Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Методологія системно-екологічного підходу






2.3

Методологія системно-екологічного підходу

ЗАГАЛЬНИЙ ПОГЛЯД НА ФОРМУВАННЯ
І ВИЗНАЧЕННЯ

Системний підхід — це свого роду фундаментальна методологія дослідження і вирішення проблем на міждисциплінарному рівні в усій сукупності системних взаємозв'язків та ієрархічних рівнів.

Системно-екологічний підхід— це врахування всієї сукупності екологічних аспектів, їхніх сис­темних властивостей та екологічних характерис­тик досліджуваних систем, як, зрештою, особли­востей спеціальних методів і процедур, що вико­ристовуються для їх дослідження.

Властивостями системи є емерджентність (властивість цілісності), бага­торівнева структура, комунікативність і процедура контролю.

Тобто в основі системно-екологічного підходу має бути системно-еко­логічне бачення світу. Саме за такого підходу система розглядається цілісно, а не як набір окремих підсистем. її оптимізація здійснюється в цілому, а не для підвищення тільки ефективності окремих її компонентів.

Системний підхід ґрунтується на вмінні виокремлювати ключові чинни­ки, що впливають на функціонування й розвиток системи, на формування ієрархії цих чинників залежно від сили їхнього впливу на систему в тісно­му взаємозв'язку із зовнішнім і внутрішнім середовишем.

Головна перевага системного підходу — це здатність глибшого осяг­нення проблемних чи інших ситуацій.

Той, хто послуговується таким підходом, краше орієнтується і знаходить оптимальні вирішення проблеми, враховуючи минулий досвід і передбачу­вані перспективи.

На стадії розробки (проектування) системи застосовуються «жорсткі» методології системного підходу з дослідженням операцій. Після узгодження змін у подальшому переходять до «м'яких» (гнучких) методологій системно­го підходу з використанням ситуаційних моделей для підсистеми людської діяльності та її впливу на навколишнє природне середовище.


ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ

Системний підхід знайшов практичне застосування в управлінні в США наприкінці 50-х років XX ст. Як зазначають М. Мексон, М. Альберт і Ф. Хе­доурі у своїй праці «Основи менеджменту», системний підхід слід розгляда­ти не як набір керівних настанов чи принципів, а як спосіб мислення стосовно організації та управління.

Глава 2










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 279.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...