Рольова гра: Продаж будинку

Мета:виробити у слухачів уміння проводити позиційні переговори

Хід гри:

Учасники семінару діляться на пари, ознайомлюються із загальним змістом гри. Після цього одержують додаткову інформацію, якою з партнерами не діляться. За сигналом тренера учасники проводять переговори (до 15 хв.). По закінченні гри фіксуються результати угоди і час, за який вона досягнута.

Загальна інформація

У смт Славське господар П. має бажання продати будинок. Будівництво незавершене, побудована "коробка", є покрівля, зроблено камін, є вікна і двері, але опалення, сантехніка, внутрішні роботи відсутні. Будинок двоповерховий, цегляний, з балконом і гаражем у підвалі. На другому поверсі є чотири кімнати і вбиральня з душем, ще одна вбиральня є на першому поверсі. Загальна площа житлових приміщень 164 кв.м.

Будинок разом із присадибною ділянкою 0,6 га розташований біля гірськолижних трас, лісу, річки, неподалік проходить асфальтова дорога, достатньо близько залізнична станція.

Громадська організація "Сонечко", що об'єднує батьків, які мають дітей з вродженими вадами рухового апарату, хотіла б придбати будинок у горах, щоб зробити в ньому базу відпочинку для дітей членів своєї організації та її клієнтів.

Серед пропозицій, які розглядалися радою організації, об'ява про продаж недобудованого будинку в смт Славське привернула найбільшу увагу. Голова організації відрядив у Славське до господаря П. свого працівника на переговори.

Додаткова інформація для працівника ГО "Сонечко "

На купівлю будинку в Карпатах організація виділила 30 тис.у.о. Будинки, що продаються в Славському (подібного розміру, але в яких уже жили люди) коштують 26-30 тис.у.о., їх все одно потрібно переробляти, ремонтувати, оснащувати. Якщо придбати цей недобудований будинок за 19-21 тис.у.о., тисяч 7-8 додати на його добудову і оснащення, можна зекономити тисяч 5-6, що для організації є дуже суттєвим. Голова організації пообіцяв працівнику, що проводить переговори, що в разі успіху, йому буде надана можливість відпочивати в цьому будинку на протязі 2-3 років по два тижні щорічно, причому додав, що чим дешевше будинок обійдеться організації, тим довше така пільга йому надаватиметься.

Додаткова інформація для господаря П.

Смт Славське - селище невелике, живе в основному за рахунок гірськолижного туризму. Останні декілька років зими були малосніжними і теплими, туристів приїздить мало, турбази порожні, послугами приватного сектору туристи нехтують. Останнім часом у селищі багато будинків оголошено на продаж, але покупців дуже мало.

Господар будинку виграв "Зелену карту", має бажання скористатися нею і виїхати з сім'єю в Австралію. Господар хотів би одержати 23-25 тис.у.о., але міг би погодитися і на 20-21 тис.у.о., бо час не терпить, а покупці невідомо чи ще трапляться.

Питання для обговорення

• Вякому стилі проводилися переговори?

• Чи застосовувався партнерами психологічний тиск?

• Якщо був відчутний психологічний тиск, які способи його нейтралізації використовували партнери?

• Чи вдалося досягнути вигідної угоди?

• Які засоби використовували партнери для досягнення угоди?

Час виконання: 30-40 хв.

Рольова гра "Страйк вчителів "

Мета: сприяти виробленню у слухачів уміння вести переговори, використовуючи засади гарвардської моделі переговорів, йти шляхом "виграш - виграш".

Загальна інформація:

В середній школі № 1 міста N приміщення старе, знаходиться в аварійному стані. Навчання відбувається в дві зміни. Шкільний спортивний зал уже півроку на ремонті. Немає грошей навіть для того, щоб настроїти старий рояль у кабінеті музики. Гроші, які збирають батьки, ледь-ледь вистачає, щоб покрити видатки на поточні ремонти. Комп'ютерний клас оснащено допотопними комп'ютерами (і то їх лише 4). Школі передали приміщення дитсадка, але воно потребує ремонту і обладнання.

