Поняття договору пожертви і його відмінність від договору дарування.

 Стаття 729. Пожертва.

1. Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

 2. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

 3. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Крім звичайного договору дарування на користь однієї особи Цивільним кодексом України передбачається договір дарування на користь невизначеного кола осіб, що має загальнокорисну мету — пожертву.

Ст.729 ЦКУ передбачає як різновид договору дарування пожертву — дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема, грошей та цінних паперів фізичним особам, юридичним особам, державі Україна, Автономній Республіці Крим, адміністративно-територіальним утворенням, для досягнення ними певної, заздалегідь визначеної мети.

       Договір пожертви від імені пожертвувана може укласти його представник, але за наявності передбаченого цивільним законодавством доручення. Договір про пожертву вважається укладеним із моменту прийняття пожертви. Іншими словами, з того часу, коли сторона, що приймає пожертву, якими-небудь діями підтвердила свою згоду на прийняття пожертви від пожертвувача. Відповідно до коментованої статті, до договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування за умови, що інше не встановлено законом Це, зокрема, стосується предмета, сторін договору, обов'язків пожертвувача, форми договору, умов його розірвання, прийняття пожертви тощо.

       На відміну від звичайного договору дарування предметом пожертви не можуть бути майнові права. У договорі пожертви обов'язково має бути вказана конкретна мета використання дарунка. Якщо мети не вказано, то це буде звичайний договір дарування.

       Науковці цілком обгрунтовано вважають договір пожертви різновидом благодійницької діяльності. Закон України «Про благодійництво та благодійницьку діяльність» (ст. 1) визначає благодійництво як добровільну безкорисливу пожертву фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.

       Договір пожертви реальний і вважається укладеним з моменту прийняття пожертви. Визначена у ст. 730 ЦК України форма договору пожертви така сама, як і звичайного договору дарування.

Захист права власності. Поняття і способи.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), а, по-друге, застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Захист права власності здійснюється в позовному порядку судом. Перелік основних способів захисту цивільних прав (а право власності відноситься до категорії цивільних прав) зазначається в ЦК України.

Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду справ за такими позовами:

1) про визнання права власності на майно;

2) про витребування майна з чужого незаконного володіння чи відшкодування його вартості;

3) про поділ спільного майна або виділ з нього частки;

4) про визначення порядку володіння, користування та розпорядження майном, що є спільною власністю; та інше.

Захист здійснюється судом шляхом подання позову, який поділяється на речово-правові та зобов'язально - правові.

До речово-правових позовів відносять:

1) віндикаційний позов, тобто витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння;

2) негаторний позов, тобто вимога власника до третіх осіб, про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування та розпорядження майном;

3) позов про визнання права власності, тобто позадоговірна вимога власника майна про визнання його права власності, якщо це право сперечається або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Щодо зобов'язально-правових способів захисту права власності, то вони, здебільшого, засновані на договорах, але можуть бути пов'язані з позадоговірним зобов'язанням. До них відносять позови про відшкодування збитків; про повернення речей, відданих у користування за договором і таке інше.

У ст. 16 ЦК України перелічуються основні засоби захисту цивільних прав, що їх застосовуються  судом. Так, цивільно-правовий захист цивільних прав здійснюється шляхом:

визнання цих прав;

відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

компенсації моральної шкоди;

припинення або зміни правовідносин;

стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, — неустойки (штрафу, пені);

інших засобів, передбачених законом.