Організаційна структура, функції та єдність виконавчої влади.

Виконавча влада - система центральних і місцевих державних органів та установ, що здійснюють владно-політичні і адміністративно-управлінські функції. Своєрідною верхівкою виконавчої влади є уряд - орган, якому належить політична виконавча влада.

До виконaвчої гiлки влaди відносяться й силові (примусові) структури державного управління: aрмiя, полiцiя (мiлiцiя), cлужбa держaвної безпеки, розвiдкa i контррозвiдкa, в'язницi. По cутi, це оcобливi види держaвних оргaнiзaцiй. Вони знaчною мiрою поcилюють виконaвчу влaду.

Організаційно-правовою формою здійснення виконавчої влади в Україні виступає Кабінет Міністрів (Уряд) України.

Конституція України (ст. 113) визначає Кабінет Міністрів (Уряд) України як вищий орган у системі органів виконавчої влади".

2.2.1 .Формування та структура Кабінету Міністрів.

Формування Кабінету Міністрів відбувається таким чином;

1) Президент призначає Прем’єр-міністра за згодою більше ніж половини конституційного складу Верховної Ради (не менше ніж 226 депутатів);

2) Прем’єр-міністр подає Президентові кандидатури до складу Уряду: першого віце-прем'єра, трьох віце-прем'єрів, міністрів;

3) Президент приймає рішення про призначення кандидатур, поданих Прем'єр-міністром, на відповідні посади в Уряді.

Кабінет Міністрів припиняє свої повноваження у разі: обрання нового Президента; заяви про відставку Прем'єр-міністра; ухвалення парламентом резолюції недовіри Урядові.

Президент України має право в будь-який момент звільнити з посади будь-якого члена Уряду (окрім голови Фонду державного майна).

Структурно Кабінет Міністрів складається із Прем'єр-міністра, першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів та міністрів. Міністр та усі його заступники призначаються указом Президента за поданням Кабінету Міністрів. Такий склад Уряду визначається конституційно. До виконавчої влади окрім Уряду як її вищого органу, належить державні комітети, агентства, міжвідомчі комісії тощо, а також обласні і районні державні адміністрації.

Функціонально Кабінет Міністрів виконує цілу низку завдань (ст.116 Конституції). Ці завдання можна поділити на:

• загальні: здійснює внутрішню і зовнішню політику держави, виконує Конституцію, закони, укази Президента;

• внутрішньополітичні, забезпечує дотримання прав і свобод людини, громадського порядку; здійснює заходи щодо боротьбі зі злочинністю, підтримання належного стану обороноздатності і національної безпеки,

• економічні: забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах зайнятості, праці і соціального захисту; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності та митної справи;

• бюджетні, розробляє проект закону України про Державний Бюджет, забезпечує виконання ухваленого Верховною Радою Закону про Державний Бюджет та подає Парламентові звіт про його виконання;

• гуманітарні та екологічні: забезпечує проведення політики у сфері науки, освіти, культури, охорони довкілля і природокориситування;

• адміністративно-організаційні. спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Стратегічне управління та формування програми діяльності органів державної влади.

Стратегічне управління виступає важливим інструментом розширення масштабності функціональних повноважень органів державної влади. Саме корпоративні стратегії за своєю методологією спрямовані на забезпечення цілеспрямованості та системності запровадження стратегічних ініціатив у системі органів державної влади. Систематизуючи основні дослідницькі підходи до розуміння сутності корпоративної стратегії та визначення її місця в системі стратегічного управління органами державної влади, слід особливу увагу приділити аналізу її основних характеристик. До таких характеристик варто віднести:

-масштаб діяльності органу державної влади, що визначає, якими видами та напрямами діяльності він повинна займатися;

-зв'язок складових, який показує, що лежить в основі узгодження структурних підрозділів  

-метод упр масштабом і зв'язком (метод внутрішнього розвитку, створення стратегічного союзу), що використовується для зміни масштабів і забезпечення внутрішньої єдності організації

-стратегічна діяльність органів державної влади, які набувають характеристик корпоративного центру, нових модернізаційних форм, які проявляються через таке:

-автономний вплив: структурний підрозділ органу державної влади підвищує автономну якість роботи організаційних одиниць;

-вплив взаємозв'язків: структурний підрозділ органу державної збільшує цінність взаємозв'язків між організаційними одиницями;

-функціональний вплив: конкретний орган державної влади забезпечує

-функціональне управління своїх організаційних одиниць;

-корпоративний розвиток: організаційна структура органу державної влади створює структуру портфеля організаційних одиниць, які забезпечують ефективність реалізації відповідних державно-управлінських рішень.

Управління природними ресурсами та державними підприємствами.

Державне управління природними ресурсами передбачає формування організаційно-правових норм їх використання та відновлення. Головним багатством України є земельні ресурси. Земельний фонд України становить 60,4 млн. га і складається із земель різного функціонального призначення, якісного стану та правового статусу.

До основних інструментів впливу держави (державного управління) щодо використання природних ресурсів необхідно віднести:

- обмеження на отримання землі та земельні угоди: встановлення мінімальних розмірів земельних угідь ферм – Франція, Італія; впровадження спеціальних дозволів на купівлю землі сільськогосподарського призначення – Німеччина, Данія; в Японії землю не можна продавати іноземним громадянам.

- регулювання оренди: з метою зацікавлення фермерів в зберіганні та підтримці родючості в Німеччині встановлюється мінімальний термін оренди – 15 років, в Данії – 30. Регулюється й розмір орендної плати;

- природно-охоронні обмеження: встановлення жорсткого контролю за використанням сільськогосподарських земель.

- експропріація земель: в окремих випадках землі можуть бути вилучені у власників безкоштовно, або на компенсаційній основі.

- обмеження використання земель через встановлення сервітутних відносин (сервітутний договір між власником землі – фермером та іншим суб’єктом щодо використання землі). Згідно земельного кодексу України (ст.95) виділяються такі види земельного сервітуту: право проходу та проїзду, право прокладання лінії електропередач, водопроводу, забору води природної водойми, прогону худоби по наявному шляху, право встановлення будівельних риштувань з метою ремонту будівель.

З метою використання природних ресурсів за умов зниження запасів корисних копалин та наростання проблем продовольчого забезпечення населення в розвинених країнах заморожується видобуток корисних копалин. В США діє державна програма викупу земель у фермерів і створення природно-агрокультурних ландшафтів з подальшим поверненням їх в сільськогосподарський обіг.