Вітчизняна журналістика періоду Великої Вітчизняної війни.

Радянська журналістика всією своєю діяльністю сприяла створенню культу особи Сталіна.У його особисту заслугу ставилися перемоги в першому п'ятирічки, в демократичні завоювання, проголошених у новій Конституції СРСР, в успіхах будівництва соціалізму.Преса стала трибуною ідейно-теоретичного обгрунтування сталінізму. Як найбільші зразки творчого розвитку марксизму розцінювалися книги Сталіна «Про основи ленінізму», «Короткий курс історії ВКП (б)» та ін Наполеглива пропаганда періодикою і радіомовленням авторитарної ідеології сприяла тому, що вона проникла в усі сфери духовного життя суспільства і в тому числі в журналістику, яка стала невід'ємною частиною апарату тоталітарної системи.

Війна відразу ж змінила весь вигляд радянській пресі: Збільшується кількість військових газет. Зменшується обсяг цивільної преси. Більш ніж у 2 рази скоротилося число навіть центральних газет. Значно скоротилося число місцевих видань. Перестали виходити багато центральних галузеві газети, такі, як «Лісова промисловість», «Текстильна промисловість» та ін Деякі спеціалізовані центральні газети були об'єднані. Так, замість «Літературної газети» та «Радянського мистецтва» стала виходити газета «Література і мистецтво».

Крім «Комсомольской правди» і ленінградської «Зміни» були закриті всі комсомольські газети, а республіканські, крайові та обласні партійні газети стали виходити п'ять разів на тиждень на двох смугах. Двосмугові сталі і районні газети, переведені на щотижневий випуск. Під скорочення обсягу піддалася навіть «Правда», що виходила в роки війни замість шести на чотирьох смугах.

Заходи щодо перебудови друку дозволили значною мірою подолати труднощі в організації друкованої пропаганди на фронті.

На кінець 1942 р. завдання створення масової преси в Збройних Силах відповідно до вимог воєнної пори була вирішена: до цього часу виходило 4 центральних, 13 фронтових, 60 армійських, 33 корпусних, 600 дивізійних і бригадних газет. На фронтах і в армії було чимало газет мовами народів СРСР

Управління Радянської Армії півторамільйонним тиражем випускало листок «Вісті з Радянської Батьківщини», який постійно інформував радянських людей на захопленій тимчасово ворогом території про становище на фронті і в тилу.

Величезна кількість газет і листівок видавалося в тилу ворога.

З підпільних видань, що виходили на окупованій території, найбільшою популярністю користувалися газети «За Радянську Україну», «Більшовицька правда», «Вітебський рабочий», «В бій за Батьківщину!» ...

Крім «Червоної зірки» і «Червоного флоту», виникли ще дві центральні військові газети: з серпня 1941 р. став видаватися «Сталінський сокіл», з жовтня 1942 р. - «Червоний сокіл».

Значні зміни відбулися і в журнальної періодики. Були створені журнали «Слов'яни», «Війна і робітничий клас», літературно-художній журнал «Фронтова ілюстрація». Особливе значення мали журнали для окремих родів військ: «Артилерійський журнал», «Зв'язок Червоної Армії», «Військово-інженерний журнал». Незмінним успіхом користувалися сатиричні журнальні видання «Фронтовий гумор» (Західний фронт), «Протяг» (Карельський фронт) та ін.

У зв'язку з необхідністю більш оперативної передачі подій на фронті і в тилу, 24 червня 1941 р. було створено Радянське інформаційне бюро. У завдання Радінформбюро входила оперативна і правдива інформація не тільки для радянських людей, але і для зарубіжних країн.

У роки війни особливо незамінним стало саме оперативне засіб інформації - радіомовлення, перші військові передачі якого з'явилися одночасно з урядовим повідомленням про напад на Радянський Союз фашистської Німеччини. Незмінно, починаючи з найперших радіопередач про події на фронті, вони завершувалися закликами: «Ворог буде розбитий, перемога буде за нами!».

