Педагогіка співробітництва. Основні ідеї педагогів-новаторів.

За останні 20р. у теорії виховання з'явилось нове, маловідоме раніше поняття "підхід до виховного процесу". Його розуміють як виділення головного в педагогічних явищах. Одним із таких підходів є творчий підхід - умова, фактор. Успіху в спільній діяльності педагогів і учнів, де на перший план висувається учнівська творчість, як результативний компонент їх навчання творчості з боку педагогів. Педагогічна творчість є запорукою успішного розвитку і здійснення на високому рівні навчально-виховного процесу.

Творчий підхід педагогів-новаторів привів до появи педагогіки співробітництва, яка оформилась у 1985р. Кожен з новаторів педагогіки співробітництва являє собою взірець педагогічної творчості, запровадивши нову систему в навчально-виховному процесі.

В.Ф. Шаталов - опорні сигнали для унаочення матеріалу, які учні переносили в зошити, маючи саморобні наочні посібники для кожного уроку.

С.М. Лисенкова - випереджаюче навчання першокласників шляхом задавання їм на з тижні наперед матеріалу для самостійного опанування, щоб коли вони до нього доходили на уроці, він ставав давно відомим і засвоювався легко.

Е.М. Іллін - викладач російської літератури, будував уроки класики, як уроки моральності, досвіду життя.

М.П. Щетинін - спробував вивільнити навчальний час за рахунок поглибленого вивчення окремих предметів (хімії, фізики, історії) і цей вивільнений час від тривалого вивченого матеріалу за стандартною програмою використовував для естетичного, гармонійного розвитку учнів.

І.П. Волков - викладач праці і малювання. Зумів зацікавити і прилучити учнів до різноманітної творчості - всі учні мали індивідуальні творчі книжки, куди занотовували (разом з вчителем) свої вироби, доробки, навіть вірші і оповідання. Цим створив в школі атмосферу творчості - від першокласників до 11-класників.

Ш.О. Амонашвілі - створив свою систему радісного навчання для першокласників.

Практикуми, семінари, навчальні екскурсії, факультативи, домашня робота та інші форми навчання та їх характеристика.

Поряд з уроком - основною формою навчального процесу - в старших класах шкіл широко використовують практикуми, семінарські заняття, співбесіди, консультації, навчальні екскурсії.(позаурочні форми)

Практикуми,проводять в навчальних кабінетах, лабораторіях, майстернях, учнівських виробничих комбінатах, виробничих бригадах школярів, навчально-дослідних ділянках шкіл. На відміну від лабораторних і практичних робіт, які проводяться в молодших класах, практикуми відрізняються більшою самостійністю учнів, творчим відношенням до виконання навчальних завдань. Вчитель: - складає план проведення практикуму, - готує необхідні інструменти; - матеріальне забезпечення; - здійснює керівництво, надає допомогу. Практикуми направлені на здійснення профорієнтації, трудовій підготовці, політехнічній освіті.

Семінарські заняття,(форма орг-ї повт-ня і контр-лю за вивч. мат-ом,що поляг. в обг-ні колек-ом класу сам.-під-их учнями допов., реф.,повід., вузлових питань теми)проводяться, як правило, після вивчення основних розділів програми (особливо по предметам гуманітарного циклу) Дозволяє: проводити системне узагальнення теоретичного матеріалу; привчає учнів виступати з повідомленням, рефератами, диспутувати, відстоювати свої судження, погляди і переконання; привчає до самоосвіти; удосконалює форми участі дітей в суспільному житті. Тематика рефератів носить як правило проблемний характер.

Навчальні екскурсії(екскурсія- це форма орг-ї пед. процесу, спрям-на на вив-ня поза межами школи але під кер. вч-ля певних предметів, явищ, процесів шляхом живого і безпосер-го їх спр-ня )сприяють, вивченню явищ і процесів в реальності, взаємозв'язку і взаємозалежності, формуванню наукового світогляду, пізнавальних, колективістських інтересів, позитивних якостей особистості; підготовка учнів до трудової діяльності, профорієнтації. В залежності від місця в навчальному процесі і призначення екскурсії поділяються: ввідні, поточні, підсумкові, заключні; в природу, виробничі, історичні, літературні, географічні. Комплексні екскурсії - по декількох навчальних предметах.

Факультативні заняття,(факультатив –форма дифер. нав-ня, мета якого полягає в поглиб. загально ос. знань,труд. під-ки, розвитку різноб. інтересів і здібностей шк-ів)проводяться по вибору і бажання учня, починаючи з 7 класу. Розширюють теоретичні знання, практичні навички, розвиток пізнавального Інтересу, творчих здібностей, профорієнтації (враховують можливості школи, конкретні умови І задачі підготовки учнів до практичної діяльності); вивчають теоретичні питання, проводять практичні роботи, при виконанні яких учні набувають навичок розумової діяльності, освоюють методику проведення нескладних досліджень і експериментів, формують навички поводження з лабораторним обладнанням і технікою. Широко застосовують форми проблемного навчання.

Домашня навчальна робота,доповнює урочну і відрізняється більшою самостійністю, відсутністю безпосереднього керівництва вчителя. Домашня робота має важливе значення для формування в учнів навичок самостійної розумової діяльності; самоосвіти, почуття відповідальності за доручену справу. Домашнє завдання повинно бути посильним.