Поняття і сутність народовладдя. Конституційні основи народовладдя.

Народовладдя є основоположним принципом конституційного ладу України. Згідно зі ст. 5 Конституції, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Безпосереднє народовладдя (у ст. 69 Конституції України вживається термін «безпосередня демократія») включає участь громадян у реалізації різних форм влади, їх безпосередню владну діяльність, спрямовану на вирішення відповідних державних або суспільних питань, прийняття рішень та їх втілення в життя.

Третій розділ Конституції України називається «Вибори. Референдум ». У ньому закріплені такі основоположні форми прямого народовладдя, як вибори і референдум. Причому законодавець цей розділ у структурі Основного Закону поставив за розділами «Загальні положення» і «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», що підкреслює особливу роль форм безпосередньої демократії. Крім того, третій розділ Конституції, згідно ч. 3 ст. 156 Конституції України, змінюється в ускладненому порядку. Так, законопроект про внесення змін у цей розділ подається до Верховної Ради Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу парламенту і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Повторне подання законопроекту в цей розділ по одному і того самого питання можливе лише до парламенту України наступного скликання.

Безпосередня демократія виникла ще в умовах первіснообщинного ладу і є історично першою формою здійснення влади народу. В Україні накопичено вікові демократичні традиції, які були притаманні нашому народу з найдавніших часів. В кінці X - початку XI ст. в Київській Русі закріпилася особливий різновид пізньої військової демократії - так звана вічова демократія, яку М. С.Грушевскій називав органом громадського контролю над князем і його управлінням. Вічова демократія була прогресивна, ніж тодішня демократія германців та франків, оскільки правом участі у народних зборах - віче Київської Русі були наділені не тільки дружинники, але й глави сімейств та господарі дворів. Прояви елементів безпосередньої демократії та представницької демократії були притаманні Україні на всіх етапах її історичного розвитку. Н.Грігорьев-Наш писав, що стародавні віча, громади «татарських людей», коповіща Литвинський часів, козацькі ради до Хмельницького, за Хмельницького, в часи Коліївщини і Паліівщіни, вільні громади, Центральна Рада базувалися на традиціях українського народовладдя. Але багатий позитивний досвід безпосереднього народовладдя в Україні протягом тривалого часу не мав розвитку.

Український народ - носій суверенітету і джерело влади в Україні.

Згідно зі ст. 5 Конституції, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ,

ущность повновладдя народу України виявляється у визначальних засадах (основах) народовладдя, а саме в:

а) організаційно-політичних основах суспільного

життя; концентрованим виразом народовладдя тут є політичний плюралізм - багатопартійність, різноманітність форм волевиявлення тощо;

б) економічних передумовах розмаїття суспільних

відносин. Економічний плюралізм є основою розвитку

матеріального достатку суспільства і передбачає свободу

підприємництва, різноманітність форм власності;

в) соціальних засадах: їх характер і зміст визначають

сія економічними умовами існування суспільства і знаходять предметне втілення в його стратифікації, під

якої, звичайно, розуміють поділ суспільства на класи,

соціальні групи відповідно до місця, яке вони займають.

Людська організація суспільства - це справа самих людей, причому грунтується вона на установлених принципах, визначальним з яких є пріоритет загальнолюдських цінностей;

г) ідеологічних засадах - сукупності таких уявлень,

світоглядних думок, ідей, які визначаються умовами

життєдіяльності суспільства і які представляють духовні цінності народу. Ідеї ​​народовладдя, їх примат над різноманітними суспільними поглядами втілюються у законодавстві і передусім у Конституції (Основному Законі) України. Це, природно, виключає панування ідеології однієї якої-небудь партії, соціальної групи, як було в період командно-адміністративної системи. Ця система, як відомо, виключала, як правило, можливість ідеологічного, політичного та економічного плюралізму й передбачала нівелювання різноманітності ідеологічних уявлень;

д) морально-етичних засадах: суспільна влада має духовне, вольове, інтелектуальне наповнення. Вона не може бути аморальною, інакше перетвориться на свою протилежність і стане антинародною, антигуманною;

є) соціально-психологічних основах народовладдя: вони зумовлені характером психіки й свідомості людини. Влада - матеріальна категорія. Вона матеріалізується у вчинках і поведінці людей, формуючи певні (відповідні) психологічні стереотипи поведінки окремих осіб, їх об'єднань. Соціальні цінності "проходять" крізь свідомість кожного з нас, формують наше ставлення до навколишньої дійсності.

Суверенітет народу: гносеологічні витоки та сучасне розуміння.

Суверенітет народу - це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території. Суверенітет буває потенційним і реальним. Потенційним суверенітетом володіє практично будь-який етнос, незалежно від того, має він свою державність чи ні, оформився він у таку історичну спільність, як народ, визнаний він іншими державами і націями чи ні.

Реальний суверенітет - це втілення у життя суверенних прав народу, його волі йти таким шляхом, який він вважає найкращим. Суверенна воля народу України, вільно сформована і втілена у відповідних документах (передусім у Конституції України), і є єдиним джерелом державної влади. Держава, її органи та посадові особи у своїй діяльності керуються винятково волею та інтересами народу України і служать їх практичної реалізації. Будь-яке обмеження повноти народовладдя на рівні всієї держави або окремих її територій не допускається. Ці ідеї знайшли втілення в найважливіших джерелах конституційного права - Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, Акті проголошення незалежності України, конституційних законах та в інших правових актах. У свій час висловлювалася думка про те, що для повноти правового регулювання, зміцнення суверенітету у всіх формах його прояви необхідно прийняти Закон України "Про суверенітет народу України" (Про повновладдя народу), який відповідно до Закону "Про всеукраїнський та місцевий референдуми" з метою утвердження незалежності і самоврядування народу України, проголошених Декларацією про державний суверенітет України, встановлював би конституційні гарантії повновладдя народу, які складають основний зміст Конституції України.