Європейська бюрократична модель державного управління.

Західноєвропейська бюрократична моделі містить всі форми державного правління, за винятком президентської, і ґрунтується, як правило, на партійній системі обмеженого політичного плюралізму. Для неї характерні закрита система державної служби (за винятком ВБ), кадрова, наймана і змішана системи набору державних службовців.

Суттєвою особливістю західноєвропейського менеджменту є колективна робота команди на чолі з лідером (менеджером).

Західноєвропейській системі державного управління належать такі основні принципи:

Принцип успішності – управління через результати разом з оцінкою ефективності діяльності;

Принцип ефективності - економізація діяльності державної адміністрації (яку цінність отримує суспільство за виділені кошти?);

Принцип прозорості – певна відкритість діяльності по відношенню до клієнтів адміністрації та інших зацікавлених осіб.

А також напрямки:

- перехід від культури дотримання права до культури досягнення результатів (так як головним завданням державного управління є створення умов та надання благ і послуг суспільству);

- підвищення ефективності державного управління через краще розпорядження суспільними засобами (раціоналізація державних витрат) і т.д.;

- процеси, за допомогою яких суб’єкт державного регулювання “переробляє ” доступні йому фінансові та нематеріальні ресурси на заплановані в стратегії результати.

Неабиякого розвитку набуло поняття «європейського адміністративного простору» – середовища, в якому європейські держави можуть ефективно взаємодіяти і співпрацювати. Зокрема, європейський адміністративний простір спирається на:

1. Європейські принципи державного управління:

- відкритість і прозорість;

- активну участь громадян;

- підзвітність;

- результативність;

- узгодженість.

2. Єдині стандарти, наприклад, спільні цінності, які регулюють організацію державної служби:

- неупередженість і доброчесність державних службовців;

- професійність;

- політична нейтральність державної служби;

3. Спільні норми і принципи адміністративного права:

- право бути вислуханим у процесі адміністративного провадження та прийняття рішення;

- право на дієву систему державного управління, здатну ефективно реалізувати законодавство Співтовариства;

- зобов’язання органів державної влади діяти відповідно до покладених на них завдань;

- обґрунтованість і доцільність адміністративних рішень;

- своєчасність дій та рішень державних органів;

- нагляд за функціонуванням адміністрації та право оскарження адміністративних рішень у суді;

- можливість призупинення або скасування неправомірного адміністративного рішення або невиправданих заходів;

- відповідальність держави за неправомірні адміністративні дії та інше

Конституційно-правові засади розмежування гілок влади в Україні та їх реалізація.

Конституція - основний закон (або сукупність законів) держави, яким імплементовано статус вищої юридичної норми.

Основними політико-правовими інститутами традиційно виступають Парламент, Уряд, Глава Держави, Суди, політичні партії.

За формою правління сучасна Україна є президентсько-парламентською республікою. Ознаками такої класифікації слугують закріпленні у новій Конституції країни принципи як всенародного обрання Глави Держави, так і тривалості існування Уряду залежно від волі Парламенту.

З прийняттям Конституції України 1996 року, що закріпила принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, відповідні органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані здійснювати свої повноваження на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Основним Законом.

Конституція України встановила основні повноваження органів державної влади.

Верховну Раду України визначено як єдиний орган законодавчої влади в Україні - лише вона має право видавати закони. У межах, визначених Конституцією, Верховна Рада здійснює такожустановчу і контрольну функції.

Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Президент України як глава держави відіграє важливу роль у функціонуванні кожної з гілок влади. Узаконодавчому процесі він виступає як суб'єкт законодавчої ініціативи, оприлюднює прийняті Верховною Радою закони, користується стосовно них правом відкладального вето, а за певних умов може видавати укази з економічних питань, не врегульованих законом. Щодовиконавчої влади - глава держави бере безпосередню участь в утворенні, реорганізації та ліквідації її органів, приймає кадрові рішення, користується правом скасування актів Кабінету Міністрів України і актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Щодосудової влади- Президент здійснює перше (на п'ять років) призначення на посади професійних суддів, призначає третину суддів Конституційного Суду України.

Вищим органом у системі органів виконавчої владиє Кабінет Міністрів України. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюютьмісцеві державні адміністрації.

Таким чином, в Україні практично побудовано єдину систему виконавчої влади.

Обласні, районні, міські, селищні та сільські ради та їх виконавчі органи є органами місцевого самоврядування.Українська держава всіляко повинна захищати права і свободи людини, оскільки „Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю...”, що зазначено у статті 3 Основного Закону України .

Класифікація та види державного управління

Класифікація видів державного управління:

 1.за визначенням ролі і місця людини в суспільстві а)демократичне; б)авторитарнее

2.за характером взаємодії ієрархічних одиниць та суб’єктів господарювання: а)координаційне; б)субординаційне;

3.за критерієм використання форми власності та розмежування уповноважень: а)федеральне;

б)регіональне;в)муніципальне;г)корпоративне;

4.за функціональним впливом на керований об’єкт:а)галузеве;б)територіальне;

5.за способом врахування інтересів об’єктів управління: а)адміністративне; б)економічне;

6.за терміном виконання прийнятих рішень:а)оперативне; б)тактичне;в)стратегічне;