Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Потенціал екологічної культури
Повага до природи визнана однією з фундаментальних цінностей в Декларації тисячоліття ООН. Повагу до природи формує екологічна культура, духовність, свідомість. Більшість політиків, освітян, науковців прийшли до згоди, що четвертою складовою сталого розвитку має стати культура, духовність взагалі і зокрема екологічна культура. Зміни у відношенні до природи, у поведінці в середовищі існування людини, суспільства – це фундаментальна передумова зміни моделей споживання і життєдіяльності, виробництва. Визнано також, що відсутність духовності, екологічної культури чи не найважливіший фактор, що стримує перехід до сталого розвитку і вирішення найгостріших екологічних проблем людства, цивілізацій. Екологічна культура є складовою системи європейської екологічної політики і всіх сфер життєдіяльності. Існують стандарти корпоративної культури з елементами екологічної культури (відношення до природи). Шанобливе ставлення до природи притаманне українському народу, це його тисячолітня традиція. Все, що сталося з природою в Україні, це наслідок порушення тоталітарним режимом національних екологічних традицій, національної екологічної культури. Проблема полягає в об‘єктивній необхідності відтворення цих національних традицій, якій протистоїть суб‘єктивна агресивна споживацька психологія і ставлення до природи значно меншої, але багатішої частини українського суспільства, політиків. Курс Президента України на відділення бізнесу від влади, відродження національних традицій має сприяти відтворенню національних екологічних традицій, екологічної культури і духовності. В Україні є приклади формування еколого-культурних і культурно-екологічних центрів, які за умови державної підтримки можуть перетворитися в національну культурно-екологічну мережу у поєднанні з екологічним туризмом. Це Карпатський біосферний природний центр, що включає перший в Європі тристоронній польсько-словацько-український заповідник “Східні Карпати” з унікальною етнокультурою. Дунайський біосферний природний центр може також стати міжнародним еколого-культурним центром. Центрально-Український біосферний природний центр з пам‘ятками Трипільської культури, Канівським меморіалом Т.Г.Шевченко, ландшафтним парком “Трахтемипрівський”. Гірсько-Кримський біосферний природний центр з унікальними міжетнічними історичними культурними пам‘ятниками. Дніпровсько-Степовий біосферний природний центр з унікальним для Європи степовим ландшафтом для розвитку екотуризму на базі природного заповідника “Асканія-Нова”. Можна ще назвати Шацький національний природний парк, Сіверсько- Донецький біосферний центр та інші, які можуть стати транскордонними еколого-культурними центрами. Україна має, таким чином, значний еколого-культурний потенціал, який може бути реалізований завдяки активній міжнародній співпраці з прикордонними країнами. Виконання Загальнонаціональної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки має сприяти нарощенню потенціалу екологічної культури, але її реалізація не набула запрограмованих масштабів і темпів. Висновки 1. Потенціал національної екологічної культури дуже великий, але він подавлений колишнім тоталітарним режимом і тенденціями екологічної безвідповідальності та безкультур’я, що продовжують стримувати його розвиток. 2. В Україні є багато місцевих і регіональних прикладів проявів екологічної культури і духовності. На жаль, розповсюдження і пропаганда цих прикладів не стала провідною темою системи освіти, засобів масової інформації. 3. В чинних правових документах з національної екологічної політики (основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля) екологічна культура як фундаментальна системна складова відсутня.
Рекомендації А) першочергові 1. Підготувати і подати через усі ЗМІ звернення до Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради України, політичних партій і бізнесових кіл від всіх громадських екологічних організацій з пропозицією відродження національних екологічних традицій і екологічної культури за державною, політичною і бізнесовою підтримкою. Б) стратегічні 2. В Україні існують біосферні природні центри (ядра), етнокультурні центри і природно-заповідний фонд. Створити на їх основі і законодавчо визначити національну еколого-етнокультурну мережу як фундаментальну базову структуру відродження національних етнокультурних і екологічних традицій. 3. Підготувати спеціальну Постанову Кабінету Міністрів України щодо розробки стандартів екологічної культури як обов‘язкової умови зміни корпоративної (бізнесової) екологічної поведінки.
|
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 385. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |