Конституційна характеристика України як демократичної, правової держави.

Поняття та зміст конституційного ладу.

Конституційний лад - це юридична організація суспільного та державного ладу, політико-правовий фундамент формування громадянського суспільства і правової держави, засобу забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина у відношенні будь-яких інших колективно-суб'єктивних прав.

Загальновизнаними складовими конституційного ладу є основи державного і суспільного ладу, конституційний статус людини і громадянина, форми прямого народовладдя, організація державної влади та місцевого самоврядування та статус їх органів, територіальний устрій та інші інститути держави і суспільства. Деякі автори досить широко трактують зміст конституційного ладу, розуміючи його як: 1) сукупність правовідносин, що виникають у зв'язку із застосуванням норм конституції та інших джерел галузі конституційного права, 2) сукупність основоположних правовідносин, закріплених і нерідко спеціально виділених конституцією, 3) систему конституційних положень , в основному сутнісного характеру, які іноді наділені високим рівнем юридичної жорсткості (більше захищені від скасування, ніж зміст). По-перше, в цьому визначенні відсутні складові конституційного ладу, які відзначають майже всі вчені (принципи, державний лад, громадянське суспільство та ін.) По-друге, не можна погодитися з тим, що правовідносини, які притаманні конституційному ладу, виникають лише за умови застосування відповідних норм і джерел конституційного права. По-третє, термін "основоположні правовідносини" є досить загальним і конкретно не визначає, які саме з них ставляться до норм, які в своїй сукупності складають зміст конституційного ладу в Україні.

Принципи конституційного ладу.

Одним з найважливіших конституційних принципів демократичної держави є принцип поділу влади (ст. 11).

У відповідності з цим принципом діяльність держави, пов'язана з прийняттям законів, їх виконанням і правосуддям, розподіляється між трьома гілками влади - законодавчою, виконавчою і судовою.

Це необхідно для того, щоб кожна гілка влади стримувала іншу, не допускаючи можливості перевищення влади і зловживання нею. Жодна з них не повинна втручатися в діяльність іншої. Здійснення цього принципу на практиці спрямоване проти захоплення влади-небудь групою або окремою особою. Особливу небезпеку становить втручання у діяльність органів правосуддя, які повинні підкорятися лише закону.

Система державної влади Республіки Узбекистан грунтується на принципі поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

До числа найважливіших конституційних принципів відносяться також:

• відповідальність державних органів і посадових осіб перед суспільством і громадянами;

• визнання людини, її життя, свободи, честі, гідності та інших невід'ємних прев найвищою цінністю;

• рівність усіх без винятку громадян перед законом;

• недоторканність і неподільність державних кордонів і території Узбекистану;

• розвиток суспільного життя на основі різноманіття ідеологій і думок;

• верховенство Конституції і закону;

• соціальна справедливість в інтересах добробуту людини і суспільства.

Гуманістичні, економічні та політичні основи конституційного ладу України.

Прийняття конституції саме по собі означає встановлення обов'язку держави слідувати конституційним порядків - інакше існування основного закону позбавляється сенсу. Однак в поняття "конституційний лад" включається щось більше, ніж формальне дотримання конституції. Це поняття застосовне лише до такої держави, в якому конституція надійно охороняє права і свободи людини і громадянина, проте право відповідає цій конституції, але головне держава діє відповідно до конституції і в усьому підпорядковується праву. Конституційний лад, таким чином, не зводиться до факту існування конституції, а стає реальністю лише за двох умов, якщо конституція дотримується і якщо вона демократична.

Порядок, при якому дотримуються права і свободи людини і громадянина, а держава діє відповідно до конституції, називається конституційним ладом. Це поняття вбирає в себе не тільки юридичний зміст. Воно обумовлено, крім права, рівнем правосвідомості, розвитком політичної культури та етики. Право і мораль повинні забезпечувати невідворотність покарання щодо будь-якого громадянина або посадової особи, що зробили замах на конституційні порядки.

Встановлення конституційного ладу починається з визначення принципів організації держави в його співвідношенні з особистістю та громадянським суспільством. Ці принципи якраз і складають зміст гл. 1 Конституції Російської Федерації "Основи конституційного ладу" Товариство вільних людей (громадянське суспільство) ніби вказує державі на його обов'язок служити людині і пред'являє певні вимоги щодо організації та меж державної влади.

