Тарифна с-ма оплати праці та її складові елементи

 Тарифна система — це сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких установлюється рівень заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації (складності робіт) та умов праці. До основних елементів тарифної системи належать тарифні сітки, тарифні ставки, довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, посадові оклади, надбавки й доплати до заробітної плати.Тарифна сітка — сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких установлюється безпосередня залежність заробітної плати працівників від їхньої кваліфікації. Тарифний коефіцієнт як елемент тарифної сітки характеризує співвідношення між тарифною ставкою першого розряду та наступними. Він означає, у скільки разів тарифна ставка конкретного розряду є більшою за тарифну ставку першого роз­ряду, коефіцієнт якого приймається за одиницю.Тарифна ставка— виражена в грошовій формі абсолютна величина заробітної плати за одиницю робочого часу (годину, день, місяць). На базі тарифної сітки та тарифної ставки робітника першого розряду розраховуються тарифні ставки кожного наступного розряду. Тарифна ставка робітника першого розряду визначається колективним договором підприємства. Під час її обґрунтування та внесення на переговори щодо укладення колектив­ного договору має враховуватися ціла низка обставин і чинників, зокрема:фінансові можливості підприємства на період дії колективного договору, що укладається;рівень середньої заробітної плати, що склався на підприємстві на кінець поточного року;оптимальна (прийнятна) за сучасного стану економіки підприємства частка тарифу в середній заробітній платі;державна, галузева й регіональна гарантії мінімальної заробітної плати.Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників — це систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які внесено до чинного класифікатора професій. За своєю сутністю цей довідник — це норма­тивний документ, за допомогою якого встановлюються розряди робіт та робітників та визначається кваліфікаційний статус усіх категорій працюючих.

46.Погодинна с-ма оплати пр. та умови її застосування  На базі форм оплати праці розроблені системи погодинної заробітної плати: проста погодинна;почасово-преміальна; почасово-преміальна з нормованим завданням.Область застосування її незначна через недостатньо виражену стимулюючу функцію. В основному вона використовується при визначенні тарифних заробітків робітників у бригадах з оплатою за єдиним нарядом. Якщо розмір місячної тарифної ставки (оклад) встановлений твердо, то робітник одержує заробітну плату тільки тоді, коли відпрацював повну кількість годин за графіком виходів на місяць. За неповний відпрацьований місяць заробітна плата виплачується виходячи із середньогодинної або середньоденної ставки і фактично відпрацьованого часу.При почасово-преміальній системі заробітна плата визначається за формулоюЗп.-пр.= Зп + П,де Зп – тарифна заробітна плата, що відповідає заробітній платі, визначеній за простою погодинною системою;П – сума премії, встановленої за забезпечення певних кількісних і якісних показників роботи. Почасово-преміальна система оплати праці з нормованим завданням використовується, коли функції робітників чітко регламентовані, і може бути розрахована норма часу по кожній операції. Ця система поєднує в собі елементи як відрядної, так і погодинної форм заробітної плати. Застосування її доцільне, якщо: необхідно забезпечити виконання нормованого завдання по робочих місцях і підрозділу підприємства в цілому; поставлено завдання домогтися економії матеріальних ресурсів;планується сполучення професій і багатоверстатне обслуговування з метою поліпшення організації праці і т.д.Розмір заробітної плати при почасово-преміальній системі оплати праці з нормованим завданням установлюється за формулоюЗп.-пр.= Зт + П,тобто аналогічно попередній системі, але в даному випадку премія залежить від виконання нормованого завдання.Отже, погодинна форма оплати праці та її системи стимулюють підвищення кваліфікації працівників, роботу без прогулів, створюють умови для зацікавленості у високоякісній роботі. У той же час вони мають недолік – відсутність зв'язку оплати праці з його результатами.

Стилі управління за «шкалою влади».

Шкала влади – діапазон якої визначається відношенням керівника до підлеглих як суб’єктів управління.За «шкалою влади» розрізняють авторитарні, демократичні і ліберальні стилі управління. Керівник – автократ старається підпорядкувати персонал своїй волі, не терпить заперечень, тримає дистанцію не спілкується, «все знає – все уміє», прихильник жорсткої дисципліни, надає перевагу наказанням як методу стимулювання. Керівник – демократ орієнтується на можливості підпорядкованих і їх бажання до самовираження. Він як правило радиться з підпорядкованими стимулює в інтересах справи, постійно підвищує свою кваліфікацію. Керівник – ліберал є посередником у взаємовідносинах, до підпорядкованих відноситься добродушно, старається розв’язати їх проблеми, віддає їм в руки всю ініціативу. В реальній практиці управління кожний керівник проявляє ці стилі при домінуванні одного з них.