Стисла характеристика організаційно-правових форм підприємств

У зв'язку з тим, що умови і порядок ведення різних видів діяльності можуть бути законодавчо диференційовані, в залежності від характеру й особливостей видів діяльності (різні ставки податків на сільськогосподарські і промислові підприємства, наприклад), а також з урахуванням необхідності регулювання найважливіших макроекономічних пропорцій у народному господарстві та ряду інших вимог, у тому числі, і з боку міжнародних організацій, міжнародними й українськими стандартами передбачене обов'язкове при реєстрації визначення галузевої приналежності кожної господарської одиниці (юридичної особи). З цією метою використовуються Міжнародна стандартна галузева класифікація видів діяльності й Український класифікатор галузей народного господарства.

В усіх випадках при визначенні галузевої приналежності підприємства його розглядають як єдине ціле (одиницю класифікації) і відносять до тієї чи іншої галузі виходячи з того виду діяльності, що у момент реєстрації є чи буде переважним. Тому з часом галузева приналежність підприємства може змінюватися.

Найбільш стабільною є приналежність підприємства до тієї чи іншої галузі народного господарства – промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі, постачання і збуту, фінансової сфери, науки й освіти, охорони здоров'я, культури і т.д. Номенклатура галузей народного господарства повинна в принципі відповідати поняттю сектора в системі національного рахівництва.

На базі економічної інформації з окремих галузей одержують у необхідних випадках різні угрупування підприємств: промисловість підрозділяють на видобувну й обробну; в обробній виділяють виробництво товарів народного споживання і т.д.

В остаточному підсумку в реєстраційному посвідченні будь-якого комерційного підприємства, що видано органами державної статистики, в обов'язковому порядку відповідно до діючого класифікаторами вказуються коди галузевої приналежності, організаційно-правової форми власності, місцезнаходження і ряд інших. При цьому реєстрація в органах Держкомстату України не звільняє підприємство від обов'язку пройти реєстрацію й у ряді інших органів (податкова служба, пенсійний фонд, фонд медичного страхування й ін.).

Крім класифікації підприємств по організаційно-правових формах власності і по галузевій приналежності, необхідних для одержання макроекономічних характеристик, поширення різних форм власності, ступеня поділу праці, особливостей структури економіки і ряду інших цілей, у зв'язку зі специфікою податкового й іншого розділів господарського законодавства ряду країн, велике практичне значення має розподіл підприємств по розмірах. Ознака, за якою можливий розподіл сукупності підприємств по розмірах, залежить від характеру їхньої діяльності. Так, для комерційних банків, страхових компаній і інших фінансово-кредитних установ найчастіше використовують розміри статутного капіталу або річного обороту кредитно-фінансових ресурсів. Іноді законодавчо встановлюється (як, наприклад, для комерційних банків) мінімальна величина статутного капіталу, при якій можливі реєстрація банку і видача йому ліцензії на виконання ряду конкретних операцій (з валютою, із внесками приватних осіб і ін.).

Для підприємств і організацій, що виробляють і реалізують продукцію і послуги, найбільш вживаними ознаками, використовуваними при розподілі їх по розмірах, служать: вартість виготовленої продукції і послуг (для постачальницько-збутових і торгівельних підприємств – вартість реалізованих товарів – оборот реалізації): вартість статутного капіталу і його головної частини – основного капіталу (основних засобів і довгострокових фінансових вкладень); чисельність персоналу підприємства. У сучасних умовах української економіки (при досить значних темпах інфляційних процесів) усі вартісні показники виявляються малонадійними, і на практиці як ознаку, що характеризує розміри підприємства, використовують чисельність зайнятих (чисельність персоналу підприємства).

Оскільки законодавство й економічна політика Уряду України в даний час передбачають певні заходи для стимулювання розвитку малого бізнесу, для малих підприємств передбачаються визначені податкові й інші пільги та переваги. У промисловості і будівництві до малого відносять підприємства з чисельністю персоналу до 200 чоловік, у науці і науковому обслуговуванні – до 50 чоловік і т.д., хоча ці кількісні межі виглядають досить умовними. Підприємства можуть поєднуватися в:

Асоціації – договірні об'єднання, утворені з метою постійної координації господарської діяльності.

Корпорації – договірні об'єднання, утворені на основі об'єднання виробничих, наукових не комерційних інтересів.

Консорціуми– тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети.