проведення паспортизації ПНО подає місцевому органу державного нагляду у сфері ЦЗ оформлений паспорт ПНО в електронному та паперовому варіантах. Копія паспорта ПНО залишається як наочне додаток ПНО.

Форма паспорта ПНО повинна відповідати виду господарської діяльності окремого об'єкта (1 НС-підприємство, 2 НС-вугільна шахта, 3 НС - гідро-технічний об'єкт, 4 НС-кар'єр, 5 НС-автозаправна станція, 6 НС-сухопутний тунель, 7 НС-міст, віадук, шляхопровід, 8 НС-залізнична станція, 9 НС-магистарльный трубопровід, 9а НС - відгалуження автомагистрального трубопроводів-так).

Форми паспортів ПНО розміщуються на офіційних сайтах МНС України.

Паспорт ПНО заповнюється державною мовою з обов'язковим зазначенням повного офіційного і скороченої назви об'єкта, за умови виконання всіх вимог, чіткості заповнення та однозначного тлумачення наведеної інформації.

Заповнений в повному обсязі (усі графи) паспорт ПНО повинен бути зак-ренным підписом керівника і печаткою.

Відповідальна особа ПНО, який має кілька окремо поширених ПНО, заповнює відповідну форму паспорта на кожен об'єкт з обов'язковим зазначенням на його фактичне розташування.

Паспорт ПНО вимагає переоформлення через кожні 5 (п'ять) років. У випадку будь-яких змін характеристик ПНО відповідальні особи ПНО зобов'язані в 10-ти денний термін скласти і відіслати місцевим органам державного нагляду у сфері ЦЗ і науково-дослідницького, проектно-конструкторського і технологічного інституту мікрографії (далі НДІ мікрографії) Повідомлення про зраду-нді паспорта ПНО.

Керівники ПНО згідно з фактичним законодавством України несуть відповідальність за несвоєчасну подачу паспорта ПНО, змін до нього, неповний обсяг інформації та подання недостовірної інформації.

Територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері ЦЗ, згідно з чинним законодавством мають право здійснювати контроль обсягу, достовірності та своєчасності зазначеного а паспорті ПНО інформації. У разі виявлення змін у стані ПНО в порівнянні з даними паспорта ПНО територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері ЦЗ зобов'язують адміністрацію ПНО пройти повторну ідентифікацію, оформити Повідомлення про зміни в паспорті ПНО або оновлений паспорт ПНО.

Територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері ЦЗ організовують і щокварталу відсилають отримані паспорта ПНО за адресою НДІ мікрографії для подальшої їх обробки та внесення інформаційних даних до Державного реєстру ПНО.

У разі необхідності НДІ мікрографії має право розробляти окремі форми паспортів ПНО, або вносити зміни до них.

Форма паспортів ПНО і зміни до них затверджуються наказами МНС України в установленому порядку.

Питання 5. План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій на ПНО,

Його мета і структура

Суб'єкти господарської діяльності, що підлягають ідентифікація і на яких можливі аварії з залповими викидами вибухонебезпечних і токсичних продуктів, вибухами і загораниями (пожежами) в апаратурі, виробничих приміщеннях і зовнішніх спорудах, які можуть привести до руйнування будівель, споруд, технологічного обладнання, ураження людей, негативного впливу на природне середовище, зобов'язані скласти План локалізації та ліквідації аварійних ситуацій (ПЛАС) відповідно Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (ПЛАС) затверджений наказом комітету по нагляду за охороною праці України від 17.06.99 № 112 (додаток 3)

Метою ПЛАС є планування дій персоналу підприємств, аварійно-рятувальних служб (АСС), населення органів виконавчої влади для локалізації і ліквідації аварій і пом'якшення їх наслідків.

Перелік виробництв (цехів, відділів) і окремих об'єктів, які створюють ПЛАС визначаються та затверджуються власником (керівником підприємства) і погоджений з територіальними управліннями Департаменту промислово-го спостереження і територіальними органами державного контролю у сфері техногенної безпеки.

Плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій (ПЛАС) повинен мати:

1.Титульный лист

2.Аналитическую частина.

3.Оперативную частина.

4.Дополнения.

Аварії за масштабами діляться на три рівні: А, Б, В.

«А» - аварія в межах одного виробництва (цеху, відділенні, дільниці, які який є структурним підрозділом ПНО).

«Б» - аварія в межах ПНО.

«В» - аварія виходить за межі ПНО.

2.Аналитическая частина (аналіз небезпек, можливих аварій і їх последст-вий).

Аналіз дається у вигляді звіту або пояснювальної записки, яка містить:

- вихідну інформацію, або документи, в яких вона є;

- опис методів аналізу і методик оцінок, посилання на них;

- результати аналізу.

3.Оперативная частина (розробляється для керівництва, діями персоналу об'єктів з метою запобігання або зведення до мінімуму наслідків аварій).

Розробляються по кожному рівню аварії «А», «Б», «В».

Плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій переглядається через кожні 5 років або при зміни в технології і після аварії. Він розробляється на всі ситуації об'єкту: пуск, зупинка, ремонт.

Додаток 1

Затверджено                                                                             Зареєстровано

Наказ МНС України                                                                Мін. Юстиції України

06.11.2003 № 425                                                                     26 грудня 2003р.

                                                                                                    № 1238/8559