Педагогічна майстерність і педагогічне спілкування в роботі вчителя.

Педагогічна майстерність - це володіння педагогом всією сукупністю психолого-педагогічних знань, умінь та навичок, розвиток педагогічного мислення та інтуїції, морально-естетичне відношення до життя, глибокі переконання та тверда воля.

Майстерність розглядається як комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної майстерності.

Педагогічна майстерність складається з компонентів: мета, засоби для досягнення мети; об'єкт (учні); суб'єкт (педагог та батьки).

Майстерність - це вищий рівень педагогічної діяльності, який проявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимального результату.

До елементів педагогічної майстерності відносять: гуманістичну направленість діяльності (інтереси, цінності, ідеали) педагога; його професійні знання (знання предмета, методики його викладу, педагогіки І психології); педагогічні здібності (комунікативність, дидактичні, мовні, емоційна стійкість, оптимальне прогнозування, коректність); педагогічна техніка (вміння управляти собою, уміння діяти).

Спілкування - найважливіший професійний інструмент педагогічної діяльності. Педагогічне спілкування - це професійне спілкування вчителя з учнями на уроках та поза ними, націлене на створення сприятливого психологічного клімату. Неправильне педагогічне спілкування породжує страх, невпевненість, послаблення уваги, пам'яті, працездатності, порушення динаміки мови, породжується негативне відношення до вчителя, а потім і до предмета.

Функції процесу спілкування: пізнання особистості; обмін інформацією; організація діяльності, обмін ролями, співпереживання; самоствердження.

Структура спілкування: моделювання спілкування з класом; спілкування в момент початку взаємодії; управління спілкуванням в ході педагогічного процесу; аналіз здійснення системи спілкування і моделювання її на наступну діяльність.

Стилі взаємовідносин вчителя і учнів: стійко-позитивний, пасивно-позитивний, нестійкий (зустрічаються вчителі з негативним відношенням до дітей); ситуативно-негативний; стійко-негативний.

Програма «Укр.. родина», зміст та форми взаємодії школи з батьками учнів. Школа - родина. Спільна робота школи, сімї та гром-ті по вих. підрост. покоління.

Школа і сім'я, формуючи особистість, виконують одні і ті ж функції у виховному процесі: інформаційну, виховну, контролюючу, організаційну, стимулюючу. Для досягнення максимального ефекту слід координувати діяльність школи і сім'ї.

Робота школи з сім'єю включає в себе два основні напрямки: організаційна робота школи з сім'єю; підвищення педагогічної культури батьків.

Організаційна робота школи з батьками включає в себе: -планування роботи школи і вчителів з батьками; - вивчення сімей учнів; - форми роботи вчителя з батьками; - роботу з неблагополучними сім'ями.

Форми роботи вчителя з батьками: - індивідуальна (бесіди-консультації, бесіди-поради, педагогічні консиліуми); - групові (засідання батьківського комітету, групові педагогічні консультації, класні батьківські збори, спільні бесіди, вечори); -колективні (загально-шкільні збори, конференції, батьківські дні); - масові форми (загально-шкільні свята).

Форми зв’язку школи з батьками дуже різноманітні: колективні консультації з актуальних питань виховання в сім'ї; постійно-діючі лекторії та університети для батьків; пропаганда серед батьків класичної та сучасної психолого-педагогічної літератури; відвідування і вивчення сімей учнів; допомога корисними порадами; проведення індивідуальних бесід на тему виховання.

Кожна школа проводить загально-шкільні батьківські збори, засідання батьківського комітету, класні батьківські збори, збори батьківського активу та іншу роботу з батьками. Слід залучати батьків і до позакласної виховної роботи в школі. Вони можуть проводити екскурсії на підприємства, наукові організації, проводити гурткову, профорієнтаційну роботу в школі.