Середня школа № 2 знаходиться в новому приміщенні, збудованому і оснащеному 8 р. тому. Але з поточними нуждами школа також не може дати собі раду: комп'ютери вже переважно застарілі і поламані, бракує реактивів, устаткування. Часто бракує коштів на оплату світла, опалення, харчування дітей тощо.

Заборгованість по зарплаті вчителям обох шкіл становить 3 місяці. Зарплати низькі - 118-150 гривень.

В бюджеті міста, що формується на новий рік, знову планується відвести на нужди шкіл мізерні суми: по 40 тис.грн. на школу, тоді як лише комп'ютерний клас коштує 60 тис.грн., на ремонт і обладнання переданого СШ № 1 приміщення дитсадка потрібно щонайменше 100 тис.грн.

У місті є два коледжі: сільськогосподарський та радіоелектроніки, їхнє матеріальне становище (приміщення, устаткування) значно краще, ніж у школах. На розвиток коледжів виділяється значно більше грошей (порядку 100 тис.грн. на рік, не враховуючи фонду зарплати).

Зараз міський відділ освіти одержав обладнання для кабінету фізики і йдуть плітки, що це обладнання збираються передати коледжу радіоелектроніки. Є також комп'ютерний клас, який нібито також збираються передати цьому ж коледжу.

В сільськогосподарському коледжі комп'ютерного класу взагалі немає, а у фізичному кабінеті обладнання застаріле.

Зарплата у викладачів коледжів при меншому навантаженні дещо вища, ніж в школі (140-200 грн.), але також виплачується нерегулярно і є заборгованість 3 місяці.

Освітяни вирішили вдатися до загальнолюдського страйку, створили страйковий комітет, щоб примусити місцеву владу звернути більшу увагу на проблеми освіти. В страйковий комітет ввійшли по 2 особи від установи (директор і один із учителів, інколи -голова профспілки), голова профспілки освітян міста, директор музичної школи, що підтримала міських освітян.

В музичній школі особливих матеріальних проблем немає, оскільки вона є госпрозрахункова, існує на гроші, що сплачують батьки за навчання дітей.

Ігрові ролі:

Освітяни:

Директор СШ № 1 Любомир Петрович- 47 р., історик за освітою, патріот своєї школи, дуже любить дітей, живе їх проблемами. Своїх дітей не має. Спокійний, врівноважений, схильний до раціонального підходу до справ, інтелігентний. Має надію хоча би комп'ютерний клас дістати в свою школу.

Учителька літератури СШ № 1 Тетяна Іванівна- 36 р., активна, дещо знервована (проблеми з двома власними дітьми, хворою мамою, господарством), емоційна, втомлена, вічно поспішає додому, хоче все вирішити швидше.

Директор СШ № 2 Олександр Петрович- 40 р., математик за фахом, директором школи працює перший рік. Одружений, має сина. Добрий організатор, господарник, прихильник компромісів. Намагається обходити "гострі кути", любить конструктивні обговорення, намагається заспокоювати тих, хто не в міру бурхливо себе поводить. Головна проблема (окрім зарплати) роздобути фінансування для нужд школи, по можливості і комп'ютерний клас.

Голова вчительської міської профспілки, вчитель фізкультури СШ № 2 Віктор Миколайович- 34 р., нещодавно одружений, дружина очікує дитину, наймають квартиру. Активний, агресивний, швидкий, інколи бурхливий. Головне для нього - не лише підвищення зарплати, а й демонстрація дієвості профспілки. Має велике бажання зробити кар'єру по профспілковій (або громадській) лінії.

