За Макаренком відповідно до поставлених вимог

Макаренко А.С. 1) система перспективних ліній як шлях руху колективу Добиватися гармонічного поєднання особистих прагнень із суспільними, 2) виховний вплив не прямий, а через колектив (паралельні дії); 3) вихователь повинен виступати як член того ж трудового колективу, а потім вже підтриманий ним -в ролі вихователя; відносини в колективі повинні будуватися по принципу відповідальної залежності. Відповідальність - це обов'язок людини перед самим собою по відношенню до суспільства.Макаренко помітив що колектив не просто живе доти доки він розвивається закон руху колективу але й потребує реалізації системи перспективних ліній в які входять близька середня і далека перспективи Це означає що колектив повинен мати перед собою не лише якусь най ближчу за часом і за необхідними для її досягнення зусил лями перспективу мету а й більш віддалену і навіть дуже далеку Зрозуміло що таких цілей може бути і більше трьох Головне щоб була динаміка коли близька мета до сягнута то вже середня може стати близькою і більш від далені також наближаються Якщо ж такої системи цілей в колективі нема а поставлена лише якась одна мета то піс ля досягнення цієї мети зникає той фактор який об'єднує всіх у колективі і є рушієм його розвитку Використання ж системи перспективних ліній формує у дітей соціальний оптимізм прагнення досягти власною пра цею завтрашньої радості А Макаренко був неперевершеним майстром індивідуа льного впливу хоча й розумів що здійснити всю виховну роботу лише з допомогою педагогіки індивідуальної дії просто фізично неможливо та й недоцільно Більше того він на власному досвіді прийшов до твердого переконання що безпосереднього переходу від впливу на цілий колектив до впливу на окрему особу як коректив до розвитку колек тиву також не повинно бути а найдоцільнішим є тільки пе рехід опосередкований через спеціально організований з педагогічною метою первинний колектив Тобто він намага вся здійснювати виховання кожного педагогічно насиченим середовищем первинного колективу в якому всі його члени перебували у постійному діловому товариському і навіть побутовому спілкуванні Такий виховний вплив він назвав педагогікою паралельної дії

Вчений розробив чітку систему формування елементів демократичної культури у своїх вихованців Колектив був розбитий на загони командири в яких змінювалися двічі на рік Паралельно з цими загонами були ще й шкільні класи А для виконання того чи іншого господарського завдання утворювалися ще й зведені загони в яких командири по стійних загонів працювали як рядові його члени Більше того кожен день призначався черговий командир який міг зробити зауваження або здійснити обов'язкове для вико нання розпорядження будь якому члену колективу

Все це робилось не випадково не стихійно Така систе ма залежностей зміни статусу служила гарантом справж ньої демократії не залишала ніякої можливості для виник нення кар єризму У такому колективі навіть найсильніша особистість не мала ніякого шансу як писав Макаренко

"стати над колективом" або відчувати себе належною до "командної касти".

Сухомлинський: шк.. колектив э осн. соц. середовищем, де виховуються погляди, розкрив. задатки. форми і здібновїсті особ-ті. Це школа громадянства (не тільки учні школи, але й пед колектив). Велике значення дослідження та удосконалення досвіду з питань методики вих.-ня шк.. кол-ву для керівників шкіл, вчителів.

Принципи виховання шк.. кол-ву: єдність дит і пед кол-ву, керівна роль педагога, спільність інтересів вчителів і учнів, багатогранність їх відносин, творча ініціатива, гармонія високих інтересів, потреб і бажань, постійне множення дух. багатств, створ. і збереження дух. надбань, ідейне естетичне багатство взаємовідносин між даним кол-вом та іншими колективами сус-ва, сувора дисципліна і відповідальність, емоційне багатство колективного життя.

Турбота людини за людини, відповідальність за людину – це основа організаційної моральної єдності колективу.

Характеристика положень концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти.

Концепція має 5 розділів: 1) Сутність національного виховання, 2) Принципи національного виховання, 3) Основні напрями національного виховання, 4) Особливості виховання на різних рівнях освіти, 5) Основні шляхи реалізації концепції.

Головна мета: набуття молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу і розвиток культури міжнаціональних взаємин.

Основні завдання: - забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей; - формування національної свідомості, любові до рідної землі, родини, природи; - виховання правової культури, поваги до Конституції, державних символів; - забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків і старших; - формування мовної культури, оволодіння українською мовою; - утвердження принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, милосердя, патріотизму, - культивування кращих рис української ментальності (працелюбство, індивідуальна свобода, зв'язок з природою, повага до жінки); - формування почуття господаря, підприємливості, ініціативи, - вироблення високої художньої культури, смаку, екологічної культури, гармонії з природою.

Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально-активна особистість.

Принципи національного виховання: - єдність національного і загальнолюдського, залучення до світської культури; - природовідповідність виховання (врахування вікових та Індивідуальних властивостей); - принцип культуровідповідності (історія культури свого народу, традицій); - принцип активності, творчості, самодіяльності, - принцип демократизму, - гуманізація (створення умов для самореалізації особистості, виявлення його таланту і обдарованості); - безперервність і поступовість виховання; - єдність навчання і виховання; — диференціація та індивідуалізація виховного процесу (врахування різного рівню фізичного, психологічного і інтелектуального розвитку); - гармонізація родинного і суспільного виховання (передбачення педагога, всеобуч батьків).

Основні напрямки виховання: - патріотичне (формування патріотичних почуттів, вироблення високих ідеалів служіння народові); — правове (формування правової культури і правової свідомості); - моральне (прищеплення і розвиток моральних почуттів, переконань і потреби діяти відповідно до моральних суспільних норм); - фізичне (утвердження здорового способу життя, як елемент загальної культури), - екологічне (формування екологічної культури особистості); - трудове (формування рис господаря).

Шляхи впровадження концепції: - розробка теоретичних аспектів; - оновлення змісту, форм та методів виховання, - розробка нових технологій, - підвищення професійного рівня вчителів; — забезпечення матеріально-технічною базою.