Поняття і принципи виконання зобов’язань

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під виконанням зобов'язань розуміють здійснення кредитором і боржником дій по вчиненню прав та обов'язків, що випливають із зобов'язання. Так, виконанням договірного зобов'язання купівлі-продажу слід розглядати одночасно передачу речі продавцем у власність покупця і прийняття цієї речі покупцем, а також виплату обумовленої договором суми (ціни речі) покупцем і прийняття цієї суми продавцем.

Дії, які мають бути вчинені одним учасником зобов'язання на користь іншого, називаються предметом виконання. Якщо ці дії пов'язані з передачею певного майна, поняттям предмета виконання охоплюється і це конкретне майно. Особливості предмета виконання повністю залежать від особливостей конкретного зобов'язання, а відтак вони визначаються підставами виникнення зобов'язання (правочином, договором, адміністративним актом, на яких засновані зобов'язання) і тими нормами, що регламентують зобов'язання певного виду.

Виконання зобов'язання має свої принципи, які, до речі, на жаль, знов не знайшли законодавчого відображення в ЦК, а саме:

— принцип належного виконання зобов'язання -  виконання зобов'язання обумовленим у договорі, акті цивільного законодавства чи відповідними звичаями способом, предметом, у, встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою визнається належним. Стосовно договорів він ще має назву "принцип договірної дисципліни";

— принцип економічності виконання, який передбачає, що зобов'язання повинно бути виконано найбільш економічним для кредитора способом;

— принцип ділової співпраці та взаємодопомоги учасників, згідно з яким кожна із сторін повинна всіляко сприяти іншій стороні у виконанні нею обов'язків. На підставі цього принципу боржник має право розраховувати на таке сприяння з боку кредитора, яке прямо не встановлено законом (актом цивільного законодавства) чи договором, однак без нього неможливе належне виконання зобов'язання боржником;

— принцип реального виконання, сутність якого полягає в тому, що стягнення неустойки (штрафу, пені) та збитків не позбавляє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Зобов’язально-правові способи захисту права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), а, по-друге, застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Захист права власності здійснюється в позовному порядку судом. Перелік основних способів захисту цивільних прав (а право власності відноситься до категорії цивільних прав) зазначається в ЦК України.

Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду справ за такими позовами:

1) про визнання права власності на майно;

2) про витребування майна з чужого незаконного володіння чи відшкодування його вартості;

3) про поділ спільного майна або виділ з нього частки;

4) про визначення порядку володіння, користування та розпорядження майном, що є спільною власністю; та інше.

Зобов'язально-правові засоби захисту права власності характеризуються тим, що спрямовані проти порушення прав власника певною особою. До таких способів захисту належать, наприклад, вимоги з відшкодування заподіяної майнової шкоди; вимоги про виконання договору і передачу боржником кредитору (власнику) речі, що йому належить; вимоги про повернення безпідставно одержаного за рахунок власника майна і т.д.

Оскільки цивільне законодавство передбачає можливість захисту від дій, що порушують право власності, не лише з боку суб'єктівцивільного, а й публічного права ( наприклад, при визнанні недійсним правового акту органу державної влади) то застосовуються так звані інші засоби захисту права  власності.

Зобов'язально-правові засоби це способи захисту права:

- власності в договірних відносинах (відшкодування збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням договору; повернення речей, наданих у користування за договором);

- власності в деліктних зобов'язаннях;

- повернення безпідставно отриманого чи збереженого майна. Спеціальні засоби захисту:

- позови про визнання правочину недійсним;

- способи захисту права власності померлих та осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими;

- способи захисту прав власників від неправомірного чи правомірного втручання державних органів.