Бреська мирна угода: її зміст та значення

В своём окончательном варианте договор состоял из 14 статей, различных приложений, 2 заключительных протоколов и 4 дополнительных договоров (между Россией и каждым из государств Четверного союза), согласно которым Россия обязывалась сделать множество территориальных уступок, также демобилизовав свои армию и флот.

От России отторгались привислинские губернии, Украина, губернии с преобладающим белорусским населением, Эстляндская, Курляндская и Лифляндская губернии, Великое княжество Финляндское. Большинство этих территорий должны были превратиться в германские протектораты либо войти в состав Германии. Также Россия обязывалась признать независимость Украины в лице правительства УНР.

На Кавказе Россия уступала Карсскую область и Батумскую область.

Советское правительство прекращало войну с Украинским Центральным Советом (Радой) Украинской Народной Республикой и заключало с ней мир.

Армия и флот демобилизовывались.

Балтийский флот выводился из своих баз в Финляндии и Прибалтике.

Черноморский флот со всей инфраструктурой передавался Центральным державам.

Россия выплачивала 6 миллиардов марок репараций плюс уплата убытков, понесенных Германией в ходе русской революции — 500 млн золотых рублей.

Советское правительство обязывалось прекратить революционную пропаганду в Центральных державах и союзных им государствах, образованных на территории Российской империи.

От Советской России была отторгнута территория площадью 780 тыс. кв. км. с населением 56 миллионов человек (треть населения Российской империи) и на которой находились (до революции): 27 % обрабатываемой сельскохозяйственной земли, 26 % всей железнодорожной сети, 33 % текстильной промышленности, выплавлялось 73 % железа и стали, добывалось 89 % каменного угля и изготовлялось 90 % сахара; располагались 918 текстильных фабрик, 574 пивоваренных завода, 133 табачных фабрики, 1685 винокуренных заводов, 244 химических предприятия, 615 целлюлозных фабрик, 1073 машиностроительных завода и проживало 40 % промышленных рабочих[4]:286.

По оценке Ричарда Пайпса, на отторгаемых от России территории проживало 26 % населения России, и одна треть её горожан, производилось 37 % всей селькохозяйственной продукции, располагалось 26 % железнодорожных путей, 28 % промышленных предприятий, две трети угольных шахт и железных рудников. По итогам Брестского мира площадь Германии вырастала в три раза.

Одновременно Россия выводила с указанных территорий все свои войска, а Германия, наоборот, туда вводила и сохраняла за собой контроль над Моозундским архипелагом и Рижским заливом. Кроме того, русские войска должны были покинуть Финляндию, Аландские о-ва близ Швеции, округа Карс, Аргадан и Батум передавались Турции. С линии Нарва — Псков — Миллерово — Ростов-на-Дону, на которой в день подписания договора находиись немецкие войска, они должны были быть выведены только после подписания всеобщего договора.

В приложении к договору гарантировался особый экономический статус Германии в Советской России. Граждане и корпорации Центральных держав выводились из-под действия большевистских декретов о национализации, а лица, уже утратившие имущество восстанавливались в правах. Таким образом, германским гражданам разрешалось заниматься в России частным предпринимательством на фоне происходившего в то время всеобщего огосударствления экономики. Такое положение дел на какое-то время создало для русских владельцев предприятий или ценных бумаг возможность уйти от национализации, продав свои активы немцам.

Брестский договор восстанавливал крайне невыгодные для России таможенные тарифы 1904 года с Германией. Кроме того, при отказе большевиков от царских долгов (произошедшем в январе 1918 года) Россия вынуждена была подтвердить все долги Центральным державам, и возобновить по ним выплаты.

Брестский мир, в результате которого от России были отторгнуты большие территории, закреплена потеря значительной части сельскохозяйственной и промышленной базы страны, вызвал резкую реакцию не только внутрипартийной оппозиции («левые коммунисты»), но и практически всех политических сил, как справа, так и слева.

