Система фізичного виховання, його завдання, зміст, форми, методи.

Виховання– цілеспрямований спеціально організований процес взаємодії вихователя та вихованців з метою формування позитивних якостей та властивостей особистості.

Фізичне виховання - це: правильний режим та харчування дитини, систематичне використання у вихованні природних факторів (повітря, сонце, вода); широке застосування різних методів загартування; фізична культура і спорт.Мета: вих. фіз. здор. підрост покоління

Лесгафт (1837 - 1909) - класик фізичного виховання дітей шкільного віку. Вбачав фізичне виховання як один з найважливіших засобів всебічного і гармонійного розвитку дитини Вчені і практики визначають, що фізичний розвиток має безпосередній зв'язок з розумовим.

Фізичні вправи мають свою послідовність, завдяки якій вони впливають й на розвиток здібностей, на формування характеру дитини.

Гармонійно розвинена особистість це ще і фізично здорова дитина.

Основні засоби фізичного загартовування: фізичні вправи (застосування в гімнастиці, грі, туризмі); природні фактори (повітря, сонце, вода), гігієнічні умови праці І побуту, традиції.

Для досягнення бажаних результатів необхідно, щоб всі засоби фізичного виховання використовувались комплексно, у взаємозв'язку. Фізичне виховання тісно пов'язане з формуванням естетичних почуттів і ставлень (художня гімнастика, фігурне катання). Фізичне загартовування підвищує і трудову енергію особистості, кмітливість.

Форми: гімнастика перед уроками, фізкультурні хвилинки, години здоров’я.

Методи (загальні): Сучасна класифікація(Бабанський і Сластьонін) на основі діяльнісно-особистісної концепції:

1)               Методи формування свідомості особистості(бесіда, лекція, дискусія, переконання, приклад). В основі – слово педагога. Слово повинно бути ніжним, ласкавим – слово психолога, лікаря, батька, матері, вчителя не повинно бути грубим, жорстоким.

2)               Методи організації діяльності, спілкування та форм. досвіду, сусп. поведінки(привчання, тренування, пед.вимога, громадська думка, створення вих.. ситуації, прогнозування).

3)               Методи стимулювання діяльності і поведінки – допоміжна група, кожен метод використовується як відповідний стимул, що сприяє ефективному викор. методів двох попередніх груп.

Підгрупи:

- Способи емоц. стимулювання, що застос. в процесі формування свідомості особистості (влучний добір питань, аналіз проблемних питань, створення уявних ситуацій морального вибору, аналіз міркувань)

- Способи стимулювання діяльності школярів і досвіду позитив. суп. поведінки(гра, змагання, романтика, заохочення, покарання)

                   4) Група контролю та самоконтролю – спрямована на оцінку ефективності обраної системи методів з боку вихователя та самооцінку своєї діяльності з боку вихованців.

Дозволяють підвести підсумки попередньої взаємодії, коректувати свою діял-ть, планувати та будувати майбутню взаємодію, залучати до аналізу (спостереження,анкет-ня,тест-ня,самоконтроль,самооцінка)

Можна класифікувати також за ступенем розповсюдженості:

1)               традиційні,стандартні, загальновідомі

2)               нестандартні, нетрадиційні, авторські

Завдання: фіз.. розв. учня, тренув. рухових навичок та вестиб. апарату , підвищ. роботоздатності, загартування, вих.. сили волі і хар-ру

Шляхи втілення ФВ: сімя, шк.. д-ть, спорт. Секції

Принципи науковості, систематичності, системності. Основні умови і шляхи реалізації в навчанні.

Принцип науковості - один із найважливіших принципів виховання і навчання. Вимога: навчання і виховання повинно розкривати учням об'єктивну наукову картину світу, закономірності розвитку природи, суспільства, культури, мислення. Реалізується при розробці програм виховання, навчання, посібників, програм, підручників. Принцип науковості вимагає розвитку в учнів вмінь і навичок наукового пошуку, засвоєння ними методів наукової організації праці. Цьому допомагає розумове виховання, втілення в навчально-виховний процес елементів проблемності, дослідницьких лабораторних і практичних робіт, навчання учнів вмінню спостерігати, аналізувати результат спостереження, уміння вести науковий диспут, доводити свою точку зору. Принцип науковості потребує, щоб учні мали знання і про видатних представників науки, їх вклад в класичну спадщину фізики, математики, хімії, історії. Обов'язок вчителя - викладати матеріал на основі перевірених даних.

Принцип систематичності і послідовності - дозволяє за менший час досягти більших результатів. На практиці цей принцип реалізується в різних формах планування (тематичне, поурочне планування). Цей принцип повинен реалізуватися в роботі самих учнів Тому дуже важливо сформувати в них навички раціонального планування навчальної діяльності, навички складання планів усних відповідей, написаних творів і лабораторних робіт.

Передбачає систематичність у роботі вчителя (постійну роботу над собою,опору на пройдений матеріал, при вив-ні нового мат-лу,розгляд нового мат. системи, фіксування уваги учнів на вузлових питаннях, систем. відвід-ня школи, викон. д/з,уважність на уроках, систем. повтор навч матеріалу)

Принцип активності і свідомості- злиття воєдино активності педагога і учня. Спільна їх діяльність дозволяє за короткий проміжок часу досягти важчих результатів.

Формування свідомої мотивації до навчання сприяє розвиненості загального ставлення учнів до життя. Активність учнів, що виявляється в прагненні відповідати на запитання вчителя і вирішувати проблемні задачі є показником свідомості у навчальному процесі, яка в свою чергу є чинником активності. Цей принцип також залежить від індивідуальних здібностей учнів, його вибірковості щодо окремих предметів, глибини їх засвоєння.

Шляхи реалізації: належна попередня підготовка; майстерність.