Переваги та недоліки конгломератних організаційних структур управління

Лінійно-функціональна ОСУ

Лінійно-функціональна структура включає елементи як лінійної так і функціональної структури. В практичних умовах управління організаціями в цілому існує бюрократична лінійно-функціональна структура і її можна рахувати класичною структурою.

Сутність полягає в тому, що на чолі кожного виробничого підрозділу (підприємство, цех) стоять керівники, які повністю відповідають за всі сторони його функціонування. Методична допомога, яка необхідна для них, поступає від функціональних підрозділів, які грають підпорядковану роль в управлінні.

Головними перевагами даної структури управління слід вважати:

1 Стимулювання ділової та професійної спеціалізації функціональних підрозділів;

2 Поліпшення координації управління в функціональних галузях;

3 Зменшення дублювання в управлінні

До недоліків даної структури управління відносять:

1 Більша заінтересованість у реалізації цілей та завдань своїх підрозділів, ніж загальних цілей організації;

2 Інформаційне перевантаження керівників вищих рівний управління;

3 Наявність всіх недоліків, характерних для бюрократичної структури управління.

Рисунок 2.5– Лінійно-функціональна структура управління

Бюрократичні організаційні структури

Концепція бюрократіїсформульована на початку 1900 р. німецьким соціологом Максом Вебером. Це одна з корисних ідей в історії людства, в історії управління. Теорія Вебера не давала конкретного описання конкретної організації: автор розглядав бюрократію як деяку нормативну модель, ідеал, до якої повинна прагнути люба організація.

Вебер розробив деякі принципи та характеристики раціональної бюрократії:

1. Чіткий розподіл праці, що приводить до появлення висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді (функціональний розподіл праці).

2. Ієрархічність рівній управління, при яких кожний нижчестоящий рівень контролюється вищестоящим та підкоряється йому.

3. Наявність взаємопов’язаної системи формальних правил та стандартів, забезпечуючи однорідність виконання співробітниками своїх обов’язків та скоординованість різних завдань.

4. Сфера формальної знеособленості, з якою офіційні особи виконують свої посадові обов’язки.

5. Здійснення найма на роботу відповідно з технічними кваліфікаційними вимогами. Захищеність службовців від необґрунтованих звільнень.

Бюрократичною називають також класичну чи традиційну організаційну структуру. Можна з певністю сказати, що більшість сучасних організацій уявляють собою варіанти бюрократії.

Бюрократична структура має і негативні сторони (характеристики). До них у першу чергу необхідно віднести:

1 Втрачання в організації гнучкості поведінки а також пошуку альтернатив за рахунок і на підставі перебільшування значення стандартних правил, процедур та норм, забезпечуючи необхідне виконання співробітниками своїх завдань.

Якщо співробітникам бюрократичних структур вказують на їх недоліки, вони „захищаючись”, посилаються на відповідні правила чи інструкції. Це може легко зіпсувати взаємовідношення з клієнтами чи з громадськістю. В той же час „бюрократ” не може бути наказаний, тому що з офіційної точки зору „своєї організації” він діє правильно.

Відсутність гнучкості виникає взаємовідношеннях співробітників у самої організації.

2 Виникнення на підставі втрачання гнучкості „мовних проблем” при взаємодіях, обміну інформацією та координації діяльності різних функціональних підрозділів організації.

3 Зменшення здібності породжувати та вводити нові елементи у процес своєї діяльності: якщо „працюємо стандартно відповідно з інструкціями”, то зламати цей „стандартний механізм” дуже важко.

Різновиди бюрократичних структур:

--лінійні;

--функціональні;

--змішані (лінійно-функціональні, лінійно-штабні);

--продуктові;

--регіональні;

--орієнтовані на споживача;

За Кузьміним:

--раціональної бюрократії

--дивізійні:

     + продуктові;

     + споживчі;

     + територіальні

Дивізіонально-продуктова структура

При збільшенні асортименту випускаємої продукції у діяльності організацій збільшується кількість груп споживачів чи географічних районів. У цьому випадку деякі „продуктові лінії” можуть досягти дуже великого обсягу виробництва та продажу і самі можуть вимагати „своєї” структуризації та стають рішучим фактором успіху діяльності організації в цілому.

Отже, у дивізіонально-продуктовій структурі підрозділи спеціалізуються та будуються по основних видах продукції, по групах покупців, по географічних регіонах.

Така структура управління дозволяє приділити конкретному продукту, споживачам більше уваги ніж при функціональній структурі за рахунок того, що повноваження по керівництву виробництвом та збутом деякого продукту передаються одному керівнику, який повністю відповідає за даний вид продукції та групу споживачів.

Перевагами даної структури управління порівняно з функціональною структурою слід вважати:

1 Скоріша реакція на зміни у конкуренції, технології та споживчого попиту;

2 Поліпшення координації робіт за рахунок того, що вся діяльність по даному, конкретному виду продукту знаходиться під керівництвом одного керівника.

До недоліків відносяться збільшення витрат внаслідок дублювання одних і тих самих видів робіт для різних видів продукції.