Характер державного ладу в Галицько-Волинському князівстві.

Особливості державного устрою Галицько-Волинського князівства:1. держава тривалий час не поділялась на уділи;лише по смерті Данила вона розпалась на Галицьку і Волинську землі, які теж стали подрібнюватись;2. влада фактично перебувала у руках великого боярства. Князівська влада передавалась у спадок старшому сину, при якому вагому роль відігравала мати-вдова. Попри систему васальної залежності поміж членами князівського дому, кожне князівське володіння було політично доволі самостійним. Галицьке боярство як потужна політична сила часто розпоряджалось князівським престолом – запрошувало і скидало князів, а також вело боротьбу з небажаними князями.

Князі збирали податки, карбували монету, розпоряджались казною, визначали розмір і порядок стягнення митних поборів. Вони мали вплив на церковні справи – єпископи призначались за їх згодою, а вже опісля посвячувались у сан Київським митрополитом. Князі формально були головнокомандувачами усіх збройних сил та відали зовнішньополітичними відносинами з іншими державами. Вони видавали грамоти щодо різних питань управління, однак бояри часто не визнавали їх.

Галицько-Волинській державі було відоме спільне правління двох великих князів – з 1245 р. правління князівством здійснювалось у формі своєрідного керівного дуумвірату Данила, який безпосередньо правив у Галичині та Дорогочинській, Белзькій і Холмській землях на Волині, і Василька, який владарював над Володимиром з більшою частиною Волині. Наприкінці 13 ст. виникла потенційна можливість встановити дуумвірат Лева (Галицького) і Володимира (Волинського), та внаслідок їхніх міжусобиць вона не була реалізована. А сини князя Юрія Андрійі Лев виступали як співправителі у зовнішньополітичних відносинах; так, у спільній грамоті 1316 р. вони називають себе “князями всієї Русі, Галичини і Володимирії”.

Бояри здійснювали владу за допомогою Ради бояр, до складу якої входили знатні і великі бояри-землевласники, єпископи і вищі державні посадовці (суддя князівського двору, деякі воєводи і намісники), очолювали її найвпливовіші бояри; її склад, права і компетенція не були точно визначені. Боярська рада скликалась, здебільшого, за ініціативою самого боярства, князь не мав права скликати її за власним бажанням (без погодження з боярством) і не міг видавати жодного акту ( за часів Юрія ІІ найважливіші документи він підписував лише спільно з боярами) чи здійснити будь-яку політичну акцію без її відома і згоди. Боярська рада втручалась навіть у сімейні справи князя – так, спалили другу нешлюбну дружину Ярослава Осмомисла Настасію Чагрівну. Тож, не будучи формально вищим органом влади, Боярська рада фактично управляла державою;а оскільки до її складу входили бояри, які займали найважливіші адміністративні посади, їй фактично підпорядковувався увесь державний апарат управління.

Іноді за надзвичайних обставин галицько-волинські князі для зміцнення своєї влади скликали Віче, яке не було постійною установою і не мало вагомого значення. У ньому могло брати участь усе населення, та вирішальну роль відігравала феодальні верхівка. Галицько-волинські князі брали участь у загальноруських феодальних з`їздах, а іноді скликались феодальні з`їзди безпосередньо Галицько-Волинського князівства – наприклад, у м.Шарці у першій половині 12 ст. для розв`язання питання про міжусобиці між синами Перемиського князя Володаря Ростиславом і Володимирком.

У Галицько-Волинському князівстві раніше, ніж в інших руських землях, виникло двірцево-вотчинне управління – особи, які займали посади двірцево-вотчинних слуг у князівському домені, паралельно здійснювали різні функції управління у межах того князівства. Очолював цю систему (апарат управління усім господарством князівського домену) двірцевий (двірський), який відав двором (палацом) князя, супроводжував князя у його виїздах за межі князівства, а також часто заступав князя, виступаючи від його імені, в управлінні, війську (у т.ч. забепечував охорону князя на час військових дій), суді - як суддя князівського двору.

Державний лад Володимиро-Суздальського князівства.

Володимиро-Суздальське князівство розцінюється як класичний зразок російського князівства періоду феодальної роздробленості. До цього є ряд підстав. По-перше, воно займало величезну територію північно-східних земель - від Північної Двіни до Оки і від витоків Волги до впадання Оки у Волгу. Володимиро-Суздальської Русі стала згодом центром,навколо якого об'єднувалися руські землі, складалося Російська централізована держава.

По-друге, саме у Володимиро-Суздальське князівство перейшов з Києва великокнязівський титул. Всі володимиро-суздальські князі, нащадки Мономаха

По-третє, у Володимир була перенесена митрополича кафедра.

Ростов Великий і Суздаль - два найдавніших російських міста, перший з яких згадується в літописі під 862 р., другий - під 1024 р. Ці важливі північно-східні руські центри спрадавна давалися великими київськими князями в уділи своїм синам.

Слід сказати, що Володимиро-Суздальське князівство недовгий час зберігало єдність і цілісність. Незабаром після свого піднесення за великого князя Всеволода Юрійовича Велике Гніздо (1176 - 1212) воно стало дробитися на дрібні князівства. На початку ХШ в. від нього відокремилося Ростовське князівство, в 70-х роках того ж століття при молодшого сина Олександра ЯрославовичаНевського (1252 - 1263) - Данила - самостійним стало Московське князівство.

Вищі органи влади і управління Великого Новгороду.

Ø Віче –вищий орган державної влади. Участь в віче могли брати всі дорослі мешканці Новгорода, крім жінок та холопів.

Компетенція:

- Вибирали князя та всіх посадовців

- Виносили рішення у питаннях війни та миру

- Приймали послів

- Карбування монет

- Будівництво споруд

Ø Боярська рада (оспода) –реальний носій верховної влади. В його руках зосереджувалися всі нитки державного управляння. До складу боярської ради входили представники вищої новгородської адміністрації.

Ø Єпископ («владика») –здійснював право церковного суду, стежив за торговими мірами, був хранителем державної казни

Ø Посадник - вища посадова особа. Він вибирався вічем на 1-2роки

Компетенція:

- Направляли діяльність всіх посадових осіб

- Спільно з князем відав питаннями управління і суду

- Командував військами

Ø Тисяцький –відав поточними справами управління. Займався регулюванням торгівлі

Ø Князь –обирався на віче. Зобов’язані заключати з Новгородом формальні договори.

Компетенція:

- Захист Новгорода

- Суд по окремим категоріям справ.

Заборонялося:

- Приймати жалоби від холопів

- Заключати торгові договори з іноземцями

- Полювання та рибальство за межами відведеної території

- Купувати і роздавати землю