Кримінально-виконавче право як навчальна дисципліна.

Наука кримінально-виконавчого права, її теоретичні положення та основні поняття становлять зміст кримінально-виконавчого права як навчальної дисципліни, яку вивчають у вищих юридичних закладах.

Дисципліна складається з двох частин — загальної і особливої.

Загальна частина розглядає загальні принципи, положення кримінально-виконавчого права, джерела та інші питання загального характеру.

До особливої частини курсу входять конкретні питання діяльності установ та органів, які виконують кримінальні покарання.

Система курсу кримінально-виконавчого права.

з лекції:

предмет: зміст науки к/в права та правові пит, що стосуються процесу виконання покарань = галузь права + наука

поділ на частини відповідає структурі КВК

Заг. частина: пит. загальної частини галузі к/в права, історія формування і розвитку к/в з-ва

Особлива част: заруб. досвід, регулювання порядку та умов виконання покарань, практичні питання, що виникають під час виконання окремих видів крим. покар.

Поняття і значення принципів кримінально-виконавчого права.

з лекції:

принципи к/в права – це вихідні, керівні ідеї, що виражають основні погляди держави на сутність, зміст і якісні особливості к/в права, визначають систему і виявляють закономірності наступного розвитку к/в права та його місце в сис-мі права.

3 групи:

1) загальноправові принципи – характерні для всіх галузей права: законність, гуманізм, демократизм.

2) міжгалузеві принципи: соц. справедливості (конституційний принцип рівності [всіх засуджених] перед законом), невідворотності відбування та виконання покар. (продовження принципу обов’язковості виконання судових рішень), диференціації та індивідуалізації виконання покарань

3) спеціально-галузеві: поєднання покарання з виправним впливом, виправлення і ресоціалізація засудж., як основне завдання виконання покар., раціоналізації застосування примусових заходів і стимул. правослух. повед.

Принципи кримінально-виконавчого права.їх зміст і значення.

ст.5 КВК

Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та
індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ
виконання покарань.

+ див. попер. пит.

Види джерел кримінально-виконавчого права.

ст.3 КВК

Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У систему норм кримінально-виконавчого права входять норми, що містяться насамперед у КВК України, а також у різноманітних норма­тивних актах, які регулюють діяльність органів та установ виконання покарань і правовідносини, що виникають у сфері виконання пока­рань.

з лекції:

- основне джерело – КВК

- міжнародно-правові акти у сфері прав людини, боротьби зі злочинністю та поводження з правопоруш.: міжнар. дог. як частина нац. з-ва; міжнар. правові акти, що мають рекомендац. х-р і не можуть виступати безпосереднім джерелом к/в права, а потребують узгодження з нац.з-вом

- КУ – права та свободи

- ін. к/в з-ни, нпа ПУ, КМУ, міжвідомчі нпа (порядок харчування, надання медико-санітар. доп.), відомчі нпа (акти Держ. департ. Укр. з пит. викон. покар.)

Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, ЗУ «Про держав­ну виконавчу службу»; ЗУ «Про виконавче провадження»; ЗУ «Про застосування амністії в Україні»; ЗУ«Про загальну структуру й чисельність кримінально-виконавчої системи України»; ЗУ«Про Державну кримінально-виконав­чу службу України», Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань; Положення про здійс­нення помилування; Інструкція про порядок вико­нання покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, та здійснення кон­тролю щодо осіб, засуджених до таких покарань.; Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі; Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних силах України; Наказ Міністра оборони України«Про порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями»; Положення про дільницю слідчого ізолятора на території виправної колонії

Кримінально-виюнавчий кодекс України, його система і загальна характеристика.

КВК – прийнятий 11.07.2003, набрав чинності 01.01.2004

Загальна частина:                     

- к/в з-во

- правовий статус засудж.

- органи і установи виконання покар.

- нагляд і контроль за виконанням крим. покар. участь громадськості у виправленні та ресоціаліз. засудж.

У Загальній частині Кодексу більш реально і чітко сформульова­на мета та завдання кримінально-виконавчого законодавства, вра­ховані положення стосовно захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина, поваги до честі й гідності засуджених.

Особлива частина:

- виконання покарань, не пов’язаних з позбавл. волі

- виконання покар. у вигляді позбавл. волі

- виконання покар. у виді довіч. позбавл. волі

- звільнення від відбування покар. допомога ос., які звільнені від відбування покар., контроль і нагляд за ними.

З прийняттям 11 липня 2003 року Кримінально-виконавчого кодексу, вперше на рівні закону отримали визначення загально-правові та галузеві специфічні принципи кримінально-виконавчо­го законодавства. їх закріплення — практичне втілення в життя загальновизнаних концептуальних положень про демократизацію, гуманізацію, диференціацію та індивідуалізацію виконання кри­мінальних покарань з урахуванням досягнень сучасної науки. При розробці Кримінально-виконавчого кодексу було взято за основу пріоритет загальних прав і свобод людини, встановлення системи соціальних і правових гарантій, що забезпечують правовий статус засуджених, приведення порядку й умов відбування покарання у відповідність із загальновизнаними міжнародними стандартами при збереженні тих досягнень системи виконання покарань в Укра­їни, котрі себе позитивно зарекомендували.

Важливим є встановлення для засуджених прогресивної систе­ми відбування покарання, поетапне поліпшення чи зміна умов тримання, для чого визначена принципово нова система структур­них відділень колоній. Подальший розвиток одержали положення щодо гуманізації режиму відбування покарання, поліпшення ко­мунально-побутового забезпечення і медичного обслуговування засуджених. Конкретним змістом наповнена організація виховно­го впливу на засуджених, до роботи з якими передбачено залучати громадські, благодійні і релігійні організації. Новим у Кодексі є визначення порядку та умов виконання та відбування покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службових обмежень для військово­службовців, громадських робіт, арешту, обмеження волі, довічно­го позбавлення волі.