Преса Української Соціал-Демократичної Партії (“Правда”, “Боротьба”).

Українська соціалістична партія в Західній Україні (УСДП) була заснована 17 вересня 1899 р. на партійній конференції у Львові колишніми членами Української Радикальної Партії: Ю. Бачинським, С. Вітиком, М. Ганкевичем, Я. Остапчуком, А. Шміґельським, Р. Яросевичем та ін., які відкололися від неї та утворили Українську Соціал-Демократичну Партію Галичини і Буковини

«Земля і воля» — офіційний орган Української соціал-демократичної партії (УСДП).

Перший номер газети вийшов у 1906 у Чернівцях, а в лютому 1907 редакцію переведено до Львова, де газета виходила до 1912 як орган Української соціал-демократичної партії і відновилася у 1919—1924

«Земля і Воля» була першою українською соціал-демократичною газетою на Буковині.

У Кам'янці на Поділлю 1919 р. УСДП Галичини і Буковини видає тижневу (потім тричі на тиждень) газету "Боротьба".

Партія піддала різкій критиці політику урядових чинників ЗОУНР у газетах “Галицький голос" і "Боротьба" що виходили в Кам’янці-Подільському Важливу роль у міжпартійній боротьбі відіграв О.Безпалко, який пропагував свої погляди через газету “Боротьба" (з середини жовтня до 14 листопада 1919 р. вийшло дев’ять номерів). Офіційно стверджувалося, без конкретизації, що “її редагує колегія", але вплив О.Безпалка на часопис не підлягає сумніву. За словами І.Мазепи, “фактичним редактором" “Боротьби" був член уряду УНР О.Безпалко Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. 1917-1921. - Прага, 1942. - Т.ІІ. - С.114.. “Якби прийшлося розбирати статті “Боротьби", органу міністра Безпалка, - писав його політичний опонент О.Назарук, - то майже все, що в нім пишеться, можна поділити на три пайки: І. Брехня. II. Неуцтво. III. Лайка" Назарук О. Рік на Великій Україні. Спомини з української революції. - Відень, 1920. - С.255.. На його думку, О.Безпалко “був одним з головних героїв прямо базарної лайки на галицький уряд. Коли Вітик, що також крепко воював проти галицького уряду, бодай мав настільки такту, що не показувався у Петрушевича, то Безпалко з мякими уклонами заходив до Петрушевича..." Там само. - С.200.. Твердження О.Назарука було різке й категоричне, однак аналіз публікацій “Боротьби" давав для цього підстави.

Уже в першому номері газета “Боротьба" безапеляційно заявила: “День відродження галицького народу до самостійного державного життя був рівночасно днем державного злочину української буржуазії і її провідників в Галичині. Галицький нарід ... дістав провідників, яких з глибини душі ненавидів" Шляхами Державного злочину// Боротьба. -1919.-12 жовтня.. Іншим разом стверджувалося, що “страшну ганьбу ... наніс Україні Петрушевич і ціла його компанія" До оборони Республіки //Там само. - 14 листопада., було сказано про нього, як про “хитку, амбітну одиницю", яка стільки принесла “українському народови шкоди!" Там само. - 1919. - 17 жовтня.. Різкі висловлювання газети “Боротьба" викликали протест у керівних колах ЗОУНР. Командуючий УГА М.Тарнавський у жовтні 1919 р. надіслав голові Директорії С.Петлюрі телеграму, в якій домагався “вислідити редактора часопису “Боротьба" та авторів статей, звернених проти галицького правительства і ... командування", "поставити їх під воєнний суд". Однак уряд УНР на своєму засіданні 20 жовтня одностайно підтримав видавництво газети, хоч, правда, й засудив надто різку форму критики Є.Петрушевича Мазепа І. Україна в огні й бурі революції.

Популярні видання 1905-1914 рр.

