Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Страхування екологічної відповідальності та екологічних ризиків
В європейську систему економічних механізмів екологічного управління, природокористування і охорони навколишнього природного середовища входить система страхування права відповідальності та екологічних ризиків. Екологічна відповідальність може бути реалізована засобом застосування нормативно-правових актів (як у вітчизняній практиці), або засобом страхування екологічних ризиків (європейська і міжнародна практика). Можуть бути і комбіновані засоби. У міжнародній і європейській практиці екологічне страхування є ефективним ринковим механізмом, що гарантує захист майнових інтересів громадян, підприємств і держави. Цей механізм за рахунок акумулювання коштів (страхових) знижує навантаження на бюджет по відшкодуванню збитків, що спричинені страховими випадками. Екологічне страхування надає гарантії інвестицій у високо ризикові види виробництв. Страхування є інструментом додаткового позабюджетного фінансування заходів щодо збереження якості природного середовища і природних ресурсів. До сфери екологічного страхування належить страхування ризику понаднормативних викидів і скидів шкідливих речовин, екологічних збитків внаслідок екологічних катастроф, екологічне страхування нових технологій, в тому числі біотехнологій тощо. Багаторічна практика покриття збитків від надзвичайних ситуацій за рахунок державних страхових і резервних фондів вичерпала свої можливості. В умовах зміни форм власності держава не може приймати на себе відповідальність перед населенням за ризикові дії приватних природо- користувачів і природозабруднювачів. У той же час страхування права відповідальності як за провину, так і небезпечну діяльність приватного сектора не набуло в нашій країні адекватного масштабам зміни форм власності розвитку. Задеклароване в Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” законодавче положення про здійснення добровільного і обов‘язкового екологічного страхування не реалізоване у відповідному страховому законодавстві. В Україні переважна частина об‘єктів в сферах промисловості і господарювання була приватизована без врахування екологічних ризиків і розподілу права відповідальності за екологічні наслідки між державою і приватним сектором. Це створило юридичний прецедент правової екологічної безвідповідальності приватного сектора, виправити який можна шляхом впровадження обов‘язкового і добровільного екологічного страхування. Відсутня нормативно-методологічна база оцінки екологічних ризиків і розподілу відповідальності, особливо для об‘єктів підвищеної небезпеки, яких переважна більшість по причині застарілості основних фондів. Відсутній в Україні і загальнодержавний регламент формування ринку послуг з екологічного страхування, що може призвести до монополізації цього виду діяльності окремими страховими компаніями.
Рекомендації А) першочергові 1. Підготувати і прийняти Постанову Кабінету Міністрів “Про обов‘язкове екологічне страхування відповідальності об‘єктів підвищеної небезпеки, які були приватизовані без врахування екологічних вимог”. Б) стратегічні 2. Розробити і прийняти Концепцію розвитку екологічного страхування в Україні, яка має визначити структуру, пріоритети і порядок введення в дію відповідних законодавчих, нормативно-правових і методичних документів; порядок регламентування створення ринку страхування з врахуванням європейських вимог і орієнтирів. Екологічне підприємництво: розвиток, підтримка, заохочення Екологічне підприємництво це багатогалузева сфера підприємницької діяльності, яка може забезпечувати не тільки екологічний, але й значний економічний ефект у загальнодержавному масштабі. В Європейському Союзі створено потужний ринок екологічних робіт, товарів і послуг, який охоплює майже всі стратегічні напрями сталого розвитку: · зміна нестійких моделей виробництва і споживання (ресурсозберігаючі технології і техніка, природоохоронне обладнання); · сприяння більш екологічно чистому виробництву; · сприяння ефективному і безпечному поводженню з відходами, зведення до мінімуму обсягів відходів; · підвищення якості навколишнього природного середовища, відтворенню порушених екосистем, ландшафтів; · сприяння розвитку системи екологічних оцінок, екологічного аудиту, інжиніринга, маркетинга; · страхування екологічної відповідальності, екологічних ризиків. Через екологічне підприємництво залучаються значні обсяги природоохоронних і природовідтворювальних інвестицій. Обсяг екологічного ринку вимірюється обсягом загальнолюдського марнотратства: більше 80% товарів викидаються за непотрібністю після одноразового використання, а значна частина іншої продукції не відпрацьовує увесь визначений термін. Більша частина енергії, води губиться ще до того, як їх отримано: ми сплачуємо за них, а вони не приносять ніякої користі. Розвиток екологічного ринку залежить від формування суспільного попиту на екологічні роботи, послуги, товари, обладнання, технології, здорове якісне навколишнє природне середовище. Це спільне завдання і відповідальність державної, громадської і підприємницької систем екологічного управління. Більш “прозора” і конкретизована екологічна політика, системний аналіз і оцінка масштабів і структури регіональних екологічних ринків сприяють посиленню попиту на екологічні товари і послуги. Екологічне підприємництво – це переважно малий і середній бізнес, який потребує спеціальної підтримки. Цей бізнес повинен мати рівні права з крупним бізнесом у доступі до кредитів і фінансів. Звичайна висока відсоткова ставка на кредити не сприяє розвитку екологічного підприємництва. Переважний рівень розвитку екологічного підприємництва – місцевий рівень. Існує проблема непорозуміння і неузгодженості дій місцевих органів влади і підприємницької спільноти. Правова база розвитку екологічного підприємництва недосконала і потребує розвитку механізмів підтримки і стимулювання. В Україні створені правові підстави для підтримки екологічного підприємництва. Це Закон України “Про підприємницьку діяльність”, Указ Президента України “Про державну підтримку розвитку підприємницької діяльності. Створені громадські об‘єднання підприємців малого і середнього бізнесу з розгалуженою інфраструктурою в регіонах, які мають посилити спрямованість на екологічне підприємництво. Функціонують багато малих і середніх підприємств у сфері екологічного бізнесу, які потребують підтримки і зміцнення. Висновки 1. Ринок екологічного підприємництва в Україні знаходиться на стадії формування і по своїй потужності ще значно відстає від європейського. Не визначені пріоритети розвитку цього ринку в екологічній політиці. 2. Громадські об‘єднання промисловців і підприємців України, малого і середнього бізнесу не приділяють адекватної європейському рівню уваги екологічному підприємництву. 3. Державна підтримка і заохочення екологічного підприємництва неефективна і слабо розвинена. 4. Правова база потребує розвитку в частині механізмів взаємодії і підтримки екологічного підприємництва. 5. Не створена інфраструктура мікрофінансування екологічного підприємництва. Рекомендації А) першочергові 1. Створення при державних і місцевих органів влади координаційних рад чи комітетів з розвитку екологічного підприємництва, які повинні підготувати і внести законодавчі і адміністративні пропозиції щодо підтримки і заохочення екологічного підприємництва. 2. Підготувати і провести за державної підтримки на базі громадських об‘єднань тематичні цільові семінари щодо завдань і можливостей екологічного підприємництва у контексті національної політики європейської інтеграції і сталого розвитку. Б) стратегічні 3. Розробити і задіяти цільові державні програми (плани дій) розвитку екологічних ринків і підприємництва з механізмами фінансування взаємодії адміністративних, громадських і підприємницьких структур щодо спільного впровадження національних, регіональних екологічних програм і проектів, виконання міжнародних екологічних зобов‘язань щодо змін клімату збереження біорізноманіття тощо. 4. Розробити і ввести навчальні курси в інженерно-технічних, сільськогосподарських, комерційних вищих навчальних закладах: “Екологічно чисті технології і підприємництво”, “Поводження з відходами і підприємництво”.
|
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 349. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |