Екологічний аудит та екологізація виробництва

В системі економічних механізмів природокористування та природо- відтворення екологічний аудит відіграє роль, згідно із Законом України “Про екологічний аудит”, засобу підвищення екологічної обґрунтованості та ефективності діяльності суб‘єктів господарювання як природокористувачів і природозабрудників.

Вирішальною умовою ефективного здійснення екологічного аудиту є його цілісність з екологічним управлінням на рівні підприємств, корпорацій, галузей. Системна цілісність екологічного управління і аудиту є одним із принципів сталого розвитку, який реалізовано в Європейському Союзі у вигляді європейського регламенту EMAS – система екологічного управління і аудиту. EMAS грунтується на принципі “забруднювач і користувач платить”, тобто компенсації економічної шкоди, нанесеної навколишньому природному середовищу за рахунок винуватця в нанесенні такої шкоди.

Корпорації, підприємства добровільно беруть на себе відповідальність за охорону і відновлення природного середовища і докладають зусилля до постійного вдосконалення такої діяльності. Приєднання корпорацій, підприємств до EMAS – це, по-суті, початок процесу екологізації виробництва, тобто переходу від нестійких моделей виробництва і споживання до екологічно збалансованих і чистих моделей. При цьому рівень збалансованості, екологічної чистоти і ефективності технологій, виробництва, розподіл відповідальності за нанесену шкоду природному середовищу встановлюється із застосуванням екологічного аудиту.

На поточний час в Україні законодавча і нормативна база здійснення екологічного аудиту складається із Закона України “Про екологічний аудит”, національного стандарту України ДСТУ ISO 19011:2003 “Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю і (або) екологічного управління”, державних стандартів України ДСТУ ISO 14001-97, ДСТУ ISO 14004-97 “Системи управління навколишнім середовищем”.

Якщо національний і державний стандарти ідентичні відповідним міжнародним стандартам в частині системної цілісності екологічного управління і аудиту, то Законом України “Про екологічний аудит” така цілісність не передбачена. Крім того, мають місце невідповідності і протиріччя, що порушують принцип незалежності здійснення екологічного аудиту та підготовки і сертифікації екологічних аудиторів. Закон значно звужує сфери і спрямованість здійснення екологічного аудиту, особливо в екосистемній стратегії і політиці.

Ефективність здійснення і результативність екологічного аудита в значній мірі залежить від професіоналізму і компетенції сертифікованих екологічних аудиторів. Їх підготовка, оцінювання компетенції і сертифікація це складний комплексний процес, який визначений у національному стандарті України ДСТУ ISO 19011:2003. Мінприроди України пішло по спрощеному шляху і встановило своїм наказом неадекватний порядок сертифікації екологічних аудиторів, який протирічить національному стандарту і не враховує вимог необхідного досвіду аудиторської діяльності. В результаті сертифікуються екологічні аудитори без досвіду діяльності, тобто без належної згідно національного стандарту компетенції.

В Україні накопичений досвід екологічної модернізації виробництва з економічним ефектом на підставі рекомендацій екологічного аудиту в харчовій, легкій та інших галузях промисловості. Цей досвід набуто при виконанні цільових проектів у складі українсько-канадської екосистемної програми “Розвиток управління навколишнім природним середовище в Україні (в басейні р. Дніпро)”. Розповсюдження досвіду передбачалося шляхом розробки і впровадження галузевих та корпоративних програм екологізації виробництва на підставі рекомендацій екологічного аудиту.

Відпрацьована методологія і видано відповідні рекомендації щодо створення ефективної міської системи управління поводженням з твердими побутовими відходами з використанням екологічного аудиту (на прикладі м. Ніжина Чернігівської області), щодо створення ефективної міської системи екологічного управління та аудиту транспортного комплексу м. Києва, щодо створення ефективної системи екологічного управління і аудиту переробного виробництва (на прикладі Борщівського спиртового заводу).

На добровільних засадах за сприянням Європейської комісії здійснена програма Taсis по впровадженню міжнародних стандартів ISO 14000 на шістьох провідних вітчизняних компаніях – ЗАТ “Лакма”, ВАТ “Житомирський маслозавод”, ВАТ “Гостомельський склозавод”, Харківський машинобудівний завод “ФЕД”, морський торговий порт Південний та державний міжнародний аеропорт “Бориспіль”. Перший відповідний сертифікат отримано ВАТ “Концерн Стирол”. На думку майже всіх учасників піонерних і демонстраційних проектів найтяжче було подолати психологічний бар‘єр керівників підприємств та виробничого персоналу.

Таким чином, методологія здійснення екологічного аудиту і екологічної модернізації виробництва, впровадження систем екологічного управління і аудиту відпрацьована в широкому регіональному, галузевому і місцевому масштабах.

На жаль, відсутність державної підтримки цього досвіду не сприяла його розповсюдженню. Це призвело до того, що практично вся виробнича приватизація здійснилася без екологічної модернізації, бо перед інвесторами не ставилися такі умови в планах і договорах на приватизацію.

Стратегічні цілі.

1. Вдосконалення і розвиток нормативно-правової бази здійснення екологічного аудиту і екологізації виробництва (переходу на екологічно чисті моделі виробництва).

2.Створення національної системи підготовки, оцінки компетенції і сертифікації екологічних аудиторів на базі Міносвіти і Мін природи України.

3. Створення національної інфраструктури екологічного аудиту і чистого виробництва. Розробка і впровадження державних механізмів стимулювання і підтримки розвитку екологічного аудиту і чистого виробництва у контексті Кіотського протоколу.

4. Створення національного потенціалу для оцінки, розробки, ефективного використання і застосування екологічно чистих технологій, включаючи підготовку персоналу всіх рівнів.

Рекомендації.

А) першочергові

1. Створити на базі акредитованих профільних провідних вищих навчальних закладів і Мінприроди України незалежну Національну систему підготовки і сертифікації екологічних аудиторів з функціями перевіряючого якість і відповідність еколого-аудиторської діяльності. Відомчі накази Мінприроди України щодо сертифікації екологічних аудиторів скасувати як такі, що не відповідають чинному законодавству, національному стандарту і європейським вимогам.

2. Створити регіональні і корпоративні центри екологічного аудиту і чистого виробництва з метою розробки і здійснення програм екологізації виробництва у межах зобов‘язань щодо виконання умов Кіотського протоколу.

3. Розробити на базі Закону України “Про екологічний аудит” з урахуванням приведення його у відповідність з європейськими вимогами, національного і державних стандартів серії ISO 19011 і 14000, національний регламент - системи екологічного управління і аудиту, адекватний Європейському регламенту EMAS. Шляхом укладання добровільних угод забезпечити впровадження національного регламенту на корпоративному і місцевому рівнях з відповідною сертифікацією корпоративних систем екологічного управління і аудиту, як свідчення процесу екологізації виробництва на конкретних підприємствах.

4. Розробити і впровадити систему галузевих і корпоративних стандартів екологічно чистого виробництва.

5. Провести інвентаризацію існуючої виробничої бази екологічно чистих технологій, оцінку потреб щодо її розвитку та інвестиційних можливостей підтримки такого розвитку.

6. Провести комплексні галузеві (секторальні), місцеві оцінки технологічних потреб для переходу на моделі чистого виробництва.

7. Розглянути можливість перегляду інвестиційних зобов‘язань приватизованих підприємств з метою здійснення їх екологічної модернізації з використання відпрацьованої методології.