Опасения Дзержинского Ф. Э., что «Подписав условия, мы не гарантируем себя от новых ультиматумов», частично подтверждаются: продвижение германской армии не ограничилось пределами зоны оккупации, определённой мирным договором. Немецкие войска 22 апреля 1918 года захватили Симферополь, 1 мая Таганрог, а 8 мая Ростов-на-Дону, вызвав падение на Дону советской власти.

Брестский мир послужил катализатором[24] образования «демократической контрреволюции», выразившейся в провозглашении в Сибири и Поволжье эсеровских и меньшевистских правительств, восстании левых эсеров в июле 1918 года в Москве и вообще перехода гражданской войны от локальных стычек к широкомасштабным сражениям.

45. Система органів влади та управління влади УССР

І Всеукраїнським з’їзд Рад, який працював 11-12 грудня 1917 року, прийняв резолюцію «Про організацію влади в Україні», в якій проголосив, що «Україна проголошується Республікою рад робітничих, солдатських та селянських депутатів». Вищим органом влади проголошувався Всеукраїнський з’їзд Рад. В перервах між з’їздами його функції мав виконувати Центральний виконавчий комітет. Вищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади радянської України був уряд – Народний Секретаріат. Центральними органами управління були секретарства, які очолювали народні секретарі. 17 грудня 1919 року було створено 11 народних секретарств: військових справ, внутрішніх, праці, торгівлі та промисловості, фінансів, землеробства, продовольства, міжнаціональних справ, народної освіти, шляхів сполучення, пошт і телеграфів, судових справ. 29 січня 1919 року уряд радянської України став іменуватися Радою Народних Комісарів УСРР. Центральні органи управління отримали назву «народні комісаріати». 28 листопада 1918 року за вказівкою ЦК РКП(б), який ігнорував існування Народного Секретаріату як уряду України, в Курську було створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, який навіть не намагався проводити самостійну державну політику. 11 грудня 1919 року створюється Всеукраїнський революційний комітет – фактично вищий законодавчий і виконавчий орган радянської влади в Україні. Місцевими органами влади були проголошені Ради робітничих селянських і солдатських депутатів і їх виконавчі комітети.

Конституція УСРР 1919.

ІІІВсеукраїнський з'їзд Рад відкрився 6 березня 1919р. у Харкові. На з'їзді були заслухані військове, продовольче і земельне питання, а також прийнята Кон­ституція УСРР.Спочатку проект Конституції УСРР був обговорений на IIIз'їзді КП(б)У, який відбувся на початку березня 1,919р. З'їзд визнав необхідним прийняти для УСРР Конституцію РРФСР, допускаючи її зміни залежно від місцевих умов.Прийнята на IIIВсеукраїнському з'їзді Рад Консти­туція УСРР стає юридичною основою державного бупів-ипитва в радянській Україні. Текст Конституції УСРР Оуттєво відрізнявся від Конституції РРФСР як за обся­гом, так і за змістом.Конституція УСРР складалася з чотирьох розділів: І Загальні положення; II — Конструкція радянської іц; III— Декларація прав і обов'язків трудящого і ■ і і м луатованого народу України; IV — Про герб і пра­пор УСРР. Другий розділ підрозділявся на підрозділи: А. — Організація центральної влади і Б. — Організація радянської влади на місцях.У Декларації визначалася соціальна основа нової державності — диктатура пролетаріату і її політична основа — система Рад робітничих, селянських і червоно-армійських депутатів. Звичайно, проголошення дикта­тури пролетаріату було фікцією, фактично проголошу­валася диктатура більшовицької партії.,Найвищим оргадожлади Конституція оголосила |Всеукраінськ.ийп'їз Раа в період між з'їздами —]Все-\траТнькйи~пен'ггьни'й "вИКонавчйй_Коміте?який створювався з'їздомівідг£ОВІдав перегг ним. ВУЦВК формував уряд —[Раду Народних Комісарівдяка скла­далася з народних комісарів, що очолювали галузеві народні комісаріати. В організації та діяльності вищих органів влади і управління не було розділення на гілки влади. Навіть РНК мала право видавати закони.