Революційні події в Російській державі розгорта­лися. Це привело до оголошення Маніфесту 17 жовтня 1905 р. Разом з іншими свободами оповіщав ма­ніфест також волю друку. Цензурні обмеження відпадали. Не треба було, як давніше, питати дозволу на видання га­зети. З цієї точки маніфесту скористалася Лубенська (на Полтавщині) українська „Громада” на чолі з братами Ше- метами. Приступила вона, як то казали, „явочним поряд- ком” до видання першої під Росією національної газети українською мовою, назвали її „Хлібороб — селянський часопис”.

Щойно з 24.ХІІ у Полтаві почи­нає виходити другий український часопис під назвою „Рідний Край”. Був це політично-економічний і літерату­рний тижневик, який привітали українські кола із захоп­ленням. Відбивав він настрої і думки української ради­кальної інтелігенції.

В. Леонтович (родич Симиренка) подав заяву на газету під назвою „Громадська Думка”.Приблизно за два тижні В. Леонтович дістав дозвіл. А 31 грудня вже появилося ч. 1 щоденної української газети „Громадська Думка”. Тим часом у запасі був дозвіл на ведення щоденної газети під назвою „Рада”, даний свого часу на ім’я Б. Грінченка. Через місяць (з 15.IX. 1906 р.) стала „Рада” спадкоємцем „Громадської Думки”, стоячи на засадах, покладених в її програмі. Свою програму визначила „Рада” такими словами: „Будучи одинокою щоденною газетою російської Украї­ни, вважаємо корисніше... не зв’язувати себе програмою чи тактикою якоїсь одної політичної партії, а старатися освітлювати і питання дня, і загальніші, більш принци- піальні, питання українства з погляду різних поступових партій.

Слово”. Був це цент­ральний орган Української партії соціал-демократів. По­чав він виходити з 11.IV. 1907 р. при матеріальній підтрим­ці Петербурзької української соціал-демократичної орга­нізації

У лютому 1906 року в Петербурзі почав виходити місячник „Вільна Україна” — літературний, політичний і науковий журнал за редакцією А. Шабленка.

При найактивніший праці М. Грушевського починає в Києві вихо­дити популярний народний ілюстрований тижневик під назвою „Село”. Перше число появилося З.ІУ. 1909 р. Сво­їм завданням „Село” ставило „подавати відомості, новини і всяку науку в справах, потрібних нашому селянинові або робітникові, і про всякі важніші справи з життя українсь­кого, російського й заграничного, цікаві для всіх, про які кожному треба знати”.

На початку 1906 р. появляється у Києві літератур- А Ано-науковий орган під назвою „Нова Громада”. Був це місячник, історія якого тісно в’яжеться з особою Є. Чикаленка та виходом „Громадської Думки”.

1907 р. став журнал „Україна” — журнал переходового часу, документ переходу української інтеліге­нції і наукових сил на нові шляхи.

 В 1909—1913 рр. по­являються журнали, що приносять розроблення ідеоло­гічних основ визвольного руху та національного і со­ціального світогляду. Року 1909 з’являється журнал, що займає в цьому питан­ні виразно радикальне становище. Був ним місячник моло­дих сил під назвою „Українська Хата” — за редакцією П. Богацького.

Другий літературно-науковий і мистецький ілюстрований журнал, що ставив завданням поширення ідеологічних підстав захисту інтересів робітничих верств суспільства. Був ним місячник „Дзвін”, що почав виходити у Києві з 1 січня 1913 р. за редакцією В. Левинського. Тут, побіч із статтями ідеологічного та тактичного характеру, відведено було поважне місце добре підібраному відділу красного письменства з творами ліпших українських авторів.

З початком війни 1914 р. українську пресу було за­боронено. На 1915 р. пощастило залишитися лише двом легальним часописам, два часописи почали виходити наново, а три виходили нелегально. Отже, з 17 часописів, що виходили в 1914 р., легальних органів було лише 4.