Правове становище населення в Київській Русі.

Все населення поділялося на: вільних, напіввільних, залежних.

Вільні:

· Князь та його дружина. З дружини князь вибирав воєвод та інших посадових осіб. В 11ст земська верхушка та «княжі мужі» об’єднуються в одну ланку – боярство. Бояри приймали участь в роботі боярської ради, віче, адміністрації. Боярство не було закритою кастою. Боярство не було однорідним і поділялося на різні групи, приналежність до яких давала право бути привілейованою частиною суспільства, і всі злочини направленні проти бояр каралися більш суворо.

· Духовенство: чорне та біле. Провідну роль відігравало чорне духовенство – ченці. До білого відносились церковники.

· Мешканці міста.Юридично були вільними, проте фактичнобули залежні від феодальної верхівки

· Смерди. Вони володіли землею та худобою, платили податки і відбували військову повинність з особистою зброєю. Руська правда охороняла особистість та майно смерда як вільного, проте покарання за злочин проти смерда було менше ніж за злочин проти бояра.

Напіввільні:

· Закупи – смерди, які за певними причинами тимчасово втрачали господарську самостійність, але при певних умовах мали можливість набути її знову.

Залежні:

· Холопи. Фактично не мав ніяких прав. Не міг мати своєї власності, він сам був власністю господаря.

· Ізгої – люди, які вибули із соціальної групи. Всі ці люди переходили під опіку церкви.

Злочин і покарання за Руською Правдою: поняття, види.

«Злочин»,за Руською Правдою трактувалося як образа, що заподіює певний матеріальний або моральний збиток.
Об'єктами злочину були особа і майно. Об'єктивна сторона злочину розпадалася на дві стадії: замах на злочин (оголити меч) і закінчений злочин. Руська Правда мала уявлення про перевищення меж необхідної оборони (якщо злодія уб'ють після його затримання). До пом'якшувальною обставинами закон відносив стан сп'яніння, до обтяжуючих - корисливий намір.
Суб'єктами злочину могли бути тільки вільні люди. Вони відповідали за правопорушення: оплачували кримінальні штрафи, могли бути вигнані з общини, продані в рабство.
Види злочинів:

· Проти особи (вбивство, зґвалтування, побої, образа)

· Проти майна ( розбій, татьба)

 Види покарань за Руською Правдою.

Система покарань:

ü Поток и разграбление – вигнання особи та його сім’ї з общини та конфіскація його майна на користь общини. Пізніше це була фізична розправа та конфіскація майна. Це покарання призначалося в таких випадках: конокрадство, вбивство з розбоєм, підпал.

ü Віра – штраф на користь князя, який призначався лише за вбивство

ü Полувирье – штраф, за нанесення тілесної шкоди

ü Продажа – штраф, який сплачували на користь держави

ü Урок – штраф, який сплачували потерпілому

ü Головнечество – грошова компенсація родичам убитого

За законом смертної кари не було, проте на практиці існувала.

Процес за Руською Правдою: форма, судові докази.

Судові органи. У Київській Русі суд не був відділений від ад­міністрації. Він захищав насамперед інтереси панівних верхів дав­ньоруського суспільства. У ролі судді передусім виступав князь. До компетенції лише князівського суду належали справи, в яких хоча б однією зі сторін були представники феодальної знаті. Про суд кня­зя розповідається в Руській Правді та інших джерелах.

Судовий процес носив змагальницький характер і складався з кількох етапів. Розпочинався він з закличу – публічного звернення потерпілого «на торгу» до населення про пропажу та її прикметах. Якщо особа, у якої було знайдено чужу річ, оголошувала себе добросовісною, розпочинався свод.Обвинувачений вказував на того в кого він придбав цю річ. Той на кому «свод» закінчувався сплачував штраф. Пошуки злочинця міг проводитись і по залишеним слідам (гоніння слідом).Якщо слід приводив до общини, то вона або видавала злочинця, або сплачувала штраф.

Норманська теорія походження державності у східних слов’ян та її критика.

Зміст: Виникнення держави у східних слов’ян пов’язане із покликанням варягів із Скандинавії, а не є результатом їхнього власного самостійного соціально-економічного розвитку.

Теорія виникла 1724р.

Творці: Баєр, Мілер, Шльоцер

Прихильники: Карамзін, Погодін

Основа: літописна легенда Нестора «Повість минулих літ»

Політичне завдання норманістів: показати неповноцінність східно-слов’янських племен та їхню нездатність створити самостійну державу.

Проти норманізму: Грушевський, Ломаносов, Чернешевський, Белінський. Шахматов довів, що «Повість минулих літ» не є найдавнішим дослідженням, а представляє собою результат роботи пізніших літописців, він вважав, що норманська теорія собою представляє соціальне замовлення окремих київських князів, які були пов’язані із Північною Європою, тому перебільшували роль варягів у долі Русі.

Критика норманської теорії:

1. Початкові державні утворення у вигляді союзів племен існували за довго до варягів

2. Серед скандинавських і германських континентальних поселень ніколи не було плем’я під назвою Русь

3. Скандинавці не могли здійснювати ніякого позитивного впливу на життя Русі, тому що відставали у суспільному розвитку.

4. Варяги не зоставили ніяких залишків у мові, віруваннях, побуті, ремеслах

5. Рюрік не згадується в жодній скандинавській пам’ятці.

Феодальна роздробленість Київської Русі.

Смерть Мстислава в 1132 р. позначила кінець історичної доби, в якій Київ відіграв роль основного центру руських земель, і поклала початок періодові політичної роздробленості, розпаду Київської Русі на окремі князівства та землі.

Поглиблення соціально-економічних і культурних процесів, торговельних та інших зв'язків зумовило формування, починаючи з XIII ст., на основі цих земель і князівств територій української, російської та білоруської народностей.

Роздробленість, що охопила в цей час Русь, дістала назву феодальної, оскільки була зумовлена еволюцією феодалізму. Феодальна роздробленість — закономірний етап у розвитку середньовічного суспільства.

До роздробленості Київської Русі призвели подальша феодалізація давньоруського суспільства, соціально-економічний розвиток окремих регіонів. Збагатившись за рахунок землеволодінь, боярство стало значною політичною силою, зацікавленою насамперед у процвітанні та примноженні своїх багатств і зовсім байдужою до держави. Місцеві князі, спираючись на боярство, що їх оточувало, почали дбати про збагачення своїх князівств коштом сусідів.

Унаслідок цього Київська Русь поступово перетворилася на ціле з багатьма центрами, пов'язаними традиціями та династичними узами. Змінилася лише форма державного устрою.В результаті розпаду Київської Русі, були утворені три основні напрямки розвитку державності. Перша простежується на прикладі Галицько-Волинського князівства, де формується ранньо-феодальна монархія з сильною владою бояр. Друга характеризується республіканською формою правління, отримавши своє втілення в Новгороді та Пскові. Третій напрям був характерний для Ростово-Суздальського князівства, де формується ранньо-феодальна монархія з сильною владою князя.