Функції та ієрархія державної системи екологічного управління

На підставі біотичних принципів гармонізації життєдіяльності і збалан­сованого розвитку наведемо головні напрями державного екологічного управління:

• екологічне оздоровлення деградованих природних об'єктів, ланд­шафтів і стабілізація екологічного стану держави;

• відновлення природного потенціалу, заощадливе природокористу­вання;

• формування національної екологічної мережі;

• охорона навколишнього природного середовища;

• забезпечення екологічної безпеки, зменшення антропогенного тиску і забруднення відходами;

• екологізація загальних функцій управління державою;

• екологізація соціально-економічного розвитку, впровадження прин­ципів збалансованого розвитку;

• розвиток національного екологічного партнерства.

На сьогодні найрозвиненішими є напрями охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки. Вони мають свою досить розвинену природоохоронну законодавчу базу і є самостійни­ми галузями екологічного управління. Розвиненим напрямом також є управління природокористуванням, однак йому ще бракує належної за­ощадливості й раціональності.

У державній системі екологічного управління всі перелічені напрями є цільовими і здійснюються на підставі закону України «Про охорону навко­лишнього природного середовища» і Земельного, Водного та інших кодексів України, які забезпечують правову регламентацію переважно охоронних функцій, функцій державного дозволу і контролю, не поширюючись на процеси гармонізації життєдіяльності суспільства в природному середовищі, на процес збалансованого розвитку всіх його складових. При цьому слід зазначити, що більшість із перелічених цільових напрямів управління вже мають певну законодавчу базу (наприклад, закон України «Про формуван­ня національної екологічної мережі»).

Постійне вдосконалення систем екологічного управління є однією з вимог міжнародної та європейської системи стандартизації екологічного управління. Для державної системи екологічного управління це означає її функціональне розширення й системно-методологічне поглиблення. Йдеть­ся не тільки про охоронні функції, а й про освоєння функцій гармонізації.

Отже, системно-методологічне поглиблення — це освоєння нових сучасних механізмів екологічного управління, їх підпорядкування природ­ному механізмові біотичного регулювання навколишнього природного сере­довища і принципам збалансованого розвитку.

У ДСЕУ застосовується загальне управління, яке здійснюється в особі державних законодавчих, виконавчих, правових органів, і уповноважене,або

Глава 3

Державна система екологічного управління

спеціальне,управління, яке здійснюється суб'єктами, що мають спеціальне повноваження на екологічне управління відповідно до чинного законодав­ства. Цей поділ має своє відображення в структурі функцій ДСЕУ — загальні і спеціальні.

□ До загальних функцій належать:

Законодавче регулювання.Визначення основних напрямів державної екологічної політики, яка забезпечує гармонізацію відносин суспільства і природи, збалансований розвиток, формування й розвиток законодавчо-правової бази та регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, екологічної безпеки й екологічного управління державою.

Прогнозування. Отримання науково обґрунтованих варіантів тенденцій розвитку показників якості навколишнього природного середовища та здо­ров'я населення, показників природно-ресурсного потенціалу, ризиків ви­никнення надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру, індикаторів збалансованого розвитку.

Планування.Виважена передбачуваність використання, відновлення й охорони навколишнього природного середовища; розробка міждержавних, державних, регіональних, місцевих екологічних програм; планування за­ходів щодо попередження й реагування на надзвичайні ситуації щодо забез­печення екологічної безпеки.

Організація.Забезпечення реалізації державної екологічної політики на національному й міжнародному рівнях у контексті збалансованого розвитку, максимальне сприяння виконанню законів та інших нормативних актів з охо­рони навколишнього середовища, використання природних ресурсів, забез­печення екологічної безпеки, організація екологічного управління державою.

Координація.Координування діяльності міністерств, відомств, підпри­ємств, установ та організацій, незалежно від форм власності та підпорядкуван­ня, у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання й відновлення природних ресурсів та екологічної рівноваги.

Погодження.Максимальна погодженість поточних і перспективних планів роботи галузей, підприємств, установ та організацій в питаннях охо­рони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів.

Контроль і нагляд.Забезпечення додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органа­ми, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами.

□ До спеціальних функцій належать:

Біовпорядження.Формування національної екологічної мережі з біо­сферними ядрами (центрами), збереження й примноження біологічного різноманіття, посилення біотичного механізму регулювання навколишнього середовища.

Ресурсовпорядження.Здійснення просторово-територіального устрою природних ресурсів та об'єктів: землеустрою, лісовпорядкування, паспорти-