Методи організації діяльності і формування суспільної поведінки особистості та їх характеристика.

До цієї групи методів належать методи привчання, тренування, педагогічна вимога, громадська думка, метод прогнозування, створення виховних ситуацій.

Характерна риса: вони знаходять своє конкретне втілення в будь-якому виді діяльності школярів.

Важливою умовою формування морального досвіду школярів є звернення педагога до власного, набутого в процесі життя і виховання досвіду дитини. Педагог покликаний спонукати дітей актуалізувати їхній життєвий досвід, створювати умови для злиття цього досвіду з "чужим", суспільно-історичним досвідом.

Методи привчання – метод, який забезпечує інтенсивне формування необхідної якості. Це процес від перших дитячих кроків, висловлення слів ввічливості, вироблення навичок дотримання гігієнічних норм, культури поведінки за столом і поступово переходить у стійке дотримання норм і правил суп. поведінки.

Тренування – метод формування необхідних якостей особистості шляхом багаторазового повторення дій і вчинків учнів.

Педагогічна вимога - це метод педагогічного впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює чи припиняє ті чи інші дії людей, виявляють у них ті чи інші якості. Макаренко: "сутність мого педагогічного досвіду... якомога більше вимог до людини, і якомога більше поваги до неї". Вимога може виступати перед учнем як конкретна реальна задача, яку йому необхідно виконати в процесі діяльності Вимоги бувають прямі (характеризується позитивністю, інструктивністю, рішучістю) в формі указу, приказу, пропозиції, не прямі - просьба, порада, натяк. Вчитель повинен дотримуватися міри в пред'явленні вимог.

Громадська думка - це система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх діяльності і спілкування і виражає ставлення до різних явищ, подій навколишньої дійсності, які становлять загальний інтерес. Громадську думку високо оцінював Макаренко. Громадська думка виступає як метод виховного впливу і як результат виховання: перетворення громадської думки в індивідуальну і індивідуальної - в громадську. Велике значення громадська думка має в колективі.

Прогнозування - передбачення на перспективу. В основі лежить прагнення особистості до майбутнього, до здійснення мрії, цілі, ідеї, проекту. Прогнозування виступає і як життєво важливий процес, який здійснюється в усіх сферах діяльності особистості. Виражається в проектуванні, моделюванні, плануванні, висуненні відповідних гіпотез, передбачень Прогнозування визначає напрями дій, які породжують енергію для досягнення мети. Саме ця енергія і є основною рушійною силою, яка систематично веде особистість чи колектив від однієї перспективи до іншої. Макаренко - "метод перспективних ліній".

Прогнозування - відображується в плануванні шкільного життя (при його складанні слід враховувати потреби, нахили кожної особистості), створення виховних ситуацій (допомагає розібратися учням як вести себе в тій чи іншій життєвій ситуації). Виховною ситуація стає тоді, коли набуває педагогічного спрямування.

Створення виховних ситуацій – це може бути подорож, похід, екскурсія. (спец. створених пед. умов)

Опосередкована вимога – позитивне ставлення педагога до вихованця; не виявлено чіткого ставлення вихователя; негативна ставлення педагога до діяльності учнів.

Сухомлинський: для організації д-ті свого маленького колективу Сух. створив відповідну ситуацію, привчав робити дітей робити те чи інше. Яскравим прикладом э процес вчиння дітей читати і писати. Ці процеси він вміло поєднувати з грою.

Методологічні основи процесу навчання. Рушійні сили процесу навчання.

Методологічні основи процесу навчання – наукова теорія пізнання, яка передбачає єдність історичного та логічного в пед процесах, методологічний аналіз основних дидактичних понять. (філософські ідеї, концепції, закони, які лежать в основі вивчення будь-якої науки і допомагають зрозуміти чому саме так розвивається наука і як вона буде розвиватись у майбутньому)

Процес навчання - це динамічна взаємодія (співробітництво) вчителя та учнів, в ході якої здійснюється стимулювання і організація активної навчально-пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку всебічно вихованої особистості.

Складові процесу навчання: викладання (діяльність вчителя); учіння (діяльність учня). А детальніше: Мета – це ідеальна модель бажаного результату засвоєння змісту освіти.

Зміст – зміст освіти (сис-ма ЗУН) організаційна форма (урок), методи і засоби.

Результат – об’єктивно фіксовані кількісні і якісні зміни особистості учня відносно початкового стану.

Процес навчання є складовим процесу пізнання. Він є суперечливим, розглядається як процес постійного руху і розвитку. Тобто процес навчання характеризується складними характеристиками: великі і малі стрибки, осявання.

Методичною основою процесу навчання є пізнання і закони філософії (взаємозв’язок і взаємозалежність, єдність та боротьба протилежностей, заперечення заперечення, перехід кількісних змін в якісні).

Процес навчання зіткано з протиріч. Протиріччя - це об'єктивний факт навчання.

 Це рушійні сили процесу навчання.