Проголошення незалежності України та його міжнародне значення

Початок 90-х років, коли український народ заявив про своє бажання будувати суверенну державу, посідає особливе місце в історії України.
Основою державотворчих процесів стала прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990р. "Декларація про державний суверенітет України". У ній зазначалося, що джерелом влади є народ. Влада має здійснюватися на основі права на самовизначення на всій території. Було визнано верховенство законів республіки над загальносоюзними. Проголошувалися незалежність і рівноправність України у зовнішніх відносинах, а сама вона мала стати без'ядерною та позаблоковою державою.

Як у СРСР, так і в Україні тоді велася гостра політична боротьба навколо результатів референдуму 17 березня 1991 р. про оновлення Союзу РСР. Одним із її проявів стало запровадження в СРСР 19 серпня 1991 р. надзвичайного стану. Події у Москві стали сигналом для рішучих дій національно-демократичних сил у Верховній Раді УРСР та за її межами. Під їх тиском Верховна Рада УРСР 24 серпня 1991 р. прийняла "Акт проголошення незалежності України".

Цією історичною постановою проголошувалася незалежність України як самостійної держави територія оголошувалася неподільною і недоторканною. В Україні віднині стали чинними тільки її закони. Було також прийнято рішення провести 1 грудня 1991 р. референдум з приводу підтримки постанови Верховної Ради від 24 серпня та про обрання президента України. Понад 90% тих, хто взяв участь у голосуванні, підтримали "Акт проголошення незалежності України". Тоді ж першим Президентом України було обрано голову Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука.

7-8 грудня 1991р. Б.Єльцин, Л.Кравчук і С.Шушкевич у Біловезькій пущі підписали угоду про денонсацію Союзного договору від 30 грудня 1922 р. Була підписана угода про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД), до якої 21 грудня 1991 р. в Алма-Аті приєдналися Казахстан, Азербайджан, Молдова, Узбекистан, Киргизія, Таджикистан та Туркменія, дещо пізніше - Грузія та Вірменія.

Україна не була новачком на міжнародній арені. Вона - одна з країн - співзасновниць ООН, брала активну участь у її роботі та діяльності ЮНЕСКО, МАГАТЕ, МОП, ВООЗ тощо. Дуже сприятливим фактором для проголошення незалежності була цілісність території УРСР, забезпечена в попередні роки. Нарешті, слід врахувати також наявність реальної багатопартійності суспільства, зародження і утвердження нових підходів і розуміння плюралізму форм власності. Названі фактори робили природним і зрозумілим проголошення незалежності України.

Процес міжнародного визнання незалежності України в 1991-1992 рр.

Державотворчі процеси в Україні після здобуття незалежності відбувалися, як вже зазначалося, за вкрай складних та несприятливих умов, пов'язаних насамперед з важким тягарем проблем, які вона отримала в спадщину від СРСР. Головною з них було те, що Україна, як і інші республіки колишньої радянської імперії, не мала скільки-небудь серйозного досвіду власного національного державотворення. Швидкий прорив до суверенітету та незалежності певною мірою несподівано заскочив українське суспільство. Природно, що це не могло не позначитися на формуванні зовнішньополітичних засад та інституцій нашої держави.

Основним документом, який визначав принципові засади розбудови державотворчих процесів, у тому числі в сфері зовнішньої політики, став Акт проголошення незалежності України, прийнятий 24 серпня 1991 р.

З 1991р. починається справді нова сторінка в історії міжнародних відносин України, коли вона стала швидко набирати політичного визнання у світі та інтенсивно налагоджувати дипломатичні відносини з багатьма країнами далекого зарубіжжя.

Перші кроки на зовнішній арені, досягнення, а також труднощі та проблеми в царині міжнародних відносин пов'язані з періодом президентства Л. Кравчука. МЗС України очолив А.Зленко. Упродовж трьох місяців Україну як незалежну державу визнали понад 140 країн світу.

Вже наступного дня після референдуму 1 грудня 1991 р. про визнання нової держави заявили Канада і Польща. Одними з перших також заявили про це  Італія, Бельгія, Індія, Японія, Китай, Австралія, країни Латинської Америки (Аргентина), Скандинавії та ін.

У грудні про визнання України і встановлення дипломатичних відносини з нею заявили США. Протягом 1992-1993 рр. Україна вступає в безпосередні дипломатичні зв'язки зі США, Канадою, Польщею, Німеччиною, Францією, Китаєм, Росією, Казахстаном, державами Балтії, Скандинавії та ін. В липні 1992 р. відбувся візит Президента України до Франції, під час якого Україна приєдналася до паризької «Хартії для нової Європи», був підписаний договір про дружбу та співробітництво між двома країнами. В цей період Україна стала членом Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ, згодом - ОБСЄ), багатьох міжнародних організацій, зокрема Світовуго банку, Міжнародного Валютного Фонду.

Уже до середини 90-х років Україну визнали майже всі країни - члени ООН, а 100 країн налагодили з нею дипломатичні відносини.