Свобода преси у контексті історичного розвитку журналістики.

В історії людської цивілізації можна побачити кілька інформаційних революцій. Перша така революція була пов'язана з винаходом писемності і можливістю фіксації інформації, друга з винаходом у XV ст. Іоганном Гуттенбергом друкарства. Винахід електрики в кінці XIX ст., Що дозволило оперативно накопичувати і передавати інформацію, ознаменувало прихід третього інформаційної революції. Четверта революція, що відбулася в 70-і рр.. ХХ ст., Пов'язана зі створенням комп'ютерів і комп'ютерної мережі.Результатом інформаційного вибуху в кінці ХХ ст. буде народження в XXI ст. нового типу суспільства - інформаційного. Поняття «інформаційне суспільство» з'явилося в другій половині 1960-х рр.., Сам термін «інформаційне суспільство» став надбанням наукової громадськості в 1970-і рр.., Коли в Японії був розроблений план створення інформаційного суспільства. Під інформаційним розуміється суспільство, породжене розвитком і конвергенцією інформаційних і комунікаційних технологій, суспільство, в якому «головною умовою благополуччя кожної людини і кожної держави стає знання, отримане завдяки безперешкодного доступу до інформації та вмінню працювати з нею, в якому обмін інформацією не буде мати ні часових, ні просторових, ні політичних кордонів »[Вершинін М.С. Політична комунікація в інформаційному суспільстві.

Нині інформаційні потоки вже безперешкодно долають державні кордони, вільно циркулюють в інформаційному просторі, значно розширився за рахунок еволюції обчислювальної та інформаційної техніки. «Прискоренню руйнування залишків протекціоністських бар'єрів служать мільйони кілометрів волокнисто-оптичних кабелів, що зв'язують між собою комп'ютери, факсимільні апарати, телефони і локальні мережі по всьому світу. Ця швидко розвивається глобальна телекомунікаційна система є основою процвітання глобального ринку

У сьогоднішньому суспільстві з його складною структурою зростає не тільки потреба окремого індивіда або соціального інституту в інформації, в інформуванні, змінилися і самі можливості збору, обробки, зберігання та передачі інформації, а також доступу до неї. Можна говорити про збільшення впливає характеру інформації на розвиток різних сфер людської діяльності. У наявності і нові форми комунікаційного обміну між соціальними суб'єктами: розвиток нових інформаційних технологій, мультимедійних засобів. Таким чином, сучасне суспільство можна визначити як суспільство, де відбувається постійне множення, прискорення, ущільнення і глобалізація інформаційних обмінів. Все це призводить до висновку про те, що ми зараз відкриваємо ще одну сторінку в історії публічних комунікацій, як раз припускають активний процес інформаційного обміну.

Свобода слова і влада.

Одним із засобів забезпечення незалежності ЗМІ у тому числі від впливу посадових осіб і органів державної влади та місцевого самоврядування може бути їх цілеспрямована державна підтримка. Вона може полягати, наприклад, у наданні вітчизняним друкованим ЗМІ на пільгових умовах паперу, поліграфічних та поштових послуг. Це, з одного боку, зробить інформацію більш доступною для громадян, а з іншого, створить ЗМІ принаймні мінімальні необхідні умови для роботи (звичайно, якщо всі вони матимуть рівний доступ до наданих державою пільг). Сьогодні ж такою підтримкою користуються лише державні ЗМІ та ті, що, хоч і є формально приватними, але потрапили під вплив представників влади. Вони отримують кошти з бюджетів, звільняються від орендної плати за використання редакційних приміщень тощо.

Ще однією проблемою, яка позбавляє ЗМІ можливості нормально працювати і тим самим порушує право громадян на свободу слова, є відвертий тиск з боку як окремих посадових осіб, так й інших зацікавлених осіб. Він набуває різних форм: від досить цивілізованих (на перший погляд), як, наприклад, подання судового позову на астрономічні суми, до вкрай жорстоких і кримінально-забарвлених, таких, як вбивства журналістів тощо. Так, лише у 1999 році проти ЗМІ було подано 2258 судових позовів на загальну суму понад 90 млрд. гривень! Широко відомі факти вбивств журналістів В.Бойка, І.Грушецького, О.Мотренка, Б.Дерев'янка та інших. Численні ЗМІ зазнають постійних перевірок державних контролюючих органів (податкових, пожежного нагляду та інших), що заважає їх нормальній роботі. Подібних прикладів багато.

Система принципів сучасної журналістики

Основні принципи і норми професійної етики, що випливають з із законів, законодавчих актів і правових норм незалежної України, а також прийняти Спілкою журналістів з урахуванням міжнародного досвіду.

Соціальна відповідальність журналіста (несе відповідальність перед громадянами, а також перед суспільством у цілому. Забезпечення права на інф. – найголовніший обов’язок. Забороняється втручання в особисте життя,посягати на їх честь, гідність). 2. Правдивість і об’єктивність. (правдиво і чесно відображати дійсність шляхом точної і правдивої інф., при доборі фактів виходити з інтересів суспільства). 3. Сумлінність і чесність. (Скурпульозна перевірка фактів, точне відтворення даних, взятих із документальних джерел. У разі помилки – вжити заходів з її виправлення. Не користуватися професією в особистих інтересах. Не допускати плагіату. Поважати честь і гідність людей, які є об’єктами його проф..уваги. Не поширювати чутки.). 4. Вірність загальнолюдським цінностям. (Виступає за мир, гуманізм, демократію, соціальний прогрес. З повагою ставиться до цінностей і гідності кожної людини, сприяє гласності і деморатизації). 5 Професійна солідарність. (Піклується про престиж професії, поважає честь і гідність колег, підтримує демократичну, прогресивну журналістику, не зловживає довір’ям колег, допомагає їм)

У 1994 році представники країн членів Європи у Празі на Європейській конференції, проголосили 8 принципів….(Москаленко, стор.187)