Директор сільськогосподарського коледжу Марія Юріївна- 57 р., працює директором коледжу 20 років. Сім'ї не має, розглядає коледж як свою Сімою. Спокійна, розсудлива, але непоступлива. Вважає, що головна сила в єдності. Головна мета - роздобути для коледжу устаткування для фізичного кабінету і комп'ютерний клас і, звичайно, зарплату викладачам.

Завуч сільськогосподарського коледжу Михайло Іванович- 48 р., одружений, має доньку. В усьому підтримує свого директора, свою думку висловлює рідко.

Директор коледжу радіоелектроніки Володимир Андрійович- 59 р., статечний, авторитетний і водночас авторитарний. Має бажання (і неабиякі шанси) балотуватися в депутати міської ради. Головне - одержати максимум підтримки у освітян міста, показати, що він піклується не лише про свій коледж, а й переймається проблемами освітян міста.

Профорг коледжу радіоелектроніки Василь Петрович- 63 р., працює в коледжі майстром. Вже подумує про вихід на пенсію, але полюбляє посперечатися навіть з власним директором. Має власне господарство, тримає свиней, корову, великий город і сад. На пусті балачки часу шкодує. Страйк підтримує, бо потерпає без зарплати: дружина отримує маленьку пенсію, а господарство постійно потребує "вкладень".

Директора музичної школи заміщає в комітеті завуч музичної школи Пилип Кіндратович- 53 р., закоханий в музику, скрипаль, людина тактовна, песиміст, вважає, що страйк жодного результату не дасть. Музична школа підтримує освітян зі солідарності, але вчителі і директор цієї школи мають надію, що до страйку не дійде: по-перше, в музичній школі діти працівників міської адміністрації, керівника відділу освіти; по-друге - під час страйку вони втрачатимуть зарплату, бо діти платять за відвідані заняття.

Представники адміністрації:

Завідувач міського відділу освіти Тетяна Андріївна- 53 р., одинока, владна, схильна до авторитарного керівництва, звикла до абсолютної покори підлеглих (і особливо вчителів), поведінкою директорів шкіл і коледжів не просто здивована, а обурена.

Голова міської адміністрації Андрій Васильович- 56 р., чиновник із великим стажем. Співчуває вчителям, але боїться, що страйк спричинить ускладнення у стосунках з обласним (і вищим) начальством, які останнім часом і так не зовсім безхмарні (були вже виступи населення проти вимкнення електрики, "сигнали" про факти хабарництва в адміністрації, тощо).

Начальник податкової інспекції міста Микола Васильович- 47 р., колишній офіцер СБУ, працює в податковій інспекції 2 роки, спокійний, але за звичкою підозріливий. Його син цього року закінчує СШ № 2 і збирається продовжувати навчання в коледжі радіоелектроніки.

Психолог шкільної психологічної служби при міськвідділі освіти Ніна Федорівна-

32 р., за освітою і попередньою роботою вчителька математики, закінчила факультет практичної психології. Психологом працює 3 роки. Певний час працювала в сільськогосподарському коледжі, з якого змушена була звільнитися, бо посварилася з директором.

Секретар-референт голови адміністрації Василь- 27 р., закінчив сільськогосподарський інститут, дружина працює в СШ № 2.

Депутат міської ради Богдан Олексійович- 40 р., лікар міської лікарні. Діти вчаться в СШ № 1, дружина працює в коледжі радіоелектроніки. Прибічник виважених дій та компромісів.

Голова міської ради Олег Васильович- 41 р., за сумісництвом викладач сільськогосподарського коледжу. Вважає, що страйк - не вихід, але освітянам слід допомогти, і якомога скоріше.

3-4 спостерігачі.Спостерігачі записують найважливіші події гри, прослідковують хід підготовки і проведення переговорів. В обговоренні дають аналіз дій учасників гри.

Етапи гри:

1. Знайомство з ситуацією і ролями.

2. Розподіл ролей.

