Основні обов'язки засуджених.

ст.9 КВК

1. Засуджені зобов'язані:

- виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;

- виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань;
- ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених;

- з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань.
2. Невиконання засудженими своїх обов'язків і законних вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.

21.Спеціальні (додаткові) права засуджених іноземців та осіб без громадянства.
ст.8 КВК

3. Засуджені іноземці мають право підтримувати зв'язок з дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи організаціями, які здійснюють їх захист.

Засуджені іноземні громадяни та особи без громадянства на­рівні з громадянами України користуються закріпленими КВК України правами та свободами, а також встановленими засобами їх захисту.

Даний зв'язок за змістом норм закону може виражатися у листуванні з вказаними установа­ми, направленні на їх адресу заяв, пропозицій та скарг, наданні по­бачень з дипломатичними та консульськими працівниками.

З урахуванням того, що забезпечення процесу виконання кримінальних покарань та проведення соціально-виховної роботи із засудженими громадянами іноземних держав має особливості, обумовлені низкою причин (расові, мовні, релігійні, світоглядні та інші відмінності від основної категорії засуджених громадян дер­жави, на території якої вони відбувають покарання), Державним департаментом України з питань виконання покарань у 2004 р. розроблено методичні рекомендації «Особливості поводження з за­судженими, які є громадянами іноземних держав, та проведення з ними соціально-виховної роботи». Дані методичні рекомендації відповідно до положень законодавства визначають особливості ор­ганізації: соціально-виховної роботи з засудженими іноземцями, побачень з представниками посольств і консульств, родичами та іншими особами та допомоги у вирішенні питань, пов'язаних з підготовкою до звільнення. Слід зауважити, що, хоча це прямо і не передбачено законом, дія цього нормативно-правового акта поши­рюється лише на так званих «іноземних громадян далекого зару­біжжя», без врахування громадян колишнього СРСР та СНД.

Право засуджених на особисту безпеку.

безпека – це стан захищеності життєво-важливих інтересів особи.

Стаття 10. Право засуджених на особисту безпеку

1. Засуджені мають право на особисту безпеку.

2. У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених, які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про
забезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особа зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засудженого.
3. Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходів до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшого відбування ним покарання.

4. У разі наявності небезпеки для життя і здоров'я засуджених, до яких згідно із законом у зв'язку з їх участю у кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування заходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживає
заходів щодо забезпечення безпеки цих осіб. Крім того, до зазначених осіб можуть бути застосовані такі заходи:

ізольоване тримання; - в окремій камері, приміщенні камерного типу, одиночній камері, дисциплінарному ізоляторі чи карцері – не більше як на 30 діб.

переведення в іншу установу виконання покарань. - Рішення про переведення приймає Апеляційна комісія державного департаменту з пит. викон. покар. за поданням адміністрації установи викон. покар., погодж. з начальником територіального органу управління Департаменту та спостереж. комісією. – за результатами розгляду персональний наряд на переведення

5. Зміна умов тримання осіб, щодо яких застосовані заходи безпеки, здійснюється з додержанням вимог,  передбачених цим Кодексом і законодавством України.

Види органів виконання покарань

ст.11 КВК

Органами виконання покарань є: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція.

Територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція організовуються і ліквідуються Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Тобто до органів виконання покарань законодавець перш за все відносить такі ор­ганізації, які здійснюють, переважно, управлінські та адміністра­тивно-господарські функції, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в установах банків.

 Очолює кримінально-виконавчу сис­тему Державний департамент України з питань виконання пока­рань.

Ключовими ознаками органів виконання покарань є:

виключний характер діяльності — виконання покарань;

здійснення визначених функцій — управлінських та адміністра­тивно-господарських

Види установ виконання по карань.

ст.11 КВК

2. Установами виконання покарань є: арештні доми,кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи(далі - виховні колонії).

3. Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колонії).

4. Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки.

5. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

У межах, визначених цим Кодексом та законами України, виконання кримінальних покарань також здійснюють військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон.і

арештні доми, виправні центри, виправні та виховні колонії організовуються і ліквідуються Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Ключовими ознаками органів та установ виконання покарань є:

виключний характер діяльності — виконання покарань;

здійснення визначених функцій — виконавчо-роз­порядницьких