Про збільшеною ролі радіомовлення в умовах війни свідчить оперативне створення філій Всесоюзного Радіомовлення в різних містах нашої країни (у Куйбишеві, Свердловську, Комсомольську-на-Амурі). У листопаді 1942 р. з Москви почалося мовлення українською та білоруською мовами. Незмінними стали по радіо передачі «Листи на фронт» і «Листи з фронтів Вітчизняної війни». У них було використано понад два мільйони листів, завдяки яким більше 20 тисяч фронтовиків знайшли своїх близьких, евакуйованих у східні райони країни.

На заключному етапі війни радянська журналістика поповнилася ще одним видом друку: були створені газети для населення звільнених від фашистських загарбників держав, про що свідчать уже назви цих видань - «Вільна Польща», «Угорська газета».

Вступаючи у війну проти СРСР, Гітлер заявляв, що це буде нещадна боротьба, ідеологій і расових розходжень, що вона буде вестися з безпрецедентною жорстокістю. Слідуючи цій установці, боротьбу за поневолення радянського народу гітлерівці вели не тільки силою військової зброї, але й зброєю слова. На тимчасово окупованій території фашисти видавали десятки газет, зі сторінок яких стверджувалося, що у розв'язанні небувалої в історії людства війни повинна не гітлерівська Німеччина, а Радянська держава. Ця брехня розповсюджувалася і в газетах, і в радіопередачах гітлерівців.

Вже в 1941 р. німці почали налагоджувати і своє радіомовлення.

Щоденно гітлерівські газети і радіо запевняли читачів і радіослухачів у провалі радянської армії, в неспроможності більшовизму, в тому, що Англія і США слабкіше Німеччини, повідомляли про те, що Німеччина переможе.

Антирадянська гітлерівська пропаганда на тимчасово окупованій території ще настійно вимагала перебудови всієї радянської журналістики, зміцнення її кадрів самими кваліфікованими працівниками. У зв'язку з цим вперше в історії вітчизняних засобів масової інформації, в редакції газет, радіомовлення, інформаційних агентств були направлені сотні й сотні радянських письменників. Вже 24 червня 1941 р. на фронт пішли перше добровольці-письменники, в тому числі Б. Горбатов, О. Твардовський, Е. Долматовський, К. Симонов.

Велике значення під час війни мав слово. Преса несла певну ідеалогію, піднімала бойовий дух солдатів. Також в її функції входила передача досвіду, видів оборони та іншої інформації, необхідної для успіху радянської армії.

В кадрах Червоної Армії і Військово-моск флоту в роки Великої Вітчизняної війни знаходилося 943 письменника. Повне небезпек робота письменників як військові кореспондентів дозволяла їм знаходитися у самій гущі бойових дій, давала багатий матеріал для яскравих художніх і публіцистичних творів.

Їхнє призначення було двояким. І вони з ним справлялися. Будучи одночасно військовими і журналістами військові кореспонденти внесли величезний внесок в історію нашої країни, у формування системи ЗМІ СРСР, в перемогу радянської армії над фашистською Німеччиною. Проблематика радянської журналістики періоду Великої Вітчизняної війни надзвичайно різноманітна. Але центральними залишалися кілька тематичних напрямків: освітлення воєнного стану країни та бойових дій Радянської Армії; всебічний показ героїзму і мужності радянських людей на фронті і в тилу у ворога; тема єдності фронту і тилу; характеристика військових дій Радянської Армії на територіях європейських країн, що звільняються від фашистської окупації, і Німеччини.

Публіцистика періоду Великої Вітчизняної війни не знала собі рівних у всій світовій історії.Письменники, публіцисти, поети, журналісти, драматурги встали з усім радянським народом на захист своєї Вітчизни. Публіцистика воєнної доби, різноманітна за формою, індивідуальна за творчим втілення - осередок величі, безмежної мужності та відданості радянської людини своїй Батьківщині.

Роки Великої Вітчизняної війни викликали до життя різні форми і методи роботи радянської журналістики, посилює її вплив на маси. Багато редакції та військові журналісти були тісно пов'язані з бійцями і командирами, з робітниками, колгоспниками, вели з ними листування, залучали до участі в роботі газет і на радіо.