Проблема конституційного та правової держави. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення в конституційному законодавстві і реалізація в практиці державного будівництва.

Правова держава - як певна філософсько-правова теорія і відповідна практика організації політичної влади і забезпечення прав і свобод людини - є одним з істотних досягнень людської цивілізації. Його загальнолюдська цінність визначає і сучасні установки, прагнення і зусилля по формуванню і розвитку почав правової державності в посттоталітарній Росії, в інших колишніх соціалістичних країнах.

Становлення теорії і практики правової держави має довгу і повчальну історію.

Сам термін "правова держава" сформувався і утвердився досить пізно - в німецькій юридичній літературі в першій третині XIX ст. (У роботах К.Т. Велькера, Р. Фон Моля та ін) ». Надалі цей термін отримав широке поширення, у тому числі і в дореволюційній Росії, де серед видних прихильників теорії правової держави були Б.Н. Чичерін, БА. Кістяківський, П.І. Новгородцев, І.О. Покровський, В.М. Гес-сен, Н.І. Палієнко та ін В англомовній літературі цей термін не використовується - його еквівалентом певною мірою є термін "правління права" (верховенство закону). Але суть справи, звичайно, не в термінах і не в часі їх появи.

У змістовному сенсі ряд ідей правової державності з'явився вже в античному світі, а теоретично розвинуті концепції і доктрини правової держави були сформульовані в умовах переходу від феодалізму до капіталізму і виникнення нового соціально-політичного ладу. Історично це відбувалося в загальному руслі виникнення прогресивних напрямів буржуазної політичної і правової думки, становлення і розвитку нового (антифеодального, світського, антітеологіческого і антиклерикального) юридичного світогляду, критики феодального свавілля і беззаконня, абсолютистських і поліцейських режимів, утвердження ідей гуманізму, принципів свободи і рівності всіх людей, невідчужуваних прав людини, пошуків різних державно-правових засобів, конструкцій і форм (поділ державних влади, конституціоналізм, верховенство закону і т. д.), спрямованих проти узурпації публічної політичної влади та її безвідповідальності перед суспільством і т. д.

Конституційна характеристика України як демократичної, правової держави.

16 червня 1990, В період розпаду СРСР, Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, проголосивши державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. З прийняттям цього політико-правового документу українська нація здійснила своє невід'ємне право на самовизначення: утворено національну державу, і які-небудь насильницькі дії проти нього з боку окремих осіб або їх об'єднань переслідуються за законом. У Декларації наголошувалося, що народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці. Таким чином, вказувалося, що джерелом державного суверенітету є народний суверенітет. Про це ж йдеться і в чинній Конституції України (ст. 5).

Принцип народного суверенітету, принцип виборності органів державної влади, принцип поділу влади лежать в основі організації механізму демократичної держави, під яким розуміється держава, організація якого дає громадянам та їх об'єднанням можливість впливати на ухвалення державних рішень, пов'язана з їх рівноправною участю у формуванні і подальшому контролі органів держави. Принцип народного суверенітету, принцип виборності органів державної влади, принцип поділу влади закріплені діючою Конституцією України (ст. 5,6).

Чинна Конституція України проголошує Українську державу як правове. Практика правової життєдіяльності українського суспільства і держави багато в чому доводить декларативність цього конституційного положення, однак не можна і заперечувати наявність передумов і початку процесу формування Української держави як держави правового, під яким розуміється держава, влада органів, посадових осіб якого обмежена правом. Іншими словами, це держава, в якій організація і діяльність державної влади в її взаємовідносинах з громадянами та їх об'єднаннями заснована на праві і йому відповідає. При цьому конституції сучасних правових держав, говорячи про пов'язаності державної влади правом і законом, не ототожнюють ці поняття. На це вказує і ст. 8 Конституції України, що закріплює дію в Україні принципу верховенства права.

Початок процесу формування української правової держави, зокрема, пов'язано з установою Конституційного Суду України, поступовим приведенням українського законодавства у відповідність до норм міжнародного права, що закріплюють стандарти в галузі прав людини, проголошенням непорушності прав людини і встановленням основ юридичного механізму, що гарантує їх реалізацію, захист .