Утворення радянської прокуратури

Положення проадвокатуру прийнято ВЦВК 26 травня 1922, Положення про прокуратуру 28 травня
1922 року.

Необхідність створення прокуратури не викликала суперечок серед юристівкраїни, спірним було питання про те, якими функціями її наділити.

Навесні 1922 року Наркомюста увійшов до уряду з проектом проустанові прокуратури як органу, який має спостерігати задіяльністю слідчих органів і підтримувати обвинувачення в суді, а такожздійснювати нагляд за законністю взагалі. Запропонований варіант викликавзапеклі суперечки у ВЦВК. По-перше, ряд діячів комуністичної партіїставилися до поняття «законність» як до чогось тимчасового, неминучогопридатки допущених в період НЕПу капіталістичних відносин іпротиставляли їй революційну доцільність. Прокуратура, на їхнюдумку, було тимчасовим утворенням. По-друге, виникли суперечки про їїпідпорядкованості. Прокурор, стверджували противники створення прокуратури у виглядінезалежного органу, не повинен стояти поза системою місцевих радянськихзаконів. По-третє, покладання на прокуратуру нагляду за законністюдій всіх органів влади, на думку деяких противників проекту,повинно було привести до дублювання вже існуючої Робітничо-селянськоїінспекції, і тому слід було загальний нагляд виключити з функційпрокуратури, обмеживши її лише судової роботою, як це було вдореволюційної Росії.

Величезний вплив на створення прокуратури надала відома стаття
В.І. Леніна, написана 20 травня 1922 - «Про« подвійному »підпорядкуванні ізаконності ». У ній він обгрунтував принцип єдності соціалістичноїзаконності. Зазначив на помилковість вимоги, що випливає з бажання
«Зберегти законність Калузька, на відміну від законності казанської»,вимагав, щоб розуміння законності була однаковою по всій Республіці.
Друга важлива частина ленінської тези полягала в строгому підпорядкуванніпрокурорів лише по вертикалі, для того, щоб місцеві радянські тапартійні органи не могли чинити на них тиск. Саме ціпринципові моменти і лягли в основу Положення про прокурорський нагляд
1922 року.

Створена прокуратура, однак, не стала самостійним органом.
Центральна прокуратура РРФСР входила як IV відділу до складу
Наркомюста РРФСР. Роботою прокуратури керував заступник Народногокомісара, старший помічник прокурора Республіки. Нарком одночаснобув і прокурором Республіки.

Утворення радянської адвокатури

Знищивши інститут приватних повірених і присяжних повірених,радянська влада гарячково шукала йому заміну. Уже в перші декрети просуді стояло питання про забезпечення інтересів обвинуваченого і потерпілого всуді.

Відповідно до Закону від 26 травня 1922 колегії захисників створювалися вгуберніях. Їх склад затверджувався губвиконкомом за поданням відділуюстиції. Закон не дозволяв суміщення посади члена колегії ззаняттям іншої посади (крім виборних і професорсько-викладацькихпосад у вузах). Колегія захисників управлялася президією,обирається загальними зборами її членів.

Сфера діяльності членів колегії дещо відрізнялася від сферидіяльності їх дореволюційних попередників. Вона не обмежуваласясудовими рамками. На VI з'їзді працівників прокуратури, судових таслідчих органів в 1929 році відзначалося, що «основна робота колегіївиражається в консультаціях і пропаганді права ».

Слід зазначити, що питання про доцільність створення таіснування адвокатури дебатувалося досить довго. Багато хто вважали, щорадянський суд достатній для забезпечення інтересів учасників процесу. Україні до початку 30-х років почала формуватися адміністративно-команднасистема, і майбутній каральний апарат держави не був зацікавлений урозвитку адвокатури, хоча справедливості заради треба відзначити, що в самому
Наркомюста РРФСР ці віяння не віталися.

В основі перетворень радянської судової системи в 20-і роки лежавперш за все економічний фактор (НЕП), який вимагав посилення всійзаконодавчої діяльності, створення нових інститутів, які потребувалиправовому регулюванні.

Судова реформа 1922 з'явилось, безумовно, позитивною подією вісторії країни. Життєвість варіанту триланкової системи судових органівпідтверджена багаторічним практичним досвідом діяльності судів, а деякі ідеї іпринципи тодішньої Судової реформи зберігають актуальність і в наші дні.

