Галицька та волинські землі в період роздробленості.

Через смерть Романа, у Гали-Вол князівстві утворився вакуум влади,охопила безперервних міжусобиць. галицькі бояри відмовилися визнавати владу малолітніхРомановичів Під приводом захисту синів покійного Романа у справи князівства втрутилися сусіди — Польща й Угорщина. розпочали боротьбу за владу сини оспіваного у «Слові о полку Ігоревім»новгород-сіверськогокнязя Ігор Святославича Вони утримувались в Галичині з 1206 по 1212 роки, однак через конфлікт з боярською верхівкою зазнали поразки. В результаті цього, у 1213 році княжий престол у Галичі узурпував боярин Володислав Кормильчич, лідер про-угорського угрупування. Після його вигнання у 1214 році монархи Угорщини та Польщі, вдерлися до них і розділміж собою. угорці заволоділи усією Галичиною.МстиУдатний розбив угорські війська, став панувати угал. але під впливом про-угорської партії галицьких бояр був змушений покинути князівство у 1228

Волинь розпалася на дрібні удільні князівства, Законні володарі Галицько-Волинське князівстваУ 1215 році спромоглися повернути собі Володимир, а у 1219 році здійснити успішний похід проти Польщі. звільнилися з під польського протекторату через смерть Лешка І Білого, на 1230 рік об'єднали у своїх руках Волинь. вели війну за свою другу «вотчину» Галичину, яка була окупована угорцями. У 1238 році Данило здобув Галич, вигнав іноземців і відновив Галицько-Волинське князівство.

25.Князювання Данила РомановичаЛише у 1238 р. Данило зміг оволодіти Галичем, перемігши об'єднані сили тамтешнього боярства, угорських і польських феодалів. Волинські землі отримав Василько, хоч обидва князівства існували як єдине ціле. Внутрішня політика Данила Галицького була скерована на посилення держави. Розбудовувалися міста, поставали нові — Львів, Холм. У 1238 р. розгромив німецьких лицарів тевтонського ордену у місті Дорогочин. У 1239 р. до князівства було приєднано Київ(воєвода Дмитро) Зміцнювалася православна церква, розвивалася культура.Проте діяльність Данила Галицького була перервана татаро-монгольською навалою. У 1245 р. Данило Галицький здобув блискучу перемогу в битві з угорськими військами біля міста Ярославля. У 1246 р. Данило їде у м. Сарай — столицю Золотої Орди, де дістає з рук Батия ярлик на княжіння. Але, повернувшись додому, він починає готуватися до боротьби з Ордою,уклавши військові угоди з польськими князями та угорським королем. Активну підтримку в антитатарській політиці Данилові Галицькому надавав папа римський Інокентій IV. У 1253 р. в м. Дорогожині Данило був коронований папським легатом. 1254 завдає поразки хану Курамсі. Холм столиця.

У 1264 р. Данило Романович помирає.

26. Галицька і Волинські землі за наступників Данила Галицького.Починається поступовий занепад Гал-Волинс князівства. Волинню до 1270 р. володів його брат Василько, а Галичиною та Холмщиною — сини Данила Лев, Мстислав і Шварпо.

Лев (1264—1301 рр.) переніс столицю князівства до Львова. Домовившись із татарами, він здійснив разом з ними походи на Польщу, Литву, Угорщину, приєднавши до своїх володінь Закарпаття з Мукачевим та Ужгородом. По смерті Лева його син Юрій І (1301—1308 чи 1315 рр.) знову очолив єдину Галицько-Волинську державу, оскільки після Василька династія Романовичів на Волині фактично не продовжилася. Столицею князівства стає Володимир-Волинський. Прийняв королівський титул, утворив у 1303 р. окрему Галицьку церковну митрополію.

Сини Юрія І Андрій і Лев II (1308 чи 1315 — 1323) були останніми з роду Романовичів галицько-волинськими князями і правили разом. Вони уклали мирні угоди з хрестоносцями, Боролись з литовським князем Гедиміном, який розгорнув експансію на Русь. Загинули у бою з татарами.Гал бояри запросили на княжий стіл Андрія та Лева Болеслава, який після переходу з католицької віри у православ'я отримав ім'я Юрій II Тройденович. Він урегулював стосунки з Золотою Ордою іВКЛ, здійснивши у 1337 р. спільний з татарами похід на Люблін. Це в свою чергу викликало відсіч Польщі та Угорщини. Юрій ІІ змушений був підписати Вишеградську угоду про те, що по його смерті трон переходить польському королеві Казимиру ІІІ. Після цього галицькі бояри, не гаючи часу, отруїли останнього галицько-волинського князя.