Наука кримінально-виконавчого права. її предмет і функції.

Поняття кримінально-виконавчого права.

Кримінально-виконавче право є сукупністю забезпечених силою державного примусу загальнообов'язкових норм, що регламентують діяльність органів та установ виконання покарань, визначають порядок виконання й умови відбування покарань, регулюють правовідносини, що виникають у сфері виконання покарань.

Поняття кримінально-виконавчого права і кримінально-виконав­чого законодавства не збігаються, тому що хоча КВК України і є фор­мою кримінально-виконавчого права, але не єдиною. Норми криміна­льно-виконавчого права містяться не тільки у кримінально-виконавчо­му законодавстві, але й в інших галузях законодавства, наприклад, у законах про вибори, у пенсійному законодавстві і т. ін.

Кримінально-виконавче право являє собою самостійну галузь пра­ва, що характеризується власним предметом і методом правового регу­лювання, а також системою норм. Разом із тим норми кримінально-виконавчого права є похідними від норм кримінального права; визна­чаючи процедуру виконання-відбування покарань, вони виконують допоміжну роль у реалізації інституту покарання, визначену матеріаль­ними кримінально-правовими нормами. Це означає що поняття пока­рання, його цілі, види покарань, які визначені у КК України, мають вирішальне значення для визначення предмета правового регулюван­ня кримінально-виконавчого права.

з лекції:

погляди на поняття к/в права

1) – не є самостійною галуззю права. Йоффе, Шаргородський, 60-ті роки.

 проте слід розмежовувати з крим. правом: крим. право визначає систему та види покарань, а к/в – порядок виконання покарань, а також за суб’єктами відносин.

2) – є комплексною галуззю права, що включає норми кр-процес., труд., адмін., крим. галузей права. Алєксєєв, Смірнов, Ременсов, Ной.

3) – регулює специфічну, самостійну групу відносин – має свій предмет правового регулювання – є самостійною галуззю права, що має свій предмет і метод. Бєляєв, Багрій-Шахматов, Сперанський, Шмаров та ін.

к/в право – це система пр. норм установлена державою згідно з вимогами к/в політики для регулювання сусп. відносин, що виникають у процесі і з приводу виконання і відбуття всіх видів крим. покар. і застосування ін. заходів крим-правового впливу.

Предмет кримінально-виконавчого права.

Предметом регулювання кримінально-виконавчого права й законодав­ства насамперед є діяльність органів і установ виконання покарань. Це випливає з п. 14 ст. 92 Конституції України. Крім того, ч. 1 ст. 1 КВК уточ­нює: «Кримінально-виконавче законодавство України регламентує поря­док і умови виконання та відбування кримінальних покарань».

Відповідно до ч. 2 ст. 1 КВК кримінально-виконавче законодавст­во України визначає:

- принципи виконання кримінальних покарань;

- правовий статус засуджених;

- гарантії захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків;

- порядок застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки;

- систему органів і установ виконання покарань, їх функцій та по­рядок діяльності;

- підстави й порядок звільнення від відбування покарання;

- регламентує порядок і умови виконання та відбування криміна­льних покарань;

крім того, вказує на те, хто може здійснювати нагляд і контроль
за виконанням кримінальних покарань; називає форми участі громадсь­
кості у виправленні і ресоціалізації засуджених.

з лекції:

предмет к/в права – суспільні відносини, що виникають при відбуванні та виконанні покарань, зокрема:

- між уст. і орг. виконання покарань і засудженим

- між адмін. п,у,о та засудж., які там працюють з приводу викон. покар.

- між орг. всіх форм власності та орг. і уст. викон. покар. та засудж.

- між структурами суспільства та уст. і орг. викон. покар., а також засудж. при здійсненні гром. контролю.

Методи кримінально-виконавчого права.

Оскільки покарання являє собою форму державного примусу, то його виконання визначає характер основного методу правового регулю­вання — імперативного, що припускає нерівність суб'єктів виконання й відбування покарання.

з лекції:

методи к/в права:

- імперативний – застосування владних юр. приписів, що не допускають відступів від встановлених нормативним актом правил поведінки.