3. "Комітет освітян" і "адміністрація" збираються окремо і відпрацьовують свої вимоги до протилежної сторони. При необхідності відправляють одне до одного "зондуючи" депутації для уточнення позицій іншої сторони. Таких депутацій може бути 1-2

4. Сторони домовляються про кількісний склад делегацій і місце переговорів.

5. Сторони готують місце переговорів.

6. Сторони визначають склад делегацій для переговорів (від 3 до 5 осіб з кожної сторони).

7. Відпрацьовують свій текст домовленостей.

8. Делегації проводять переговори. (Всі інші учасники спостерігають за принципом "акваріуму", але поділені за своїми ролями. Делегації можуть провести 2-3 консультації зі своєю "командою".

9. Визначають і підписують угоду.

Питання для обговорення:

• Які конфлікти між сторонами і окремими персонажами?

• До яких видів конфліктів належать віднайдені конфлікти?

• Виписати "карту конфлікту" (основного).

• Проаналізувати угоду: на чию користь вона зроблена?

• Проаналізувати переживання учасників:

- чи легко було виконувати роль?

- які потреби мав той чи інший персонаж?

- чи легко з такої групи створити "команду"?

- чи можна без згуртованої команди йти на переговори?

• Проаналізувати і виписати хід підготовки до переговорів.

• Проаналізувати події під час переговорів.

• Якими якостями і вміннями повинні володіти учасники переговорів?

• За допомогою яких засобів вдалося досягнути домовленості (або: чому не вдалося домовитися).

Час гри 2-2,5 години

Завдання 1

Наведіть приклади ідей, нереалізованих через неопрацьованість додаткових та супутніх її реалізації аспектів. Чи можливо було все необхідне зробити одній особі? Чи можна уявити собі людину з настільки обсяговими та різнобічними знаннями, з необхідними та різнорідними здібностями і, врешті-решт, з таким запасом енергії та впевненості у собі, якого вистачить па весь шлях від ідеї до її втілення?

Завдання 2

Опишіть плюси та мінуси м'якого, відкритого тину поведінки на переговорах.

Як методичну рекомендацію в роботі над вибором тактики ми пропонуємо таблицю, яка може бути використана у такому вигляді або доповнена та вточнена для конкретних переговорів і людей.

Завдання З

Напишіть сценарні переговорів між рекламною агенцією та банком. Спочатку для одного партнера, потім для іншого. Обгрунтуйте можливі пункти розбіжностей та згоди партнерів. *

Завдання 4

Винайдіть п'ять варіантів початку фрази, яка могла б за смислом замінити вираз "Якщо я вас правильно зрозумів", і запишіть їх.

Завдання 5

Дві особи розмовляють. Одна з них каже: "Я вважаю, що нинішня політика уряду у фінансовому відношенні є хибною".

Виберіть з парафраз (А, Б або В) найбільш догідну з нашого погляду:

А. Якщо я вас правильно зрозумів, ви маєте на увазі обмін грошей?

Б. То що, ви вважаєте наш уряд нездатним розв'язувати економічні проблеми?

В. То ви говорите, що заходи, вживані урядом для стабілізації курсу грошей, не є ефективними?

Завдання 6

Підготуйте свою візитну картку і обміняйтеся нею із своїм колегою. Які правила обміну візитними картками ви могли б виокремити?

Завдання 7

У завершальній фазі ділової розмови знайдіть висловлювання вдячності (5-6 варіантів) партнерові по діалогу в ситуації, коли загалом діалог був невдалим (тобто ви не досягли своєї мети).

АНКЕТА

Заняття:

Тема________________________________________________________________________

Дата___________________

IV. Фасилітація

Модуль 4:

Плани занять 17. Текст лекції

Роздатковий матеріал

Прозірки

Вправи

Мета модуля: Студенти повинні знати:

• особливості, структуру, методи організації процесу фасилітації. вміти:

• збирати і стимулювати групу до роботи;

• формулювати та представляти у групі для обговорення питання різних типів і видів;

• організовувати групу до обміну поглядами та дослідження проблеми;

• стимулювати групу до аналізу та пошуку спільного розв'язку проблеми;

• застосовувати необхідні методики для роботи з групою.

