Поняття інформаційної революції. Наслідки технологічної інформаційної революції

Інформаційна революція (Information Revolution) — метафора, яка відображає революційний вплив ІТ на всі сфери життя суспільства в останній чверті ХХ сторіччя. Це явище інтегрує ефекти попередніх революційних винаходів в інформаційній сфері (книгодрукування, телефонія, радіозв’язок, персональний комп’ютер), оскільки створює технологічну основу для подолання будь-яких відстаней при передачі інформації, що сприяє об’єднанню інтелектуальних здібностей і духовних сил людства.

Цей термін також застосовується для позначення чотирьох інформаційних революцій в історії людства, в результаті яких не лише кардинально змінювались способи обробки інформації, але й спосіб виробництва, стиль життя, системи цінностей.

Насамперед, інформаційно-технологічна революція докорінно змінила ритм і темп як індивідуального, так і суспільного життя. Воно перетворилося на постійне змагання людей, організацій і країн за оволодіння інформацією та операційними знаннями. Країни-лідери інформаційної цивілізації змагаються за “інноваційний ресурс”, який забезпечує випереджаючий розвиток. “Сьогодні, – наголошує Т. Фрідмен, - ключ до багатства - це те, наскільки вправно ваша країна чи компанія збирає, розподіляє й запасає знання” [9, с. 293].

Наслідки інформаційно-технологічної революції відчутні повсюдно. Так, Інтернет лише у 1999 році набув критичної маси, проте вже незабаром, вважає Т. Фрідмен, він стане турбодвигуном, що рухатиме глобалізацію. З кожним Божим днем, зазначає він, світ ставатиме дедалі меншим і меншим, дедалі швидшим і швидшим. Водночас Інтернет відкриває незнані досі можливості стосовно доступу до знань. Завдяки йому, продовжує вчений, ми маємо тепер спільну всесвітню бібліотеку, в якій всі можемо провадити дослідження, і спільний всесвітній університет, в якому всі можемо вчитися.

Типологія інформаційних кампаній

Різноманіття політичних відносин, систем і процесів надає інформаційним кампаніям
дуже різноманітний вигляд і характер. Тому їх типологія досить складна. Наприклад, з точки зору цільового характеру інформаційних дій вони можуть бути диференційовані на внутрішньополітичні і зовнішньополітичні. Останні в свою чергу також класифікуються на глобальні, міжрегіональні та національні.
Поряд з цим внутрішньополітичні кампанії можуть бути представлені як сукупність федеральних, регіональних, місцевих і локальних дій на інформаційному полі.
Інформаційні кампанії поділяються на ті, які орієнтовані на отримання прибутку, і ті, які проводять без розрахунку на прибуток. Кампанії першого типу здійснюються, коли політичні декларації служать інструментом перерозподілу власності. Кампанії другого типу орієнтовані на зниження популярності противника, руйнування його авторитету, «розкрутку» кандидата і т.д.
За темпами проведення кампанії поділяються на масовані, середньої (зниженої), наростаючою і низхідній інтенсивності. В цьому ряду знаходяться і кампанії, характеризуються залповим характером, що демонструють миттєвий викид інформаційної енергії за короткий час. Нерідко зустрічається і пульсуючий тип, який передбачає якесь повторення сюжетних тим, фаз та інших параметрів кампанії.
Вельми поширена типологія по предметної області інформаційних кампаній. Тут прийнято виділяти іміджеву, мобілізуючу, стабілізуючу (дестабілізуючу) (політичні порядки в країні, регіоні, світі), провокують (форми поведінки, активності, реакції) та інші кампанії.

Інтернет-інтранет-екстранет у формуванні державної політики

Формально Интранет (Intranet) - это использование Интернет-каналов в корпоративных целях. Intranet - это внутренняя корпоративная сеть, построенная на интернет-технологиях.

Intranet - системы - промежуточное звено между локальной сетью и корпоративными системами высокого уровня

Интранет - это виртуальное информационное пространство, созданное внутри отдельно взятой компании (причем, то, насколько эта компания мала или велика - не имеет никакого значения, свой Интранет создают и фирмы, насчитывающие не более десятка сотрудников, и крупные корпорации, имеющие филиалы по всему миру).

Ключевым словом при описании intranet - систем является слово "единый": единый способ обработки, хранения, доступа к информации, единая унифицированная среда работы, единый формат документов. Такой подход дает сотрудникам возможность наиболее эффективно использовать накопленные корпоративные знания, оперативно реагировать на происходящие события, а предприятию в целом предоставляет новые возможности организации своего бизнеса.

Основными характеристиками интранет - систем являются:

Низкий риск и быстрая отдача инвестиций. Низкая стоимость и простота технологий. Все полезные качества интернет - технологий реализуются в рамках крайне простой схемы: программа просмотра (брaузер), установленная на рабочем месте пользователя, web-сервер, который выступает в качестве информационного концентратора, и стандарты взаимодействия между клиентом и web-сервером.

Открытость и масштабируемость систем. Интранет - системы открыты для наращивания функциональности и интеграции с другими информационными системами Компании. Это свойство позволяет компании создавать интранет - сайт эволюционным путем и развивать систему по мере возникновение необходимости.

Экстранет (Extranet) - это распределенная информационная среда, объединяющая все филиалы компании, ее партнеров и клиентов. Extranet можно рассматривать как расширение Intranet, содержащее выделенные области, к которым разрешен доступ внешним пользователям. Intranet / Extranet позволяет сотрудникам и партнерам компании: эффективнее управлять бизнес-процессами; ввести и соблюдать единые стандарты на отчеты и другую документацию; совместно пользоваться контактной информацией, необходимой для общения с клиентами и партнерами; получать доступ к данным, находящимся в корпоративной сети, с мобильных беспроводных устройств.

Теорія соціальної відповідальності

Теорія соціальної відповідальності. Являє собою компроміс між думкою про необхідність владного контролю і підтримкою повної свободи преси. Ця теорія виникла завдяки комісії зі свободи преси (США). Поштовхом було те, що вільному ринку преси не вдалося забезпечити суспільство обіцяними благами. Навпаки, комерційні ЗМІ обмежили доступ громадян до них (високі ціни на інформаційний продукт, тематична однобокість, зниження рівня професійних стандартів, що призвело до незадоволення інформаційних, соціальних і моральних потреб людей).

Відомий фахівець із масової комунікації Д. Макквейл називає основні принципи теорії соціальної відповідальності:

1) має бути обов’язок медіа перед суспільством;

2) необхідно дотримуватися високих професійних медіастандартів;

3) медіа повинні саморегулюватися в рамках законів;

4) уникати інформації й засобів, які можуть призвести до злочинів, насилля, образ тощо;

5) подавати різні точки зору, передавати різноманітність у суспільстві;

6) медіапрацівники мають звітуватися перед суспільством.