Структура інформаційної діяльності. Види передачі інформації в журналістиці.

Інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Основними видами iнформацiйної дiяльностi є одержання, використання, поширення та зберiгання iнформацiї. До видів можна віднести письмовий, усний, аудіо, аудіо-візуальний.

За Блюмом (правила передачі інф.): Точна журналістика Працюючі за принципами точної (суспільствознавчої) журналістики працівник мас-медіа виконує роль дослідника. Журналіст аналізує громадську думку, створює емпіричні бази даних з науково підтверджених фактів, аналізуючи тим самим стан суспільства.

Деклараційна журналістика Базується на нейтральній, неупередженій подачі фактологічного матеріалу – тобто є журналістикою повідомлення. Однак негативом цього способу передачі інформації може виявитись надмірна сторонність передавача інформації.

Журналістика думки та власного погляду на проблему Є повною протилежністю деклараційній журналістиці, оскільки тут журналіст вже не сторонній спостерігач, а активний коментатор подій. Цей спосіб подачі інформації може передбачати прихильність журналіста визначеній ідеології.

Педагогічна журналістика Діяльність журналіста зосереджена на вихованні естетичних смаків аудиторії та її духовній та інтелектуальній просвіті.

Адвокатська журналістика Ця журналістика покликана захищати та формувати толерантність у суспільстві. Журналіст виступає захисником громадянських прав та свобод.

Журналістика розваг Або рекреативна журналістика. Покликана розважати та розслабляти аудиторію. Матеріали подаються у особливому емоційному та тематичному ключі. Але існує небезпека втручання журналіста у приватне життя своїх героїв, що переслідується законом та не схвалюється Кодексом професійної журналістської етики.

Журналістика інтерпретації Це журналістика аналізу та коментування. Позиція та особистість журналіста в даному випадку дуже важлива, оскільки для аудиторії, яка потребує коментарів, аргументи журналіста можуть стати єдино вірними. Найнебезпечнішим тут є навмисне викривлення інформації та спроби маніпуляції суспільною свідомістю.

Пошукова журналістика Передбачає майже детективну роботу журналіста по пошуку всієї інформації, яка знадобиться для складання повного уявлення аудиторії з певних подій.

Журналістика розслідування Найвища форма пошукової журналістики. Насамперед передбачає реалізацію функції суспільної критики та контролю. Журналіст тут виступає захисником і провідником громадських інтересів.

“Нова” журналістика Тут, зокрема, йдеться про літературну журналістику, яка шукає шляхи відходу від ортодоксальних форм передачі інформації і передбачає певне стилістичне новаторство.

Суспільство і соціальна інформація.

Жодна людина не може набути необхідних їй знань про світ, спираючись лише на власний досвід. Для всебічної орієнтації служать відомості, накопичені людством за всю історію і відомості, які безперервно поповнюються сьогодні. Інф., що виникає у процесі пізнання світу людьми, є соціальною.

Вона відображає стосунки та уявлення, що побутують у суспільстві, його протиріччя і проблеми. Саме слово «соціальний» буквально означає «суспільний». Люди посідають різне місце у матеріальному виробництві і сусп..структурі в цілому. Звідси суттєві відмінності щодо інф., які виникають між уявленнями тих чи інших прошарків.

Отже, соціальна інформація виникає у процесі людської діяльності, відображає факти з точки зору їх суспільного значення і служить для спілкування між людьми і досягнення ними своїх цілей, обумовлених їх соц..становищем.

Сутність гуманістичної позиції журналіста.

Гуманізм виконує особливі функції у журналістиці. Демократична, гуманістично спрямована журналістика комплексно впливає на розум, почуття реципієнта, формує філософський світогляд, політичні погляди, моральні норми, передає наукові знання, дарує естетичну насолоду. Журналістські матеріали, що підтримують гуманістичні традиції, розширюють життєвий досвід особи, дають змогу виробити власні установки й ціннісні орієнтири, спрямовані на соціалізацію людини.

Сучасна українська демократична журналістика повинна служити людям, а не владі, партіям, комерційним структурам, робити особу людяною, соціальною, вчити гуманно ставитися до інших, виховувати своєю поведінкою, вчинками, матеріалами. Все це – здійснення культурно-виховної функції журналістики. Сприяння історичному прогресу людства, державотворенню України в ім’я людини – вище гуманістичне призначення демократичної журналістики. В умовах розбудови демократичної незалежної держави існує потреба в об’єднанні усіх прогресивних духовних сил.

Аргументами на користь гуманізму як загальної філософської основи демократичної журналістики є: – необхідність спільного розв’язання державних, політичних, економічних, національних, релігійних, соціальних, екологічних проблем; – повна реалізація прав і свобод людини в державному, міжнародному масштабі; – усунення протистоянь націй, конфесій, партій, соціальних груп для співробітництва в ім’я виживання; – спільна боротьба людства за виживання на планеті Земля, якій загрожують глобальні проблеми, біди та катастрофи.

Гуманізм як стрижневий орієнтир журналістів дає підстави сформулювати основні етичні принципи, норми, правила, що ґрунтуються на багатовікових моральних традиціях, ідеях свободи, справедливості, милосердя, порядності, совісті й честі. Журналістська мораль, побудована на гуманістичних ідеях, є засобом перетворення журналістської етики як теорії у життя, утвердження в ньому гуманістичних засад.

Сучасні проблеми мас-медіа.

Проблеми: 1. Глобалізація - з'являються глобальні ЗМІ, концентровані горизонтально і вертикально. Це призводить до створення масового інформаційного продукту, експансії англійської мови. Споживання масове, стандартизоване (масова культура), споживач стає пасивним. 2. Розбіжність уявлень про світ у журналістів і аудиторії.Часто Жур-т не знає, що цікаво його аудиторії. Це веде до відриву від тих, для кого працюють ЗМІ. 3.Обмеженість кількості рекламодавців в регіонах, що зменшує прибутки ЗМІ. 4. Залежність від владних структур і що домінують на даній території промислово-фінансових груп. 5.Велика кількість замовних матеріалів, змішування реклами та PR. 6. Підрив фінансової бази ЗМІ в умовах галопуючої інфляції на початку 90-х. 7. Зниження насиченості друкованими виданнями на душу населення. 8. Падіння тиражів у порівнянні з радянським періодом. 9. «Жовта» преса. 10. Інформаційні війни. 11. Журналісти вважають, що вони безпомильні. 12. Культивація уявних цінностей. 13. Занадто великий потік інформації, який не дає можливості проаналізувати ситуацію. 14. Комерціалізація ЗМІ. 15. Втрата довіри до ЗМІ.