Особливості резонансної інформації

Була запропонована 1957 року Л. Фестінгером.Згідно з цією теорією, будь-яка інформація, яка не відповідає наявним у людини установками викликає у людини резонанс.

Резонансна комунікативна технологія

Резонансні технології будуються акцентом на одержувача інформації. Ми можемо уявити взаємодію цих чинників наступним чином:

В ієрархічній комунікації головним компонентом стає прямий зв'язок, у разі резонансної комунікації - зворотний зв'язок. При цьому особливе значення набуває добре знання аудиторії: кожному типу ключової аудиторії повинно відповідати своє цільове повідомлення.

Прийнято виділяти два напрямки побудови резонансу: на аудиторію і на канал.

Таким чином, відмінною рисою резонансної комунікації є факт, коли інформація отримує відгук у аудиторії, або ж у середовищі каналу трансляції.

Резонансна комунікація будується на активізації вже наявних в одержувача інформації уявлень. Стандартна комунікація заснована на передачі нової інформації. Резонансна комунікація може дати відповідь на очікування населення як у вербальній, так і в невербальній формі.

Вихід на населення завжди передбачає облік саме резонансної технології.

Резонанс може і припиняти подальші комунікативні дії. Ми можемо розглядати чутки і анекдоти як модельні варіанти комунікативного резонансу. Вони є досить частотної комунікативної одиницею.

Резонансна комунікація може також протікати у візуальній формі, а не тільки вербальної.

Комунікативний резонанс пересилює сьогоднішню роздробленість людей, об'єднуючи їх в комунікативні ланцюжка. Як правило, це повідомлення обмеженого обсягу, які, однак, малюють дуже чітку і зрозумілу картинку. Масова аудиторія вимагає саме такого «прозорого» повідомлення.

Модель резонансного впливу

Резонансна технологія свою основну силу бачить не в новизні введеної інформації, а в її відповідність вже наявним в масовій свідомості уявленням.

Резонансна технологія може спиратися на наявні:

а) когнітивні схеми,

б) комунікативні схеми,

в) власне резонансні схеми.

Використання когнітивних схем можна представити у вигляді айсберга. Масова свідомість отримує вказівку на верхівку айсберга, за якою слід весь обсяг пов'язаної з нею інформації.

Виділено дві резонансні схеми, на які реагує ЗМІ:

а) коли надходить підтвердження вже наявними в суспільстві чуток.

б) коли реалізована ситуація вступає в протиріччя зі сформованим іміджем.

У всіх цих випадках перед нами проходять реальні ситуації, які або спростовують сформований імідж, або підтверджують негативний імідж неофіційного рівня.

Модель резонансного впливу повинна спиратися на наступні складові:

а) утрировка вже зафіксованого стереотипу,

б) переведення його з вербальної у візуальну або подієву форми,

в) посилення пропонованого повідомлення ознаками достовірності

В цілому для резонансних технологій значущою є як позиція мовця, так і позиція слухача, тобто останній піднято на дуже активну і рівну за статусом позицію з промовистою. Такий облік спрямованості повідомлення, звичайно, різко посилює його ефективність.

Поняття психологічної війни. Військово-політичні аспекти «розгортання» інформаційної війни.

Психологічна війна (англ. Psychological warfare (PSYWAR)) — сукупність різних форм, методів і засобів впливу на людину з ціллю зміни в бажаному напрямку її психологічних характеристик (поглядів, думок, цінностних орієнтацій, настроїв, установок, мотивів, стереотипів поведінки), а також групових норм, масових настроїв, суспільної свідомості в цілому. ^[1]

В Міністерстві оборони США цей термін означає «планове використання пропаганди і інших психологічних дії, що мають за основну мету вплив на думки, емоції, стосунки, і поведінку ворожих іноземних груп, таким чином, щоб підтримувати досягнення національних завдань.»^[2]

Цей термін тісно пов'язаний з терміном психологічна операція. Оскільки психологічна війна ведеться за допомогою інформації, її варто розглядати як вид інформаційної війни.

інформаційна війна визначається, як комплексний вплив (сукупність інформаційних операцій) на систему державного і військового управління ворожої країни, на її військово-політичне керівництво, який ще за мирного часу призводив би до прийняття сприятливих для ініціатора інформаційного впливу рішень, а в ході збройного конфлікту повністю паралізував би функціонування інфраструктури управління противника.
Одним з важливих елементів сукупності інформаційних операцій можна вважатиінформаційно-психологічні операції - засіб ведення психологічної війни.

Психологічна війна спрямована на знищення пануючої ідеології. Ідеологія в данному випадку розуміється як система глибоких переконань відносно основних питань життя і діяльності держави в цілому і кожної людини, зокрема. Результативність психологічного впливу залежить також від особливостей механізмів трансформації переконань, стереотипів, установок людей. Переконання це усвідомлені стійкі мотиви діяльності людей, які ґрунтуються на ідеології та проявляються в поступках і діях людей. Наприклад це почуття патріота своєї держави, або солдатська доблесть, мужність, стійкість, довіра до командира, військове братство і таке інше.
Поряд з цим турбота про власне життя, прояв інстинкту самозбереження в умовах реальної загрози життю примушують військовослужбовця турбуватись перш за все про себе, в даному випадку переконання можуть відійти на друге місце. Якраз на це і розрахований влив на окрему особистість і великі маси людей в ході ведення психологічної війни.
Використання засобів психологічної війни найбільш плідне при застосуванні їх у сприятливих умовах. До таких умов можна віднести : економічні труднощі в країні, що виникли в результаті об'єктивних і суб'єктивних чинників, етнічні й релігійні протиріччя, крайня економічна поляризація населення країни, благопо-луччя і процвітання оточуючих країн, та ін.