Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Поняття та основні види соціальної мобільності. Тенденції соціальної мобільності в Україні.




Соціальна мобільність – це можливість переходу людей з однієї страти до іншої. Соціальна мобільність буває горизонтальною і вертикальною. Горизонтальна соц. мобільність – це переміщення людини з одного класу в інший , але в межах однієї страти. Вертикальна с.м. передбачає можливість переміщення з однієї страти до іншої. Відповідно вона може відбувати у двох напрямках – підвищення або пониження.

Кожна людина безпосередньо пов’язана із своєю стратою, в межах якої відчуває психологічний комфорт і розуміє та приймає правила поведінки, характерні для представників даної страти. Але існують люди, які випали з однієї страти, але поки не приєдналися до іншої страти( маргінали).

Агенти соціальної мобільності:

1. Освіта.

2. Рівень доходів.

3. Ініціативність та підприємливість.

4. Доступ до влади.

5. Армія.

6. Церква.

В Україні, яка являє собою перехідну країну, спостерігається соціальна деформація, яка впливає на соціальну мобільність населення, а також на стратифікаційні тенденції у с-стві. Насамперед, вона проявляється в тому, що рівень доходів в українському с-стві не відповідає соціальному престижу та соціальному статусу. Основним принципом стратифікації в Україні є рівень доходів. Невідповідність між виконуваною працею і рівнем доходів, яка тягне за собою невідповідність між соціальним престижем і доходами.

 

18.Соціальні зміни — процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії.

Ця категорія фіксує не будь-які зміни в тих чи інших суспільних сферах, а лише ті, що створюють у часі якісно різні стани соціальної взаємодії на рівні соціальних систем, соціальної стратифікації, соціальних інститутів, соціальних організацій чи будь-яких інших об'єктів, що відповідають предмету соціології.
Сучасні соціологічні теорії соціальних змін залежно від інтерпретації головних чинників можна досить умовно поділити на три різновиди:
а) соціокультурні теорії — пов'язують соціальні зміни з динамікою духовної сфери суспільства (система цінностей, ідеології, способи накопичення та поширення знань, світоглядні орієнтири, наука і т. ін.);
б) технологічні теорії — виводять зміст та спрямування соціальних змін з особливостей техніко-технологічного розвитку матеріального виробництва
в) соціально-економічні теорії — намагаються пояснити соціальні зміни через встановлення змісту взаємодії економічного базису та надбудови.
Соціологічний аналіз соціальних змін передбачає виділення певних ознак, що створюють їх якісну визначеність:
а) процесуальність,
б) масовий характер
в) суспільно зумовлені зміст, джерела та результати,
г) наявність причинно-наслідкових зв'язків як у структурі самого процесу змін, так і з зовнішнім середовищем.

Модернізація — це перехід від доіндустріального до індустріального (в сучасних умовах — постіндустріального) суспільства, що передбачає рішучі зміни в усіх сферах суспільного життя. Модернізація може відбуватися двома шляхами:

1)органічна модернізація. Особливістю такого шляху є те, що органічна модернізація починається з поступової зміни цінностей, культурних стандартів, світогляду. Тобто має бути усвідомлена потреба у відповідних їй змінах, мають сформуватися ціннісні підвалини нового типу соціальних відносин

2)неорганічна модернізація, що відбувається як «відповідь на виклик» розвинутіших країн. Вона починається і концентрується у сфері економіки та політики. Під впливом економічних та політичних змін починає змінюватися соціальна система, ціннісна структура суспільства.

 

19. Концепція середнього класу є суттєвим елементом теорії постіндустріального суспільства (Дж. Гелбрейт, Р. Арон, 3. Бжезинський).Функції середнього класу:

Ø вихователь і постачальник висококваліфікованої робо­чої сили;

Ø основний платник податків;

Ø внутрішній інвестор економіки, економічний донор;

Ø носій демократизації суспільства;

Ø стабілізатор суспільства, гарант його політичної міц­ності, "буфер" між крайнощами в соціальній піраміді -вищими та нижчими верствами.

Деякі "праобрази" цього поняття можна відшукати ще у вченні Аристотеля про середній елемент, який, на думку класика, складають не зовсім бідні, але й не надмірно багаті люди, котрі мають становити фундамент поліса - міста-держави, його міцну основу і слугувати запорукою справедли­вої та стабільної держави. Саме за ці міркування Аристотеля інколи називають "ідеологом здорового глузду середнього класу".

Середній клас сформувався на Заході під упливом соціально-еконо­мічних зрушень і, зокрема, унаслідок науково-технічної революції.

Для України, як і для інших перехідних суспільств, характерні такі особливості серед­нього класу: • Україна переживає початкову стадію формування серед­нього класу, що перебуває лише в зародку; • формування середнього класу в Україні відбувалося пере­важно не шляхом домінування особистісних духовних рис, (професіоналізму, освіченості, працелюбства, вольових устремлінь і власних здобутків), а внаслідок "уміло" про­веденої приватизації, доступу до бюрократичних інституцій, що здійснювали роздержавлення тощо; • для України характерна ситуація паралельного існування ніби двох середніх класів: один - середній за прибутками, але із сумнівними життєвими та моральними цінностями; другий - загалом відповідає західним критеріям, окрім еконо­мічних; • наявна проблема кількісних параметрів середнього класу. За деякими оцінками, він становить 15 % від усього населення, тому не здатний виконувати роль стабілізатора суспільства, гаранта політичної стабільності; • специфіка середнього класу в Україні полягає в тому, що він утворюється не на базі розвитку реального виробни­цтва, а переважно від обслуговування класу багатих; • подальший розвиток середнього класу в Україні пов'яза­ний з успішними економічними реформами, а також із по­верненням у коло середнього класу численної інтелігенції, що і становить осердя останнього в західних країнах.

 










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 269.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...