Перш ніж визначити структуру фасилітації розглянемо основні складові діяльності посередника, його дії, що забезпечують організацію цього процесу.

Встановлення порядку денного.

Фасилітатор усвідомлює бажання та очікування учасників конфлікту або групи, визначає їх основні завдання, передбачає, що вони будуть робити, що може їм заважати досягнути свої цілі. Він також планує процес, його структуру, що сприятиме їхній роботі.

Визначення та дотримання основних правил.

Встановлення з групою правил є важливий момент процесу: група відчуває свою причетність і відповідальність за процес. Правила розкривають норми поведінки і діяльності кожного у процесі, зокрема і фасилітатора. Вони є важливим знаряддям для посередника у регулюванні процесу. Суттєвими для групи є такі правила:

• поважати кожну людину, її гідність;

• визнавати кожного учасника;

• не критикувати ідеї та думки;

• слухати уважно кожного.

Перелік цих правил є великий. Вони визначають ті умови, в яких буде працювати і фасилітатор, і група.

Залучення кожного учасника до процесу.

Це є важлива умова, яку забезпечує фасилітатор для формування групи, як команди, здатної вирішувати конфлікти і для стимулювання конфліктантів до пошуку миру і порозуміння. Тому фасилітатор повинен:

• створювати психологічно комфортну атмосферу для діяльності і самопочуття кожного;

• бути відкритим до кожної особистості та ідей, що пропонуються;

• бути спостережливим і уважним до кожної людини, ідей, що висвітлюються (усі учасники повинні відчувати свою залученість та причетність до процесу);

• не коментувати та не критикувати судження учасників;

• прислуховуватися до кожного учасника, бути впевненим, що він розуміє мету і сутність роботи, можливі зміни у процесі відповідно до бажань групи, своєрідних особливостей її діяльності.

Отримання та приймання ідей, пропозицій.

Фасилітатор є опікун, охоронець процесу, в якому учасники пропонують ідеї, шукають шляхи вирішення проблеми. Його основна функція - стимулювати кожного до висвітлення якомога більше ідей, сприймання і розуміння інших пропозицій. Фасилітатор не є зацікавлений в організації дискусій для пошуку істини. Його завдання - заохочувати учасників до обміну думками, приймання і розуміння ідей кожного, народження ідей, об'єднання усіх для визначення найбільш оптимальної, продуктивної пропозиції.

З цією метою фасилітатор:

• стимулює сторони до повідомлення ідей, нагадуючи, уточнюючи контекст проблеми;

• виявляє зацікавленість до поданих думок, показує свою радість і задоволення;

• підбадьорює учасників, але не аналізує їхні судження, натомість стверджує і зазначає цінність кожної ідеї, наголошує на старанності кожного і цілої групи у розв'язанні проблеми;

• приймає ідеї у формулюванні, що подає автор; загалом судження, повідомлення записує на дошці або фліпчарті, щоби усі бачили і краще сприймали їх;

• записуючи ідеї, ніби приймає і концентрує енергію, потенціал групи, в той же час підбадьорює учасників до висвітлення нових суджень;

• під час генерування ідей, стверджує позицію "Ми", що об'єднує групу в єдине ціле.

Організація та підтримка процесу.

Визначення мети, завдань діяльності окремих конфліктантів, групи, погодження правил спільної праці є важливі початкові етапи фасилітації. Сутністю діяльності фасилітатора у цій процедурі є керівництво процесом, його регулювання. Для того, щоб процес був керованим, фасилітатор:

• на початку знайомить учасників із сутністю процесу, наголошує на важливості спільно встановлених правил, описує процес, його етапи;

• повідомляє про методики, що можуть бути використані для досягнення мети; погоджує з сторонами вибір доцільних методів роботи;

• узгоджує з учасниками час, необхідний для кожного етапу процесу;

• може разом з групою обрати людину для слідкування за часом, а також асистента для допомоги в організації окремих робіт (підготовка і розподіл у групі роздаткового матеріалу, допоміжних засобів, вивішування на стінах виконаних робіт);

• повідомляє учасникам про час, що залишився на виконання завдання;

• обговорює з групою зміни у часі, якщо учасники відчувають в цьому потребу;

• вносить зміни в організацію процесу, проведенні окремих видів роботи з ініціативи учасників;

• просить групи дозволу втрутитися у процес, внести свої корективи, пропозиції, якщо це необхідно; проте обов'язково повідомляє, коли знову виконує роль фасилітатора;

• організовує зворотний зв'язок: повідомляє групі про її досягнення, успіхи і невдачі; отримує від учасників інформацію про їхні враження від процесу, труднощі і пропозиції; зворотний зв'язок відбувається протягом усього процесу, під час і після виконання завдань і на кінцевому його етапі; фасилітатор отримує зворотну інформацію від учасників: спостерігаючи та аналізуючи їхні дії, динаміку емоцій; проводячи обговорення виконаних завдань; отримуючи усні чи письмові повідомлення в кінці процесу.

Структура процесу фасилітації.

Процес роботи з групою має чітку структуру, якої дотримується фасилітатор. На кожному етапі процесу його діяльність, описана вище, має свою мету і особливості.

Підготовка приміщення (місця для учасників, місце фасилітатора, розташування дошки).

2. Відкриття процесу:

• повідомлення про порядок денний;

• визначення проблеми, представлення контексту, запитання;

• уточнення інтересів, потреб, очікувань учасників, їхньої мети;

• вибір методики проведення процесу, пояснення змісту завдання;

• пояснення процесу, його структури;

• встановлення основних правил;

• узгодження часу;

• вибір асистентів, помічників.

3. Проведення процесу:

• створення безпечної атмосфери;

• залучення до діяльності, заохочення ідей, активності;

• дотримання процесу, опора на принципи;

• спостереження за процесом, перевірка, як він проходить;

• слідкування за часом;

• завершення процесу, подяка учасникам.