Тема 4: Фасилітація

Мета:

• розвивати знання про процес фасилітації, його особливості, структуру;

• формувати знання різних методик організації процесу в групі;

• формувати уміння фасилітатора, уміння організації процесу в групі, спрямованого на виконання різноманітних завдань розв'язання конфліктів.

17. Фасилітація як процес, його сутність, особливості

Однією з процедур розв'язання конфліктів є фасилітація. Цей термін походить від англ. слова "to facilitate",що означає - полегшувати, допомагати, сприяти. У психологічному словнику фасилітація визначається як вияв міжособистісних взаємин в групах, що полегшує взаємодію людей в присутності інших, знімає психологічні бар'єри, підвищує індивідуальну активність і працездатність. Цей процес загалом пов'язаний з діяльністю групи. Фасилітація є процес сприяння групі у виокремленні проблем, оцінці їхньої сутності та розв'язанні, прийнятті рішень, тобто це є процес удосконалення і підвищення ефективності діяльності групи, зокрема у вирішенні конфліктів. Здійснюється він за допомогою сторонньої, незацікавленої, нейтральної людини, яка не приймає і не нав'язує учасникам ніяких рішень. Мета фасилітатора - організувати процес, який сприятиме учасникам досягнути успіхів у подоланні суперечностей, конфліктів, тобто процес, за допомогою якого діяльність суперників у напрямку розв'язання конфлікту стане результативною.

Фасилітація,як і переговори та медіація належить до тих процесів розв'язання конфліктів, що здійснюються з позиції врахування інтересів суперників, за активної їхньої міжособистісної взаємодії, спрямованої на подолання конфронтації, суперництва. Це є саме той процес або процедура, що здійснюється за допомогою третьої сторони, подібно до медіатора незалежної, незацікавленої особи, посередника. Якщо подивитися на перелік усіх процедур розв'язання конфліктів і подати його на одній лінії, то процес фасилітації є

першим у цьому ланцюгу, у який втручається нейтральна особа і який без неї не відбувається. Проте міра і функції втручання фасилітатора є відмінні від медіатора або посередника, якого іноді запрошують для проведення переговорів.

У процесі медіації посередник допомагає сторонам вести переговори, організовує процес розв'язання ними конфлікту. Міра його втручання у взаємодію суперників є більшою у порівнянні з процесом фасилітації. Фактично через посередника сторони обговорюють свої інтереси, потреби, виявляють емоції, іноді більше посереднику ніж один одному. Він може, як вже зазначалося, налагоджувати взаємодію сторін навіть без їхньої взаємної присутності на основі інформації, отриманої від кожного у процесі зустрічі з однією стороною окремо. У процесі медіації посередник, звертаючись до кожної особи і спілкуючись з нею, дає можливість сторонам почути одна одну, висловити власні судження. Скеровуючи напрям переговорів, медіатор веде конфліктантів від обговорення проблеми до прийняття рішень.

Втручання фасилітатора у конфлікт сторін полягає в організації процесу їхньої міжособистісної взаємодії, спрямованої на виконання завдань вирішення конфлікту. Цей процес зовсім не виглядає як переговори суперників, а їхньою спільною діяльністю, під час якої вони об'єднуються для досягнення конкретної мети. Майстерність фасилітатора полягає в тому, щоб сторони перестали відчувати себе конфліктантами, суперниками. Організація ним процесу повинна спонукати учасників усвідомлювати себе як суб'єктів спільної діяльності, а згодом навіть як членів єдиної команди. Майстерність фасилітатора полягає у наступному:

• знаючи проблеми конфліктантів визначити, який процес є доцільний і важливий для їхнього вирішення;

• застосовуючи необхідні уміння та відповідну методику, організувати цей процес, в якому робота учасників покращується, стає більш ефективною і мета досягається.

