Сучасні проблеми свободи слова в Україні.

Свобода слова, яка передбачає право і можливість кожного вільно виражати свої погляди і переконання, без перешкод збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, є однією з найважливіших передумов існування демократії. Без неї неможливий вільний і повноцінний розвиток як окремої людини, так і суспільства у цілому

Проблема свободи слова в Україні поділяється на дві частини. Перша - політична цензура. Друга - залежність ЗМІ від власників. У цьому контексті можна говорити, що журналісти в Україні частково вільні. Так, вони можуть бути більш або менш вільні у донесенні різних поглядів, але ця незалежність обмежена власником.

Свобода слова в Україні напряму пов’язана із незалежністю ЗМІ. Одним з найсуттєвіших недоліків українського інформаційного ринку, а відтак і причиною порушень прав громадян на свободу слова, недорозвинутості громадянського суспільства є недоступність для переважної більшості населення повної та об'єктивної інформації про стан справ у державі та світі тощо.

Інший бік – ЗМІ, навіть маючи відповідну інформацію, не можуть донести її до споживачів (читачів, глядачів, слухачів тощо). Причин – їх фактична залежність від певних груп інтересів, державних органів та посадових осіб і т.ін.

Ще однією проблемою, яка позбавляє ЗМІ можливості нормально працювати і тим самим порушує право громадян на свободу слова, є відвертий тиск з боку як окремих посадових осіб, так й інших зацікавлених осіб. Він набуває різних форм: від досить цивілізованих (на перший погляд), як, наприклад, подання судового позову на астрономічні суми, до вкрай жорстоких і кримінально-забарвлених, таких, як вбивства журналістів тощо.

Сучасні тенденції розвитку вітчизняної преси.

За проф..Блюмом для суч.ЗМІ характерні 4 тенденції: комерціалізація, інтернаціоналізація, уніфікація, монополізація. (вони притаманні і Україні)

Монополізація. ЗМІ в плюралістичному суспільстві дуже мало залежить від держави. Але вони надзвичайно залежні від економіки. І вони вимушені пристосовуватися до існуючих відносин у економіці. Таким чином ринок зобов’язаний фінансувати ЗМІ. А реклама «приходить», зазвичай, тільки у великі ЗМІ. Тобто зникає конкуренція, приходить монополія.

Інтернаціоналізація. ЗМІ змушені постійно порушувати кордони. Звідси потрапляння книжок, радіопередач в інші країни. Багато в чому це відбувається через супутникове телебачення.

Уніфікація. На різних каналах виникають передачі із схожим змістом і політичною позицією. Натомість вони більше відрізняються версткою і дизайном.

Комерціалізація. ЗМІ опинилися у вирі індустрії розваг., але завжди були ті, що передовсім займалися викриттям, поширенням сенсацій, пліток, обливанням брудом, що більше розважає, ніж інформує. (Ще у Стародавньому Римі поряд з урядовими повідомленнями писали «легкі для читання» матеріали) А справжнє входження ЗМІ в індустрію розваг відбулося у 80-тих роках, коли на ринок прийшли приватні телекомпанії. А з тим не лише приватні телеканали пропонують більше розваг замість інформації, а й громадсько-правові канали збільшили у своїх програмах частку розважальних передач. І все відбулося із цифровізацією ЗМІ – найбільшої його революцією.(з часу введення телеграфу до початку ведення в експлуатацію телебачення.)

Сучасні теорії свободи преси журналістської діяльності.

Умовні ці теорії можна згрупувати таким чином:-преса зображується як «четверта влада» в системі управління державою після законодавчої, виконавчої і судової. При цьому підкреслюється право будь-якого громадянина використовувати пресу, яка контролюється довільним процесом установлення правди на «вільному ринку ідей».

-у теорії «соціальної відповідальності преси» підкреслюється, що кожен може висловити свою думку у газеті, по телебаченню або по радіо. Соціальна відповідальність преси є відповідальною насамперед перед громадською думкою.

-журналістика розглядається як засіб 2соціальної інтеграції»

-концепція вільного потоку інформації (поширення правдивої інформації) як одна з найважливіших умов, що забезпечують створення клімату довір*я у відносинах між державами.

Форми власності у сфері журналістської діяльності.

Серед наявних найбільш популярні наступні критерії: - за формою власності (державні, приватні, корпоративні ...) Історія знає, принаймні, три основні регулюючі форми.

