Види логістичних ланцюгів розподілу

Між маркетологами і логістами виникають суперечки з приводу того, до якої сфери (маркетингу чи логістики) належить канал розподілу.

Маркетинговий канал утворюють фірми, котрі беруть участь у процесі купівлі-продажу. Завдання маркетингу в цьому разі – проведення переговорів, укладення контрактів та управління угодами купівлі-продажу.

Логістичний ланцюг – це мережа робочих взаємозв'язків, котрі забезпечують оптимальний рух та розміщення запасів. До складу логістичних операцій входять також транспортування, збереження запасів, вантажопереробка, обробка замовлень, а крім того, різні види послуг, що створюють додаткову вартість.

Канали розподілу, як логістичні, так і маркетингові, мають дві такі характеристики:

– довжина;

– ширина.

Рівень каналу розподілу – це будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу щодо наближення товару і права власності на нього до кінцевого споживача. Декілька каналів різної довжини зображено на рис. 2.2.

Довжину каналу визначає кількість рівнів.

Канал нульового рівня має місце, якщо фірма використовує пряму систему розподілу "виробник – споживач", де відсутні посередницькі ланки в ланцюзі руху товарів і сировини.

Однорівневий канал включає одного посередника: "виробник – роздрібна торгівля – споживач", "виробник – торговельний агент – споживач".

Дворівневий канал представлений двома посередниками: "виробник – оптовик – роздрібний торговець – споживач" (схема, за якою діють виробники споживчих товарів); "виробник – брокер – роздрібний торговець – споживач" і т. ін.

Ширина каналу – кількість посередників на кожному рівні каналу розподілу. Тобто ширина каналу визначається тим, скільки незалежних учасників каналу розподілу є на окремому рівні збутового ланцюга: скільки оптових покупців буде притягнуто до збуту, скільки збутових агентів потрібно та ін.

Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах

Між учасниками одного каналу, а також між різними каналами можуть спостерігатися:

1) різні ступені співпраці;

2) конфлікти;

3) конкуренція.

Співпраця характерна для учасників одного каналу розподілу. Завдяки співпраці вони мають змогу гостріше відчувати, краще обслуговувати й повніше задовольняти цільовий ринок.

Конфліктувати можуть:

1) представники різних рівнів одного й того самого каналу;

2) фірми одного рівня.

Конкуренція може виникати між:

1) фірмами і системами, що намагаються обслуговувати одні й ті самі ринки;

2) комплексними системами, що обслуговують конкретний ринок.

Останнім часом як засіб уникнення конфліктів між учасниками товароруху виникли вертикальні маркетингові системи (ВМС).

Традиційний канал розподілу складається з незалежного виробника, одного чи кількох оптових та одного або кількох роздрібних торговців. Кожен член каналу – це окреме підприємство, яке намагається забезпечити собі максимальний прибуток, навіть на шкоду отримання максимального прибутку системою в цілому. Жоден із членів каналу не має повного чи навіть достатнього контролю над діяльністю решти членів.

Вертикальна маркетингова система складається з виробника та одного або кількох роздрібних торговців, що діють як єдина система. У цьому разі один із членів каналу є або власником роздрібних торговців, або надає їм торговельні привілеї, або має можливості забезпечити їх певну співпрацю. Домінувати у межах вертикальної маркетингової системи може або виробник, або оптовик, або роздрібний торговець.

Основні типи вертикальних маркетингових систем^*25:

1) корпоративні – в межах корпоративної ВМС послідовні етапи виробництва та розподілу перебувають в одноосібному володінні;

2) договірні – складаються з незалежних фірм, що пов'язані між собою договірними відносинами і координують програми своєї діяльності для спільного досягнення більшої економії та вищих комерційних результатів;

3) керовані – координують діяльність ряду послідовних етапів виробництва та розподілу товарів завдяки могутності та розмірам одного з їх учасників. Виробник основного марочного товару в змозі співпрацювати та досягти міцної підтримки з боку проміжних продавців цього товару.

8.Перелік та характеристика елементів логістики.