- диспозитивний – надання засудженим у певних випадках варіанта вибору поведінки ,якщо це передбачено з-ном – скарги, заяви, пропозиції.

- заохочення – стимулює позивну соціальну поведінку осіб, які відбувають покарання – напр., умовно досторокове звільнення

Мета кримінально-виконавчого права.

ст.1 КВК

Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому,що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завдання кримінально-виконавчого права.

ст.1 КВК

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення:

- принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав,  законних інтересів та обов'язків; 

- порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки;

- системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності;

- нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі;

- а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних
покарань; 

- звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Система кримінально- виконавчого права.

з лекції:

Загальна частина розглядає поняття, предмет, методи, принципи, джерела к/в права, правовий статус засуджених, систему та повновадення орг. та уст. виконання покар., завдання к/в права, участь громадськості у виправленні засудж.

Особлива частина регулювання порядку та умов відбування конкретних видів крим. покарань та діяльності орг. та уст.викон. покарань в процесі виконання покарань.

іноді ще виділяють Спеціальну частину де проводиться порівняння з міжнародним досвідом.

Кримінально-виконавче право і суміжні галузі права. Зв'язок і відмінність між ними.

з лекції:

- крим. право щодо к/в права є базовим, оскільки маючи з ним спільні інститути воно визначає їх матеріальний зміст, а к/в – процедурний.

- к/в тісно пов’яз.крим-процес по лінії виконання вироків суду. крим-процес. покликане забезпечити здійснення правосуддя, а к/в забезпечити реалізацію результатів правосуддя.

- з труд.правом з пит. охорони праці засудж.

- з правом соц.забез. щодо пенс. забезпеч. засудж.

- з конст. правом – регулювання правового статусу засудж.

- з сімейним правом – спрощений порядок розірвання шлюбу

Наука кримінально-виконавчого права. її предмет і функції.

з лекції:

наука к/в права – це галузь знань, що вивчає боротьбу зі злочинністю шляхом виконання крим. покарань, а також соціально-економічні закономірності, які зумовлюють місце і роль цієї діяльності в державі, її принципи та ін. положення.

вивчає:

- к/в політику, історію розвитку вітчизняного к/в з-ва, зміст ін-тів і норм к/в права і його джерел

- міжнародні правові акти про поводження з засудженими

- досвід виконання крим. покарань в заруб. країнах

- правове регулювання виконання різних видів крим. покар.

- виправлення і соц. адаптація засудж.

- організація управління і контролю за діяльністю уст. і орг. викон.покар.

- практика виконання кр. покар. та заст. до засудж. заходів виправлення

Предмет науки кримінально-виконавчого права набагато ширший від предмета галузі права і охоплює не тільки суспільні відносини, що виникають при виконанні та відбуванні кримінальних покарань, а й правове регулювання,закономірності та основні ознаки кримінально-виконавчого права як самостійної галузі права. Крім того, розглядуваний предмет вивчає та досліджує кримінально-виконавчу політику України, діяльність органів та установ, які виконують кримінальні покарання, історію розвитку кримінально-виконавчого права, досвід інших держав у сфері законодавства та організації виконання покарань.

Методологічними засадами науки кримінально-виконавчого права, як і всієї правової науки, є положення філософії, а діалектичний метод як загальнонауковий метод пізнання уможливлює справді науковий підхід щодо визначення мети та шляхів дослідження.
Наука кримінально-виконавчого права тісно пов'язана із іншими галузями правової науки, особливо з наукою кримінального права, теоретичні положення якої з питань злочину та покарання є необхідним підґрунтям для дослідження проблем і питань, пов'язаних з виконанням та відбуванням покарань і здійсненням виховного впливу на засуджених. Крім того, наука кримінально-виконавчого права тісно пов'язана з багатьма неправовими науками — педагогікою, психологією, теорією економіки та ін. Це зумовлено тим, що кримінально-виконавче право регламентує не тільки безпосередній порядок і умови виконання та відбування покарань,а й певною мірою особливий виховний процес, де застосовуються положення та категорії педагогіки, психології й економіки.