Перша форма – це державна монополія на власність і управління ЗМІ. Державні органи прямо контролюють цілу систему ЗМІ. Без дозволу і згоди держави не можна сказати жодного слова для загалу.

Друга форма – громадська монополія. У цьому випадку ЗМІ (найчастіше електронні засоби мовлення) є у громадській власності, а не у приватній; однак керівники мають значну автономію і прямо не підпорядковуються ні виконавчій, ні законодавчій владі.

Третя – приватні ЗМІ, що переважно тою чи іншою мірою супроводжуються державним регулюванням; рівень регулювання різний у різних державах і на різних стадіях розвитку.

Ці форми все більше частково співпадають і проявляються у різних комбінаціях. Хоч деколи існувала (й продовжує існувати) суто державна монополія, громадські монополії у чистому виді зустрічаються все рідше, відбувається зростання кількості змішаних систем, у яких приватні мовці сусідять з громадськими.

Функції артикуляції , соціалізації критики та контролю.

Функція артикуляції – ЗМІ повинні не тільки передавати те, що сказали «сильні цього світу», вони повинні бути «відображувачем думки безсловесних мас» (Франц Ронненберг нім. наук овець у гал. ЗМІ). Вони також повинні надавати людям можливість висловлювати власну думку, виражати повно гласно їх потреби, протести, радощі та турботи.

 Функція соціалізації – передача культурних здобутків, освітня функція ЗМІ. ЗМІ повинно виконувати це завдання , не тільки передаючи ін-фу про те, що сталося, а так , щоб пояснити , зіставити, поглибити події року, тижня, висвітлити їх причини та показати важливі зв*язки між ними.

Функція критики та контролю – Критика ЗМ1 характеризуєтьсянеобмеженістю свого об'єкта. Їх контрольна функція засновується на авторитеті громадської думки. ЗМ1 не можуть застосовувати санкцій до правопорушників, але вони дають юридичну та моральну оцінку подій і осіб. У демократичному суспільстві у здійсненні контрольних функцій ЗМ1 опираються як на громадську думку, так і на закон;

Функції журналіста.

1. Інформувати:- забезпечувати інформацією про події в країні й світі;- сигналізувати про стосунки з владою;- полегшувати оновлення, адаптацію і прогрес.2. Корелювати:- пояснювати, інтерпретувати і коментувати зміст подій та новин;- забезпечувати підтримку існуючої влади і норм;- соціалізувати; координувати різні форми діяльності;- 3. Забезпечувати спадковість: виражати панівну культуру и визнавати субкультури і нові культурні впливи;- формувати й підтримувати спільність цінностей.4. Розважати:- забезпечувати розваги, відволікання, засоби розслаблення;- знижувати напруженість у суспільстві.5. Мобілізувати:- в громадських цілях проводити кампанії, що стосуються питань політики, війни, економічного розвитку, зайнятості, іноді релігії .

Загальні та спеціальні функції.Загальні: інформаційна функція та функція формування громадської думки.Спеціальні функції: організаційна функція, функція«сторожового собаки» (соціальної критики), ідеологічнафункція журналiстики, культурна функція,розважальна функція журналiстики,рекламна функція. За Москаленком: Організаторська – становить один із основних напрямів діяльності органів інформації. Газета, ТБ, Радіо стали основними організаторами соціальних перетворень, розбудови незалежної держави, утвердження соціальної справедливості.

Виховна– її стрижневим елементом дедалі більше стає формування у людей високої політичної культури і суч. Екнономічного мислення. Необхідність – поліпшення інформування громадськості, висвітлення діяльності господарських органів, гром.організацій і рухів.Пропагандистська – зумовлена необхідністю роз’яснення практичних і теоретичних проблем, становлення правової, демократичної держави, важливості глибокого розуміня загальнолюдських цінностей, ідей нац.. відродження…Контрпропагандистська – викликана зовнішніми факторами, інформаційною експансією. ЗМІ має орієнтувати на пропаганду досвіду у розбудові правової держави, широке висвітлення проблем нац.. відродження, викриття різноманітних вигадів інформаційної експансії.Соціологічна – виявилась особливо після проголошення незалежності України, коли скрізь у ЗМІ розгорнулось масове обговорення питань громадських свобод, соц..справедливості, впровадж.ринкових відносин, входж. В Європейський дім, налагодження міжнародних зв’язків. Тут постає завдання досконало володіти прийомами, методами і формами соціологічного аналізу.