Елемент логістики– це функціонально відокремлена сфера логістичної діяльності, яка не підлягає декомпозиції та виконує локальну цільову функцію, пов'язану з виконанням певних логістичних операцій.

v Постачання– забезпечення підприємства необхідною сировиною, матеріалами, про можливі механізми мінімізації витрат часу та грошей на закупівлю.

Основні поняття, пов'язані з постачанням:

Ø Тривалість оформлення замовлення

Ø періодичність розміщення замовлень

Ø строк виконання замовлення

Ø витрати на замовлення

v Управління запасами та складування – вибір і використання науково обґрунтованих методів та систем управління запасами й організацію роботи складсько гогосподарства.

v Розподіл – пов'язаний з проектуванням розподільчих систем і ланцюгів; своєчасна доставка товарів у потрібне місце і в потрібний час, мінімізація їх вартості за рахунок скорочення кількості посередників, що беруть участь у реалізації.

v Транспортування та вантажопереробка – забезпечує фізичне переміщення матеріалопотоків і зв'язок різних ланок логістичного ланцюга між собою.

v Інформаційне забезпечення – пов'язане зі збором, обробкою, аналізом логістичної інформації, побудовою й оптимізацією логістичних інформаційних систем.

Методологічне  забезпечення ефективної взаємодії елементів логістики.

Кібернетичний      підхід.

Кібернетика– наука про управління, зв'язок та обробкуінформації.

Об'єкт вивчення кібернетики – динамічні системи.

Предмет вивчення кібернетики – інформаційні процеси, пов'язані з управлінням динамічними системами.

Кібернетичне управління – цебезперервна процедура в логістичній системі зі зворотним зв'язком.

11.Теорія дослідження операцій.

Дослідження операцій – методологія застосування математичних кількісних методів для обґрунтування рішень та оцінки їх ефективності у всіх сферах цілеспрямованої людської діяльності.

Об'єкт дослідження операцій – оптимізація логістичних систем, у тому числі процесів прийняття логістичних рішень.

Предмет дослідження операцій – завдання прийняття найкращих рішень у керованій логістичній системі на основі оцінки ефективності її функціонування.

До досліджуванихоперацій належать:

· організаціяпотокового, виробничо-комерційногопроцесу;

· розробка проекту і створеннялогістичноїсистеми;

· організація МТЗ конкретного комерційногопідприємства.

12.Теорія ефективності та управління елементами логістичних витрат.

Логістична політика   розробляється з урахуванням   двох  факторів:

Ø бажаного рівня логістичного сервісу;

Ø мінімальної величини логістичних витрат.

Внутрішні показники, які  характеризують переміщення матеріального потоку, об'єднують у такігрупи:

1. Витрати

2. Обслуговування споживачів (якість)

3. Концепція досконалого   замовлення

ü повна доставка всіх виробів за всіма замовленими товарними позиціями;

ü  доставка в необхідний споживачам строк із допустимим відхиленням 1 день;

ü повне й акуратне ведення   документації щодо замовлення;

ü бездоганне дотримання погоджених умов постачання

4. Продуктивність

ü Кількість відвантажень на одного працівника;

ü Відношення обсягу продажів до фонду оплати праці

5. Активи

Зовнішніпоказникисистемиоцінкивключають:

Ø Регулярнее вивчення сприйняття роботи логістичних систем споживачами.

Ø порівняльний аналіз як засіб зіставлення однотипних продуктів, послуг і методів роботи з аналогічними показниками конкурентів з метою мінімізації логістичних витрат.

До логістичних витрат входять фактичні витрати і витрати втрачених можливостей.

Витрати втрачених можливостей – втрати прибутку від замороження матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва готової продукції в запасах, а також збиток від недостатнього рівня якості постачання, виробництва, дистрибуції готової продукції споживачам і логістичного сервісу.

Таблиця 1. Класифікаціялогістичнихвитрат

Основним принципом, на якому ґрунтується управління логістичними витратами та усунення конфлікту цілей, є концепція загальних витрат, яка була введена Говардом Льюісом, Джеймсом Каллітоном і ДжейкомСтілом, показавши виправдане використання дорогого повітряного транспорту: якщо швидкість і надійність авіаперевезень дозволяє знизити або зовсім усунути інші витрати (зокрема, на складування і зберігання запасів), високі транспортні витрати обґрунтовані зниженням загальних витрат.