Поняття особистих немайнових прав. Види цих прав.

Стаття 269. Поняття особистого немайнового права

1. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом

 2. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

 3. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не моя відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

 4. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

 Дана стаття не містить нормативного визначення особистих немайнових прав, а лише вказує на їхні загальні ознаки. Так відповідно до її змісту, особисті немайнові права мають такі ознаки:

 а) дані права належать кожній фізичній особі. Це означає, що вони належать усім і кожному не залежно від обсягу його право- та дієздатності. При цьому всі фізичні особи рівні в можливості реалізації та охорони цих прав. Однак, як показує аналіз норм ЦК, які врегульовують конкретні види особистих немайнових прав, то далеко не всі права можна визначити такими, що належать усім та кожному. Так, наприклад, право на опіку та піклування, будучи особистим немайновим правом, належить виключно малолітнім, неповнолітнім, недієздатним та особам, які обмежені в дієздатності;

 б) дані права належать фізичній особі від народження або за законом. Це означає, що підставою їх виникнення є або факт народження, або юридичний факт (подія або дія), який передбачений у законі. Безумовно, що переважна більшість особистих немайнових прав виникає у фізичної особи з моменту народження, наприклад, право на життя, здоров'я, свободу та особі-недоторканність тощо.

в) дані права не мають економічного змісту. Це означає, що стосовно особистих немайнових прав, на відміну, наприклад, від майнових, фактично неможливо визначити їх вартість у грошовому еквіваленті;

 г) дані права тісно пов'язані з фізичною особою. Це означає, що вони не можуть відчужені (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від фізичної особи носія' цих прав та/або передані іншим особам. Окрім того, на відміну від майнового права, від якого особа згідно з ч. З ст. 12 ЦК може відмовитись, щодо особистого немайнового права така відмова не припустима, тобто особа може не реалізовувати особисте немаинове право, але відмовитись від нього вона не має права. Особлива увага звертається законодавцем на неможливість позбавлення особи цих прав з боку інших осіб. Здебільшого це стосується органів державної влади та місцевого самоврядування, які, здійснюючи публічну владу, найбільш часто можуть втручатись у сферу особистих немайнових прав людини;

 д) дане право належить особі довічно. Це означає, що воно належить фізичній особі з моменту народження, або іншого моменту, що прямо передбачений законом, і аж до моменту смерті.

Для того, щоб визначити певне право як особисте немайнове, необхідна сукупність усіх зазначених ознак. Наявність лише однієї з названих ознак ще не свідчить про те, що це право має природу особистого немайнового. Так, наприклад, аліментні права також наділені тісним зв'язком з особою-носієм, виникають на підставі, передбаченій законом, однак відсутність інших загальнообов'язкових ознак не дає нам підстав зарахувати до особистих немайнових прав.

Поняття і ознаки юридичної особи, її правоздатність і дієздатність

Стаття 80. Поняття юридичної особи

1. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Учасниками цивільних правовідносин, крім фізичних осіб, є організації: господарські товариства, установи, об'єднання громадян тощо. Організації, що визнаються суб'єктами цивільного права, називаються юридичними особами.

Наявні такі ознаки, які характеризують юридичну особу: а) організаційна єдність; б) наявність відокремленого майна; в) самостійна майнова відповідальність; г) здатність виступати в цивільному обігу від свого імені.

 Організаційна єдність. Цей принцип забезпечує виступ юридичної особи в цивільному обігу як єдине ціле. Організаційна єдність юридичної особи закріплюється в її установчих документах і законодавчих актах, що регулюють правове становище відповідної організації.

 Наявність відокремленого майна. Юридична особа повинна мати своє майно, відокремлене від майна його учасників (засновників), членів трудового колективу, інших організацій, громадян, держави тощо. Наявність майна створює матеріальну базу діяльності юридичної особи.

Самостійна майнова відповідальність. За цією ознакою організація, що визнається юридичної особою, зобов'язана нести самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, якщо інше не визначене у законі чи установчих документах.

Здатність виступати у цивільному обігу від власного імені. Організація, якщо вона є юридичною особою, діє в цивільних правовідносинах від свого імені, а не від імені засновників, держави, вищих організацій, організації, до складу якої вона входить. Найменування юридичної особи є одним із необхідних заходів її індивідуалізації, що дозволяє відрізнити одну з них від іншої.

Ст. 81 ЦКУ передбачено види юридичних осіб:

- юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів. Для створення юридичної особи приватного права її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлено іншого порядку їх затвердження. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

- юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю може бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до чинного законодавства України.