Поняття, види і функції цивільно-правової відповідальності.

Цінність цивільного права полягає в тому, що воно у своїх нормах містить широкий арсенал засобів впливу на поведінку громадян та організацій через їхні інтереси і за допомогою інтересів. Одним із таких засобів впливу на майнові інтереси осіб є застосування до правопорушника майнових санкцій, зокрема цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність – це санкція (реалізація санкції) за порушення цивільного законодавства.

Значення цивільно-правової відповідальності розкривається через її функції.

По-перше, встановлюючи обов'язок правопорушника відновити порушене право управомоченої особи, зокрема відшкодувати заподіяні їй збитки, інститут відповідальності виконує компенсаційну роль.

По-друге, загроза застосування засобів відповідальності покликана попереджувати вчинення правопорушення суб'єктами цивільних правовідносин, виховувати їх у дусі поваги до закону, до прав та інтересів інших осіб, неухильного виконання прийнятих на себе обов'язків.

По-третє, як вид юридичної відповідальності цивільно-правова відповідальність є негативною реакцією держави на скоєне правопорушення, яка полягає в його осудженні суспільством і державою і, отже, є карою для правопорушника.

По-четверте, застосування мір відповідальності до особи, що порушує зобов'язання, може негативно позначитися на її матеріальному і фінансовому становищі, призвести до банкрутства господарюючого суб'єкта, а це є сигналом про неблагополучный стан організації і необхідність ужиття заходів до її оздоровлення (наприклад, санації).

Залежно від виду порушення договору, від-ть можна поділити на від-ть за невиконання і неналежне виконання зобов'язань. У першому випадку йдеться про протиправну бездіяльність, у другому – про протиправну дію, яка виражається у недотриманні умов щодо належного виконання договору.

Залежно від розподілу відповідальності між кількома боржниками в зобов'язаннях з множинністю осіб розрізняють часткову, солідарну та субсидіарну від-ть. Частковою є від-ть яка покладається на двох і більше осіб, кожна з яких відповідає перед кредитором в рівних частинах, якщо інше не встановлено законом або договором. Солідарна від-ть – це така від-ть де кредитор має право вимагати від будь-якого з боржників виконання обов'язку в повному обсязі.

Субсидіарна від-ть – це додаткова від-ть, яка покладається на осіб, які не несуть безпосередньої основної відповідальності.

Ефективність цивільно-правової відповідальності залежить передусім від її застосування, реалізації до конкретних осіб, винних у скоєнні цивільного правопорушення. Проте, керуючись принципом диспозитивності, властивим як цивільному праву в цілому, так і окремим його інститутам, зокрема інституту відповідальності, потерпіла сторона сама вирішує, застосовувати чи не застосовувати міри відповідальності до правопорушника. Іншими словами, застосування майнових або немайнових санкцій, у тому числі відповідальності, за чинним законодавством є правом, а не обов'язком суб'єктів цивільних правовідносин. Це стосується і юридичних осіб, які самостійно вирішують питання щодо здійснення належних їм прав.

Поняття вини в цивільному праві. Форми вини.

Цивільно-правова відповідальність може мати місце за наявності складу правопорушення. Саме склад цивільного правопорушення є тим юридичним фактом, який породжує правовідносини між правопорушником і потерпілим, створює певні претензії потерпілого та обов´язки порушника відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними діями.

Окремі частини цивільно-правового порушення називають умовами цивільно-правової відповідальності. За різних умов настають різні форми цивільно-правової відповідальності. Як зазначалось, загальною формою такої відповідальності є відшкодування збитків. Сукупність умов, за яких може наставати відповідальність у вигляді відшкодування збитків, називають загальним складом цивільно-правової відповідальності. До таких умов належать: а) наявність шкоди; б) протиправність поведінки боржника; в) причинний зв´язок між протиправною поведінкою і шкодою; г) вина боржника. Шкода в цивільному праві - це зменшення або знищення суб´єктивного цивільно-правового блага, що охороняється законодавством. Шкода може бути завдана особистим немайновим правам особи, а також її майну. В юридичній літературі, судовій практиці, законодавстві використовуються поняття «шкода» і «збитки». Це різні поняття. Шкода за своїм змістом ширше поняття, складовими частинами якого є майнова і немайнова шкода. Майнова шкода проявляється у вигляді збитків, а немайнову називають моральною шкодою.

Протиправною поведінкою боржника визнається така поведінка, яка порушує норму права, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про протиправність своєї поведінки. З порушенням норми цивільного права завжди порушуються суб´єктивні права потерпілої особи. Як уже зазначалося, правомірними діями особа здійснює своє право, протиправними - порушує право інших осіб.

Вина - це певне психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідків. Вина боржника є суб´єктивною умовою відповідальності. Застосовування цього поняття в цивільному праві має свої особливості. Цивільно-правова відповідальність не настає за відсутності складу правопорушення, крім випадків, коли боржник не звільняється від відповідальності за відсутності вини. Загальними підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є випадок і непереборна сила. Випадок - це те, чого заздалегідь не можна передбачити і відвернути настання. Він характеризується суб´єктивною невідворотністю. Тому, якщо буде доведено, що шкода заподіяна випадково, то тим самим буде спростовано наявність вини заподіювача шкоди. Непереборна сила (форс-мажорні обставини) - характеризується об´єктивною невідворотністю. Інколи дії непереборної сили можна передбачити, але відвернути їх з допомогою відомих засобів неможливо. До дії непереборної сили належать як природні явища (землетруси, повені, урагани та ін.), так і явища суспільного характеру (військові дії, забастовки, заколоти, революції тощо). При цьому необхідно мати на увазі, що ці явища повинні відповідати ознакам надзвичайності й непереборності. Відсутність хоча б однієї з цих ознак буде доказом відсутності явища непереборної сили. Істотного значення встановлення форми вини набуває лише у разі невиконання зобов'язання обома сторонами. Згідно з п. 2 ст. 211 ЦК України, суд вправі зменшити розмір відповідальності боржника, якщо кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню своїх збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.