Структурні методи розв’язування конфліктів.

Роз’яснення вимог до роботи полягають у поглинанні як можна краще яких результатів чекають від кожного службовця і підрозділу. Треба пояснювати наступні елементи і параметри роботи: а) рівень результату від роботи б) система інформації в) система відповідальності, процедури і правила.

Координаційні і інтеграційні механізми полягають у наступному:

а) якщо два підлеглих мають різні думки по деякому питанню, конфлікт можна усунути, звернувшись до загального їх керівника для прийняття рішень по даному питанню, використовувати принцип єдиноначальності.

б) побудова деяких між функціональних структур для вирішення конфлікту

Загальноорганізаційні комплексні цілі потребують сумісних зусиль у вирішенні конфлікту двох службовців груп, відділів для досягнення загальної комплексної мети.

Використання системи заохочення (подяка за роботу, премії, підвищення по службі)при розв’язуванні конфлікту повинна охоплювати людей які відіграють головну роль в досягненні загальноорганізаційних комплексних цілей, а також допомагають іншим групам. Необхідно, щоб ця система не охоплювала осіб, які заінтересовані у продовженні конфлікту і напруженості ситуації.

Міжособисті методи розв’язання конфлікту

Ухиленняозначає, що людина хоче відійти від конфлікту, тобто він не хоче підпадати до ситуацій, які самі по собі провокують виникнення конфлікту.

Згладжуванняполягає в тому що учасник конфлікту старається не показувати їм своїх намірів і апелює до потреби у солідарності, але при цьому він забуває про саму проблему, яка лежить в основі конфлікту.

 Примушення полягає у спробі примусити прийняти свою точку зору любою ціною, той хто це робить не думає про думки інших. Особа яка так себе веде проявляє певну агресію і використовує владу. Недолік цього стилю в тому, що він гальмує ініціативу службовця і може спровокувати незадоволеність особливо в більш молодого, більш інтелектуального персоналу.

Компроміс характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, але до певної межі. Здібність до компромісів дуже високо оцінюється в управлінських ситуаціях, тому що це зводить до мінімуму недоброзичливість і дає можливість скоро ліквідувати конфлікт при задоволеності обох сторін. Але використання компромісу на ранній стадії конфлікту може перешкодити розв'язанню проблеми за рахунок підходу від головної її мети.

Переваги та недоліки основних типів ОС

Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління

Переваги

/ Встановлення чітких і простих зв'язків між підрозділами.

2. Єдність і чіткість розпорядництва.

3. Узгодженість дій виконавців

4. Підвищення йідп(івіда>іі'нпспіі керівники за результати діяльності очолюваного підрозділу.

5. Оперативність у прийнятті рішеШІ

6. Отримання виконавцями пов'язаних між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами.

7 Особистії відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.___________________

Недоліки

Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання І досвід з усіх функцій управління та сфер діяльності, що. в свою чергу, обмежує можливості керівника ефективно управляти організацією Перевантаження Інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищипи та суміжними організаціями.

Відсутність спеціалістів з окремих функцій управління. Невідповідність до зростаючим вимог сучасного виробництва.

Переваги та недоліки функціональних організаційних структур управління

Переваги

/. Висока компетентність спеціа­лістів, які відповідають зи здій­снення конкретних функцій.

2 Розширення можливостей

лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом переданням ряду функцій спеціалізованим ланкам.

3. Створює можливість

централізованого контролю стратегічних результатів.

4. Відповідність структура до стратегії.

5. Підвищує ефективність

управління там, Не завдання с повсякденними та повторюваними.

6. Легка реагує на потреби практики, створенням нових функціональних, служб.

Недоліки

!. Труднощі у підтримуванні постійних взаємо­зв'язків між різними функціональними службами.

2. Відсутність взаєморозуміння та єдності дій між працівниками функціональних с.Іужб різних виробничих відділень фірми.

3. Зменшення рівня відповідальності виконавців за роботу через подвійне підпорядкування.