Система органів державної влади УСРР після створення СРСР

Аналіз діяльності Всеукраїнських з'їздів Рад свідчить що з'їзд був верховним органом влади УРСР . Своїми законодавчими актами Всеукраїнський з'їзд Рад визначав основним напрямком своєї діяльності всіх органів української держави як у центрі , так і на місцях. Його рішення мали характер директив і найвищу юридичну силу. Але з утворенням СРСР він мусив керуватися постановами всесоюзних зї'здів Рад , директивами всесоюзних і республіканських з'їздів Комуністичної партії та пленумів ЦК.
Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) як вищий орган державної влади УСРР у період між Всеураїнськими з'їздами Рад у цей час відігравав важливу роль. У 1926-1929 рр. ВУЦВК , як і Всеукраїнський з'їзд , чимало уваги приділяв промисловості ( курс на індустріалізацію) , сільському господарству , культурному будівництву. Багато уваги ВУЦВК приділяв питанням державного будівництва , удосконаленню роботи місцевих органів влади.
Рада Народних Комісарів і народні комісаріати УСРР. 12 жовтня 1924 р. було затверджено нове Положення про Раднарком УСРР , згідно з яким він визнавався виконавчим і розпорядчим органом державної влади України. Наркомати поділялися на загальносоюзні (злиті) – єдині для всього Союзу і об'єднані (директивні) ,органами яких у союзних республіках були однойменні наркомати . До загальносоюзних відносилися : закордонних справ, військових і морських справ, зовнішньої торгівлі , шляхів сполучення , пошт і телеграфів. Другу становили : Вища рада народного господарства , наркомати продовольства , праці , фінансів , робітничо-селянська інспекція .

Конституція усрр 1929

 Конституція УкраїнськоїРСР 1929 р. Склалася на основі тих змін у державному будівництві, в політичному та економічному житті УРСР, які відбулися в період з 1919 по 1929 рр. На базі першої конституції - Конституції СРСР 1929 р., на відбитих в ній принципах пролетарського інтернаціоналізму і соціалістичного демократизму. Конституція 1929 р., як і всі прийняті раніше радянські конституції, породжена в одних і тих же історичних умовах перехідного від капіталізму до соціалізму періоду. Як перша, так і друга конституція СРСР являють собою конституції диктатури пролетаріату, конституції соціалістичного типу.

  Конституція 1929 р., як і перша Конституція УРСР, законодавча закріпила принципи диктатури пролетаріату і республіку Рад як державну форму цієї диктатури. Ст. 1 Конституції гласила: “Українська республіка є соціалістичною державою робітників і селян.

  Вся влада в межах Української Соціалістичної Радянської Республіки належить Радам робітничих, селянських і червоноармійських депутатів”.

  Конституція УРСР 1929 р. Законодавчо закріпила створені за роки Радянської влади на Україні і безперервно зміцнювані основи нового економічного ладу, які були вирішальними передумовами для здійснення соціалістичної перебудови всього народного господарства на базі індустріалізації країни і колективізації сільського господарства.

  Таким чином, Добровільність входження Української РСР до складу Союзу РСР, її рівноправність з іншими союзними республіками в складі СРСР, право вільного виходу із складу Союзу, закріплене в Конституції СРСР 1924 р., являють собою важливі, хоч і не єдині, правові гарантії суверенітету Української РСР.суверені права УкраїнськоїРСР, здійснюваних найвищими органами державної влади і державного управління, які були встановлені Конституцією УРСР 1929 р. у повній відповідності до Конституції Союзу РСР 1924 р.

Відповідно до Конституції СРСР, Конституція УРСР 1929 р. визначила численне коло питань, з яких Українська РСР здійснювала свою державну владу самостійно.

Конституція Української РСР 1929 р. залишила в силі всі ті гарантії свободи трудящих, які були встановлені Конституцією УРСР 1919 р.

 Але Конституція Української РСР 1929 року мала й сумні наслідки. Надання великої влади місцевим органам призвело до перекручувань державної політики, а це виявилось в бездушне адміністрування (виселення і знищення найбільш працездатної частини селянства і інтелігенції).

Конституція дала поштовх до занепаду сільськогосподарського виробництва в Україні, що призвело до голодомору 1932-1933рр.(всі кошти направлялись тільки на індустріалізацію, безжально вилучалось із сільськогосподарського виробництва).

Ця Конституція закріпила диктатуру пролетаріату, що в подальшому зробило неможливим розвиток приватної власності і відкинуло Україну від магістралі Світового розвитку.