Теоретичні та конституційно-правові основи демократії.

Згідно зі ст. 5 Конституції, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ,

Демократія є формою правління, при якій всі громадяни беруть участь в управлінні державою і приймають на себе відповідальність перед суспільством або безпосередньо, або через своїх вільно обраних представників.

Демократія являє собою сукупність принципів і практичних заходів, що захищають свободу людини. Демократія - це інституціоналізація (введення в законні рамки) свободи.

Демократія заснована на принципах волевиявлення більшості в поєднанні з правами особистості і меншин. Всі держави з демократичною формою правління, поважаючи волю більшості, ревно захищають основні права окремих людей і груп, що складають меншість.

Демократичні держави оберігають членів суспільства від всевладдя центральних урядів і здійснюють процес децентралізації державної влади, делегуючи частину повноважень на регіональний і місцевий рівень. При цьому держави з демократичною формою правління віддають собі звіт у тому, що місцеві органи влади повинні в максимально можливій мірі бути доступними народові і відгукуватися на його потреби і сподівання.

Демократичні держави розуміють, що однією з їх основних функцій є захист таких основних прав людини, як свобода слова і віросповідання, право на рівний захист з боку закону і право на створення організацій і повномасштабної участі в політичній, економічній та культурного життя суспільства.

Держави з демократичною формою правління регулярно проводять вільні і справедливі вибори, право участі в яких надається всім громадянам. Вибори в демократичному суспільстві не можуть бути лише ширмою, за якою ховаються диктатори або одна єдина партія, а являють собою справжні суперництва за завоювання підтримки народу.

Демократія вимагає від державних органів виконання законів і забезпечує таке становище, при якому всі громадяни отримують однаковий захист в рамках закону і всі їх права захищаються правовою системою.

Демократичні держави відрізняються різноманітністю, відображаючи унікальну політичну, суспільне і культурне життя кожної країни.

Держави з демократичною формою правління грунтуються на основоположних принципах, а не на однаковій практиці. В умовах демократії громадяни не тільки мають права, але і беруть на себе зобов'язання участі в політичній системі, яка в свою чергу захищає права і свободи цих громадян.

Демократичні суспільства прихильні таким принципам як прояв терпимості, налагодження співпраці та досягнення компромісу. Демократичні держави визнають, що досягнення консенсусу вимагає компромісу, а також що він не завжди може бути досягнутий. Говорячи словами Махатми Ганді, "нетерпимість сама по собі є однією з форм насильства і перешкодою на шляху зростання істинного демократичного духу".

Безпосередня демократія: поняття, конституційна природа, форми.

Народовладдя є основоположним принципом конституційного ладу України. Згідно зі ст. 5 Конституції, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Безпосереднє народовладдя (у ст. 69 Конституції України вживається термін «безпосередня демократія») включає участь громадян у реалізації різних форм влади, їх безпосередню владну діяльність, спрямовану на вирішення відповідних державних або суспільних питань, прийняття рішень та їх втілення в життя.

Третій розділ Конституції України називається «Вибори. Референдум ». У ньому закріплені такі основоположні форми прямого народовладдя, як вибори і референдум. Причому законодавець цей розділ у структурі Основного Закону поставив за розділами «Загальні положення» і «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», що підкреслює особливу роль форм безпосередньої демократії. Крім того, третій розділ Конституції, згідно ч. 3 ст. 156 Конституції України, змінюється в ускладненому порядку. Так, законопроект про внесення змін у цей розділ подається до Верховної Ради Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу парламенту і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Повторне подання законопроекту в цей розділ по одному і того самого питання можливе лише до парламенту України наступного скликання.

Безпосередня демократія виникла ще в умовах первіснообщинного ладу і є історично першою формою здійснення влади народу. В Україні накопичено вікові демократичні традиції, які були притаманні нашому народу з найдавніших часів. В кінці X - початку XI ст. в Київській Русі закріпилася особливий різновид пізньої військової демократії - так звана вічова демократія, яку М. С.Грушевскій називав органом громадського контролю над князем і його управлінням. Вічова демократія була прогресивна, ніж тодішня демократія германців та франків, оскільки правом участі у народних зборах - віче Київської Русі були наділені не тільки дружинники, але й глави сімейств та господарі дворів. Прояви елементів безпосередньої демократії та представницької демократії були притаманні Україні на всіх етапах її історичного розвитку. Н.Грігорьев-Наш писав, що стародавні віча, громади «татарських людей», коповіща Литвинський часів, козацькі ради до Хмельницького, за Хмельницького, в часи Коліївщини і Паліівщіни, вільні громади, Центральна Рада базувалися на традиціях українського народовладдя. Але багатий позитивний досвід безпосереднього народовладдя в Україні протягом тривалого часу не мав розвитку.

Становлення України як суверенної демократичної держави потребує розширення застосування форм безпосередньої демократії, реального волевиявлення народу з принципових питань розвитку держави і суспільства. Хоча Конституція України в третьому розділі закріпила тільки основоположні форми такої демократії - вибори і референдум, але таких форм значно більше. До них також відносяться: збори трудових колективів, зборів громадян за місцем проживання (сільські збори, збори жителів мікрорайону в місті); громадські та всенародні обговорення актуальних питань місцевого та загальнодержавного рівня, мітинги і демонстрації; наради загальнодержавного та місцевого значення; громадські слухання, звернення громадян (петиції).

Зазначені інститути безпосередньої демократії не вичерпують арсеналу її форм. У багатьох країнах світу застосовуються й інші інститути прямої демократії: плебісцит, народна законодавча ініціатива, народний розпуск представницького органу, які близькі за своєю суттю до референдумів, але ніколи не застосовувалися в Україні.