Отож, фасилітатор і медіатор як посередники є однаковою мірою відповідальні за процес, є його опікунами. Проте процеси, які вони організовують, є дещо відмінні та відповідно іншими є їхні функції. Головне завдання фасилітатора - за допомогою процесу спільної діяльності допомогти конфліктуючим сторонам ефективно вирішувати проблеми. Основна функція медіатора - допомогти сторонам вирішити їхні проблеми та конфлікт шляхом організації їхнього безпосереднього спілкування.

Фасилітація може застосовуватись і в переговорах, і в медіації, і як самостійний процес. Конфліктуючим сторонам іноді дуже складно самостійно здійснити деякі процедури у переговорах. У таких ситуаціях фасилітація допомагає їм виконувати необхідні завдання. Наприклад, за допомогою фасилітатора організовується процес планування кожною стороною, групою завдань і власних дій на різних етапах переговорів, визначення вимог однієї сторони до іншої, досягнення консенсусу у межах однієї групи стосовно прийняття остаточних рішень тощо. У процесі медіації посередник застосовує елементи фасилітації для збирання інформації про переживання, приховані побоювання, інтереси, очікування двох сторін, для отримання ідей від кожної сторони про можливі варіанти виходу із конфліктної ситуації, альтернативні шляхи розв'язання конфлікту, власні вибори.

Як самостійний процес фасилітація проводиться у громадах, де посилюються міжособистісні, внутрішньогрупові конфлікти. Іноді між організаціями існують непорозуміння, розбіжності у ідеях, діях тощо, а тому їхнім представникам необхідно зустрітися, обговорити різні позиції, вирішити суперечності. Часто групі важко вирішити актуальні для її життєдіяльності питання, оскільки розбіжності у поглядах деяких угрупувань або конфронтація окремих учасників створює перешкоди на шляху прийняття важливих рішень, дестабілізує діяльність групи. Буває, що окремі особистості, керівники є конфліктні, діють всупереч інтересам групи або їхні ціннісні орієнтації є відмінні від групових, що порушує злагоду в колективі. Подібних прикладів можна навести багато. Залучення таких людей, групи у єдиний процес, що має мету, спрямування, дає можливість усім учасникам наблизитися один до одного, вирішити гострі проблеми, набути уміння працювати, взаємодіяти з людиною відмінних релігійних, політичних, моральних позицій. Доцільно зробити наголос, що саме у процесі взаємодії суперників у складі однієї групи, діяльність якої має визначену мету і фасилітується, кожна особистість має змогу побачити власну відмінність та своєрідність інших і разом з тим виявити ті спільні особливості, що об'єднують усіх учасників групи, загалом усіх людей.

Фасилітація має не тільки безпосереднє, але й опосередковане значення для розв'язання конфлікту. У цьому процесі можуть розглядатися проблеми, які не пов'язані конкретно з конфліктом осіб. Огляд загальних питань стосовно позитивних рис конфлікту, поведінки людей у такій ситуації, значущості їхніх цінностей для вирішення конфлікту тощо впливає на ставлення суперників до такого явища як боротьба, конфронтація, вносить зміни у їхні установки, стереотипи, спонукає їх іноді по-іншому сприймати один одного та їхні стосунки. Організація процесу діяльності групи, поведінка фасилітатора на засадах поваги, гуманного ставлення до кожного учасника забезпечують психологічно комфортне.

позитивне середовище міжособистісної взаємодії учасників. У такому середовищі створюються усі умови для пом'якшення взаємин між конфліктуючими сторонами, появи толерантності між представниками групи, зникнення агресії та почуття образи у людини. Процес діяльності групи здійснює також опосередкований вплив на процеси примирення окремих представників, угрупувань, груп. У безпечній атмосфері, що створюється в колективі, в умовах поваги до людини і врахування її гідності, вільного вияву особою активності та власної думки забезпечуються можливості для реалізації особистісних потреб (у безпеці, розвитку, визнанні тощо) індивідів.

