Поняття та основні види соціальної мобільності. Тенденції соціальної мобільності в Україні.

Соціальна мобільність – це можливість переходу людей з однієї страти до іншої. Соціальна мобільність буває горизонтальною і вертикальною. Горизонтальна соц. мобільність – це переміщення людини з одного класу в інший , але в межах однієї страти. Вертикальна с.м. передбачає можливість переміщення з однієї страти до іншої. Відповідно вона може відбувати у двох напрямках – підвищення або пониження.

Кожна людина безпосередньо пов’язана із своєю стратою, в межах якої відчуває психологічний комфорт і розуміє та приймає правила поведінки, характерні для представників даної страти. Але існують люди, які випали з однієї страти, але поки не приєдналися до іншої страти( маргінали).

Агенти соціальної мобільності:

1. Освіта.

2. Рівень доходів.

3. Ініціативність та підприємливість.

4. Доступ до влади.

5. Армія.

6. Церква.

В Україні, яка являє собою перехідну країну, спостерігається соціальна деформація, яка впливає на соціальну мобільність населення, а також на стратифікаційні тенденції у с-стві. Насамперед, вона проявляється в тому, що рівень доходів в українському с-стві не відповідає соціальному престижу та соціальному статусу. Основним принципом стратифікації в Україні є рівень доходів. Невідповідність між виконуваною працею і рівнем доходів, яка тягне за собою невідповідність між соціальним престижем і доходами.

18.Соціальні зміни — процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії.

Ця категорія фіксує не будь-які зміни в тих чи інших суспільних сферах, а лише ті, що створюють у часі якісно різні стани соціальної взаємодії на рівні соціальних систем, соціальної стратифікації, соціальних інститутів, соціальних організацій чи будь-яких інших об'єктів, що відповідають предмету соціології.
Сучасні соціологічні теорії соціальних змін залежно від інтерпретації головних чинників можна досить умовно поділити на три різновиди:
а) соціокультурні теорії — пов'язують соціальні зміни з динамікою духовної сфери суспільства (система цінностей, ідеології, способи накопичення та поширення знань, світоглядні орієнтири, наука і т. ін.);
б) технологічні теорії — виводять зміст та спрямування соціальних змін з особливостей техніко-технологічного розвитку матеріального виробництва
в) соціально-економічні теорії — намагаються пояснити соціальні зміни через встановлення змісту взаємодії економічного базису та надбудови.
Соціологічний аналіз соціальних змін передбачає виділення певних ознак, що створюють їх якісну визначеність:
а) процесуальність,
б) масовий характер
в) суспільно зумовлені зміст, джерела та результати,
г) наявність причинно-наслідкових зв'язків як у структурі самого процесу змін, так і з зовнішнім середовищем.

Модернізація — це перехід від доіндустріального до індустріального (в сучасних умовах — постіндустріального) суспільства, що передбачає рішучі зміни в усіх сферах суспільного життя. Модернізація може відбуватися двома шляхами:

1)органічна модернізація. Особливістю такого шляху є те, що органічна модернізація починається з поступової зміни цінностей, культурних стандартів, світогляду. Тобто має бути усвідомлена потреба у відповідних їй змінах, мають сформуватися ціннісні підвалини нового типу соціальних відносин

2)неорганічна модернізація, що відбувається як «відповідь на виклик» розвинутіших країн. Вона починається і концентрується у сфері економіки та політики. Під впливом економічних та політичних змін починає змінюватися соціальна система, ціннісна структура суспільства.

19. Концепція середнього класу є суттєвим елементом теорії постіндустріального суспільства (Дж. Гелбрейт, Р. Арон, 3. Бжезинський).Функції середнього класу: