Утворення рядянської судової системи.

Ліквідація судової системи, правоохоронних органів, залишків структур державного апарату царського режи­му, Тимчасового уряду, Центральної Ради, Гетьманату і Директорії була складовою частиною більшовицької програми.

Юридичним оформленням радянського судового бу­дівництва в Україні була постанова Народного секрета­ріату України «Про введення народного суду» від 4 січня 1918 р.Народні суди повітів і міст були головною ланкою судової системи. За постановою створювалися дільничні, повітові і міські народні суди. Постанови і рішення на­родного суду були остаточними і не підлягали апеляцій­ному та касаційному оскарженню.Постанова від 4 січня 1918 р. передбачала створення революційних трибуналів. 23 січня 1918 р. приймається Положення про революційні трибунали, у якому були регламентовані питання їх організації і процесуальної форми діяльності.У перший рік свого існування радянська влада захоп­лювалася ідеєю перерозподілу компетенції між держав­ними та громадськими органами на користь останніх. Не обійшло це й судову систему. Постановою Народного секретаріату від 20 січня 1918 р. з підсудності народно­го суду вилучався цілий ряд справ. Так, житлові питан­ня передавалися на розгляд житлових камер при місце­вих радах, земельні питання підлягали розгляду в селян­ських земельних комітетах, справи, пов'язані із соціаль­ним страхуванням, розглядалися в страхових органах, примирливих камерах, трудові спори повинні були роз­в'язуватися у відділах роботи місцевих рад.19 лютого 1919 р. РНК УСРР прийняла Декрет про суд, яким скасовувалися усі суди, організовані поперед­німи режимами. Серед юридичних актів, які формували судову систему, слід назвати Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали УСРР від 20 люто­го 1919 р., Декрет РНК УСРР «Про затвердження Верхов­ного касаційного суду » від 16 квітня 1919р., Інструкцію НКЮ УСРР «Про судовий устрій» від 12 травня 1919 р.У системі судів, які створювалися радянською вла­дою, центральне місце належало революційним трибу­налам, які створювались по одному на губернію. Чи-, сельний склад трибуналу встановлював губвиконком, але він не міг бути менше 15. Справи розглядалися в складі 5, а з березня 1920 р. — у складі 3 членів трибу­налу. Члени трибуналу обиралися губвиконкомом строком на 6 місяців. Попереднє слідство здійснювали особливі народні слідчі. Для виконання функцій зви­нувачення і захисту створювалися колегії обвинувачів і колегії правозахисників. До компетенції трибуналів відносилися справи про контрреволюційні злочини, державну зраду, шпигунство, посадові злочини, спеку­ляцію тощо. У 1920 р.(ревтрибуналам були передані також справи про бандитизм, розбій, грабіж, розкра­дання і деякі інші злочини.