Неодноразово у попередніх розділах згадувалося, що ущемлення важливих для психічного здоров'я людини потреб є причиною загострення конфлікту його розвитку на глибинному рівні. У таких процесах розв'язання конфлікту як, медіації та переговорах сторони не завжди досягають примирення, тому що ці процедури є короткотривалі, якщо говорити про розв'язання прихованих і глибинних конфліктів. Сторонам важко зразу вибачити один одному протягом однієї зустрічі. Крім цього, лише обговорення сторонами проблем, прихованих інтересів, потреб не завжди є достатнє для розв'язання конфлікту на емоційному рівні, особливо, коли існують глибокі образи. Саме у процесі фасилітації забезпечуються умови для задоволення основних особистісних потреб, а тому зникає джерело роздратування особистості, її незадоволення, отож конфлікту.

Фасилітація застосовується у єдності з іншими процедурами вирішення конфліктів, зазвичай з переговорами, медіацією. Цей процес є доцільний у випадках складних переговорів або, коли переговори заходять в глухий кут. Фасилітація часто організовується перед тим, як конфліктанти ідуть до медіатора. Щоби суперники добровільно йшли на цей процес, вони часто залучаються до фасилітації.

Роль фасилітатора як керівника, опікуна процесу роботи групи є такою:

• організовувати процес;

• сприяти учасникам обговорювати проблеми, інформацію, почуття, потреби та інтереси;

• співпрацювати разом з учасниками у виробленні норм спілкування, правил роботи;

• спостерігати за діяльністю групи, вносити у процес корективи із врахуванням інтересів, потреб учасників;

• спрямовувати представників групи до набуття позитивного досвіду спілкування, міжособистісної взаємодії, вирішення проблем;

• підбадьорювати учасників до вияву власних цінностей, позицій, аналізу власного досвіду поведінки;

• розвивати толерантне ставлення групи до кожної особистості, повагу один до одного.

Функції фасилітатора є такі:

• заохочення представників групи до обміну ідей, цінностей, інтересів;

• стимулювання учасників до активних дій, самостійного здійснення виборів;

• підтримка ідей, суджень, енергії, почуттів учасників та їхнього розвитку;

• стимулювання початку процесу, навіть, якщо мета невизначена;

• створення психологічно-комфортної атмосфери, позитивного тону спільної взаємодії учасників;

• утвердження атмосфери взаємопідтримки, спільної праці;

• розвиток взаєморозуміння, погодження дій учасників.

Для проведення процесу фасилітатору важливо знати потреби, інтереси групи, її очікування стосовно цього процесу, сутність проблеми чи проблем, що хвилюють її учасників. Відповідно до цих чинників він обирає і планує процес діяльності, визначаючи конкретні завдання. Завдання процесу узгоджуються із запитами учасників групи і стосуються конкретного етапу розв'язання конфлікту:

• виокремлення та усвідомлення учасниками сутності проблеми;

• визначення цінностей людей, їхніх стереотипів, інтересів, потреб;

• планування, окреслення шляхів розв'язання проблеми;

• здійснення виборів стосовно шляхів вирішення проблеми;

• аналіз та прийняття рішень;

• досягнення згоди (консенсусу) у процесі прийняття рішень.

Без сумніву, що зазначені завдання не нав'язуються групі. Вони обговорюються із представниками групи або керівниками, які представляють її інтереси. Визначення і аналіз цілей, завдань можуть здійснюватися перед процесом. Або на початку процесу фасилітатор разом з усіма учасниками уточнює їхні прагнення, очікування як вияв потреб, інтересів групи.

