ГКС, місце і роль в заг ек пол. Д-ви.

Світова економічна думка після тривалих суперечок широко визнала об'єктивну необхідність регулятивного впливу держави на економічне життя суспільства.

Для здійснення впливу на розвиток економіки держави розроб­ляють та здійснюють регулятивні заходи у різних її сферах: у ви­робництві, у сфері реалізації, у сфері інвестицій, у державних фі­нансах, на фінансовому ринку, у грошово-кредитній сфері. У су­купності ці заходи становлять загальноекономічну політику держави, яку умовно можна розділити на чотири складові:

- структурна політика;

__ політика конкуренції;

__ соціальна політика;

— кон'юнктурна політика.

Структурна політика передбачає надання державних субси-ій або інших стимулів активізації розвитку відносно відсталих чи найбільш перспективних регіонів (регіональна політика), чи певних галузей або виробництв (галузева політика), чи секторів та спрямувань розвитку: великий, середній та малий бізнес; тра­диційний та інноваційний бізнес; виробництва з низьким та висо­ким ступенем обробки матеріальних ресурсів, з низьким та висо­ким ступенем технологічності (секторіальна політика) та ін.

Політика конкуренції передбачає заходи антимонопольного характеру, спрямовані на забезпечення ринкового ціноутворення, вільного доступу на ринки всім підприємцям, особливих правил взаємовідносин там, де вільна конкуренція утруднена — в енер­гетиці, сільському господарстві тощо. Особливо складні та від­повідальні завдання постають перед політикою конкуренції у зв'язку з проведенням у країні приватизації об'єктів державної власності.

Соціальна політика спрямована на зменшення соціальної не­рівності, що неминуче виникає в умовах ринкової економіки, шляхом часткового перерозподілу доходів між членами суспіль­ства. Завдання соціальної політики певною мірою вирішуються через фіскально-бюджетний механізм, а також через формування і використання позабюджетних фондів соціального спрямування. Заходами соціальної політики держава має можливість зменшу­вати безробіття, підвищувати кваліфікацію робочої сили та про­дуктивність праці, впливаючи тим самим на темпи економічного зростання.

Усі названі складові загальноекономічної політики мають таку спільну характерну ознаку, як переважно прямий характер впли­ву на економічні процеси, що забезпечує їм високу оперативність та дієвість.

173.. Взаємозв*язок і порівняльний аналіз ГКП і фіскал пол.

Монітарна політика по суті є складовою загальної економічної політики держави. У своєму впливі на реальну економіку вона взаємодіє з фіскальною, ціновою, інветиційною, структурною політикою. За механізмом дії та характером впливу на реальну економіку вона найбльш чітко вписується в кон¢юктурну політику. Саме тут взаємодіє фіскальна та грош-кред політика.

Головним завданням кон¢юктурної політики є забезпечення рівномірного розвитку економіки через зглажування коливань у кон¢юктурних процесах із метою досягнення загальноеконом рівноваги. Таке згладжування може забезпечуватися методами як монетарної, так і фіскальної політики, або ж 2 оночасно.

Взаємозв¢язок методів монетарної та фіскальної політики виявляється передусім у спільності цілей їх окремих груп.Так, пожвавлення ринкової кон¢юктури через збільшення сукупного попиту може бути забезпечене 2 методами монетарної політики (зниженням облікової ставки та збільшенням пропозиції грошей) і 2 методами фіскальної політики (зростанням бюджетних видатків та скороченням податків). Стримування ринкової кон¢юктури досягається зменшенням сукупного попиту під впливом тих самих 4 методів, але протилежного спрямування.

Крім спільності цілей, взаємозв¢язок між методами фіскальної та монетарної політики виявляється також у взв¢язках механізмів їхньої дії. Так зниження облік ставки у складі монетарної політики зумовлює відносне зростання дохідності державних ЦП та збільшення надход-жень до бюджету від їх реалізації. Це, у свою чергу, сприяє зростання державних видатків або ж скороченню рівня оподаткування як факторів впливу на ринкову кон¢юктуру з боку фіскальної політики.