4. Порушення принципу єдиноначальності.

5. Виникнення проблеми функціональної координа­ції, можливість міжфинкціонального суперниц­тва, конфліктів

6. Формування вузької точки зору менеджменту та вироблення дрібних, часткових рішень.

7. Перенесення відповідальності за прибуток на вищі рівні управління.

8. Наявність випадків неправильного визначення пріоритетів організації функціональними спе­ціалістами.

9. "Функціональна короткозорість" часто спрацьовує проти дієвого підприємництва, пристосування до змін.

Переваги та недоліки комбінованих організаційних структур управління

Переваги

/ Висока компетентні?"¹¹¹ спеціа­лістів, які відповіданим- за здійснення конкретних функцій.

2. Відповідність структури до стратегії -

3. Поєднання принципу спеціа­лізації управління з принципом єдності керівництва

Недоліки

/. Не завжди, е. гнучкими при вирішенні нових завданії.

2. Ускладнена шжфунщіоналша координація діяльності з впровадження нових програм.

3. Ускладнена реалізація внутрівиробничих кон­структорських, технологічних новинок бея залучення керівників вищої ланки.

4. Надмірний розвиток системи взаємодії по вер­тикалі.

Переваги та недоліки продуктових організаційних структур управління

Переваги

/. Створення логічних і дісвих засобів децентралізації в,гади.

2. Чітка система підзвітності

менеджерів підрозділів за прибутки (збитки).

3. Здатність швидка реагувати на зміну умов конкуренції, технології, попитії.

4. Поліпшення координації робіт.

5. Наявність можливостей для підготов­ки менеджерів стратегічного рівня.

Недоліки

І Дублювання функцій па рівні корпорації І підрозділу.

2. Збімшення нитрат на утримання персоналу

3. Проблематичність встановлення опти­мального рівня децентралізації.

4. Автономія підрозділів може блокувати до­сягнення вигін) стратегічноги поєднання.

5. Наявність випадків надмірної конкуренції між підрозділами за ресурси та увагу кор­порації.

Переваги та недоліки регіональних організаційних структур управління

Переваги

/ Створення можливостей пристосуван­ня стратегії до потреб кожного ринку.

2 Перенесення відповідальності за прибутки на нижчі рівні управління.

3. Поліпшення, функціональної координації всередині цільового ринку.

4. Наявність можливостей для підготов­ки менедхсерів стратегічного рівня.

Недоліки

1. Проблематичність підтримки загального Іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи

2. Збільшення кількості ріпній управління.

3. Можливість дублювання функцій на стратегічному і місцевому рівнях.

4 Проблематичність формування політики однома ніш нас ті

5. Труднощі я координації діяльності по країні та продукту.

Переваги та недоліки матричних організаційних структур управління

Переваги

1. Достатня увага кожному Із стратегічних пріоритеті».

2. Можливість одночасного впровадження різних типів стратегічної ініціативи.

3. Створення умов для прийняття рішення за критерієм найбільшої вигоди для організації

4 Заохочення кооперації, координації споріднених видів діяльності.

5 Значна активізація діяльності керівників і працівників управлінського апарату.

й Розподіл функцій управління між керівниками, відпові­дальними за забезпечення, високих кінцевих результатів (керівники проектних груп), та керівниками, які відповідальні за забезпечення повного використання ресурсів (начальника функціональних підрозділів).

7 Забезпечення гнучкості та оперативності

маневрування ресурсами при виконанні кількох програм е межах однієї фірми.

8. Скорочення строків створення нової техніки та технології, зменшення вартості робіт, підвищення якості створюваних технічних систем.

Недоліки

/. Труднощі в утримуванні балансу між двома лініями влади

2 Можливість

нераціональних витрат часу на комунікації.

3 Проблематичність оперативного вирішення проблем через необхідність досягнення спільної думки з багатьма людьми.

4. Сприяння розвитку організаційної бюрократії та послабленню дієвого підприсяництва.

В. Громіздкість та складність кому­нікаційного процесу. _