Фасилітатор сприяє удосконаленню роботи групи, стимулює її до ефективної діяльності, досягнення згуртованості у процесі роботи, якщо забезпечуються необхідні умови, за яких особистісні потреби представників задовольняються, і вони отримують задоволення від процесу, набувають позитивний досвід міжособистісної взаємодії. Це такі умови:

• залучення усіх учасників до процесу, захоплення спільною метою - виконання завдань, що вимагають максимальної творчої активності кожного учасника; зв'язок завдань з процесом вирішення конфліктів; розвиток позитивного досвіду учасників групи у процесі діяльності;

• створення атмосфери безпеки у групі, можливостей для вільної, безпосередньої поведінки кожного учасника - відсутність примусу, тиску на особистість, засуджень, критики її поведінки; надання особам права самостійно здійснювати вибір, погоджуватись чи не погоджуватись;

• визнання та розуміння групи, окремої особистості - уважне ставлення фасилітатора та представників групи до висловлювань, дій кожного учасника, підсилення цінності кожної особистості; віра в щирість почуттів, думок учасників. Фасилітатор і представники їх не заперечують навіть, якщо вони суперечать їхнім цінностям. Розуміння висловленого відповідно до сенсу, який має на увазі учасник, відсутність упереджень стосовно представників групи, припущень стосовно їхніх поглядів, позицій;

• відкритість процесу потребам індивідів, кожного учасника один до одного, їхня щирість, відвертість - готовність фасилітатора і учасників змінювати заплановані дії, вносити корективи відповідно до нових продуктивних ідей групи, пропозицій; готовність вчитися на власному досвіді та досвіді інших, підтримка ідей учасників, їхній розвиток; готовність поділитися цінними думками з іншими, відкриття кожним своїх справжніх почуттів, переживань без коментарів в адресу інших; відсутність штучності, приховування власних оцінок;

• позитивна спрямованість процесу, його орієнтованість на конструктивний розв'язок - прагнення групи визначати проблеми для обговорення, здійснювати спілкування із урахуванням почуттів, минулого досвіду учасників; орієнтованість групи на майбутнє, розвиток позитивних міжособистісних взаємин, задоволення інтересів учасників у процесі прогнозування та вибору шляхів вирішення проблеми; застосування критеріїв, еталонів, норм для прийняття сумісних рішень, погодження дій.

Забезпечення зазначених умов, за яких діяльність групи є продуктивною і гармонійною, зумовлюється діяльністю самого фасилітатора. Для саморегуляції поведінки та організації процесу він повинен керуватися саме цими чинниками. Діяльність фасилітатора, його дії ненав'язливе впливають на групу, стимулюють її учасників наслідувати його поведінку. Принципи діяльності посередника у фасилітації скеровують його і допомагають забезпечувати необхідні умови. Виокремимо ті принципи поведінки фасилітатора, завдяки яким він справді покращує, полегшує роботу групи:

• довіра і повага до кожної особистості, а не маніпулювання групою - нав'язування мети, завдань;

• відповідальність за процес, а не за досягнення групою перемоги, популярності;

• орієнтація на проблеми, інтереси груп, а не на власні інтереси та успіх;

• сприяння свободі дій, виборів групи;

• відмова від засуджень, коментаріїв стосовно поведінки особистості;

• співучасть з групою, емоційна єдність замість відчуження.

Останній принцип означає переживання, турботу фасилітатора за групу, її роботу, але зовсім не втручання в процес обговорення проблем, розв'язання конфліктних ситуацій, забезпечення необхідних умов для діяльності групи, дотримання принципів, що регулюють поведінку фасилітатора як нейтральної особи, Засвідчують його відповідальність за організацію процесу. Саме в цьому і полягає роль фасилітатора у допомозі людям у вирішенні проблем і конфліктів. Доцільно також нагадати, що фасилітація є процес, в якому діяльність групи налагоджується і удосконалюється, тобто стає цілеспрямованою, набуває сенсу і значення. Систематична організація цього процесу сприяє формуванню групи як команди, громади, яка стає здатною самостійно запобігати конфліктам або конструктивно їх розв'язувати.

2. Структура процесу, фасилітації, його етапи