Діагностика рівнів засвоєння знань на прикладі конкретної теми.

Процес засвоєння знань має ступеневий характер, іншими словами, він відбувається як рух від одного рівня засвоєння до іншого, від нижчого до вищого. За способами використання засвоєної інформації психологія виділяє два генетично пов`язані між собою види діяльності: репродуктивну та продуктивну.

Продуктивна діяльність ніби виростає з репродуктивної, отже, репродуктивна передує продуктивній. При репродуктивній діяльності засвоєна інформація тільки відтворюється в різних поєднаннях і комбінаціях від буквальної копії до будь-якого реконструктивного її відтворення і застосування в типових ситуаціях, що однозначно детермінуються навчанням. У процесі продуктивної діяльності створюється нова інформація. Всяка діяльність виконується на основі раніше засвоєної інформації. Педагогічна і психологічна науки виділяють такі 5 рівнів засвоєння знань:розуміння, розпізнавання, репродуктивний, продуктивний та творчий. Розуміння це - рівень засвоєння, однак рівень особливий, оскільки він не пов`язаний з відтворенням. Його психологічною основою є порівняння, встановлення зв`язку невідомого з відомим, підведення невідомого поняття під відоме, раніше засвоєне. Розпізнавання характеризується тим, що репродуктивна діяльність із засвоєною інформацією виконується з опорою на підказку. Тобто це така репродуктивна діяльність, коли зовнішня підказка виконує роль опори для її виконання. Наприклад, вивчаючи підмет у реченні, учні засвоюють інформацію про те, що підмет — це член речення, який дає відповідь на запитання "хто?" або "що?" виконує дію. Якби це завдання було дане через тривалий проміжок часу після вивчення даної теми, то воно б не відповідало рівню розпізнавання. А оскільки у нашому випадку перше речення є своєрідною підказкою, опорою для дій учня, то ця репродуктивна діяльність ототожнюється з раніше засвоєною.

Коли учень відтворює матеріал самостійно, без опори на будь-яку підказку, а також застосовує його в типовій, звичайній, тобто подібній до навчальної ситуації, то це означає, що даний матеріал учень засвоїв на репродуктивному рівні. Зауважимо, що типовою ситуацією називають таку, яка безпосередньо випливає зі змісту матеріалу, що вивчається. Якщо використати попередній приклад із знаходженням підмета у реченні, то можна впевнено стверджувати, якщо учень скаже, який член речення називають підметом і в запропонованому реченні знайде підмет, то це означає що поняття "підмет" учень засвоїв на репродуктивному рівні. Тобто, репродуктивний рівень засвоєння характерний тим, що учень самостійно відтворює матеріал та вміє прикладати засвоєний спосіб дій до ситуації, аналогічної до типової.

Наступний рівень засвоєння — продуктивний. Він передбачає виконання продуктивної діяльності, себто діяльності, пов`язаної з перетворенням знань, засвоєних на репродуктивному рівні. У процесі продуктивної діяльності учень створює нову інформацію, новий продукт шляхом трансформації, перетворення раніше засвоєної з використанням уже засвоєних раніше способів діяльності у ситуації, близькій до типової. Покажемо це на прикладі з фізики. Вивчається закон Ома для повного кола. Учень повинен відповісти на запитання: "Як залежить спад напруги на зовнішньому опорі від величини цього опору?". Звичайно, щоб дати відповідь на це запитання, він має здійснити перетворення формули, яка виражає закон Ома для повного кола. Лише після цього, учень зможе дати обґрунтовану відповідь, а не просто пригадати формулу даного закону, написати її. Як бачимо, перетворення знань засвоєних на репродуктивному рівні, є обов`язковим елементом продуктивного рівня засвоєння знань.

Останній рівень засвоєння — творчий. Він передбачає відтворення знань як з елементами перетворення, так і з елементами кодування, тобто переведення інформації з однієї форми вираження в іншу. Наприклад, із вербальної у графічну, табличну, математичну, чи навпаки, а також самостійне розроблення способів розв`язання незнайомої, тобто нетипової ситуації, і застосування цих способів до конкретних умов.

Структура особистості. Об’єкт і предмет педагогіки під кутом зору структури особистості за Рубінштейном.

Відомий вітчизняний психолог С.Л. Рубінштейн (1889—1960) розглядав особистість у контексті розроблюваних ним принципів детермінізму і єдності свідомості та діяльності. На його думку, особистість у з'ясуванні психічних процесів виступає як взаємопов'язана сукупність внутрішніх умов, через які заломлюються усі зовнішні діяння. До цих внутрішніх умов належать і психічні явища — психічні властивості та стани особистості. Особистість зумовлена історично — еволюцією живих істот, історією становлення людства і особистою історією розвитку людини. Тому в структурі особистості можна виявляти компоненти різного рівня узагальнення й стійкості, які змінюються різними темпами. Особистість є тим більш значущою, чим більше в індивідуальному заломленні в ній представлене загальне, суспільне. Як власне особистісні серед усього розмаїття властивостей С.Л. Рубінштейн виділяє ті, що спричиняють суспільно значущу поведінку або діяльність людини. Тому основне місце серед них мають займати система мотивів і завдань, які людина ставить перед собою, а також властивості характеру, що зумовлюють вчинки людини, здібності, роблять її здатною до виконання історично сформованих видів суспільно корисної діяльності. Особистість визначається своїм ставленням до навколишнього світу, до суспільного оточення, до інших людей. Це відношення реалізується в діяльності людини. Завдяки діяльності люди пізнають і змінюють світ, природу, суспільство. Однак значущість особистості зумовлена не лише самими її властивостями, а й значущістю тих суспільно-історичних сил, які вона представляє. Особистість — це реальний індивід, жива, діюча людина, яка є носієм суспільних стосунків. Особистість неможлива без психіки, без свідомості. Усі психічні явища і процеси органічно вплітаються в цілісне життя особистості, оскільки основна їхня життєва функція полягає в регуляції діяльності людей. Обумовлені зовнішніми впливами, психічні процеси особистості самі опосередковують поведінку і діяльність, залежність суб'єкта від об'єктивних умов. Фундаментальне значення має положення Рубінштейна про багатоплановість психічного, багаторівневість перебігу психічних процесів. Структура особистості складається з різноманітних компонентів. Будь-яка особистість включає в себе «Я» як суб'єкт довільної діяльності, якому властиві мотиви свідомої поведінки. Поняття особистості у психології не зводиться до поняття суб'єкта у вузькому розумінні. Характеристика особистості включає також її ідеї, принципи, на основі яких здійснюється оцінка власних та чужих учинків. До структури особистості звичайно входять і пізнавальні процеси, без яких неможливі діяльність і поведінка людини.

Дидактичні змінні пари.

Вивчення нового матеріалу можна з успіхом організувати на основі дидактичних змінних пар. Організація роботи виглядає так. Учитель протягом 5—7 хв дає пояснення нового матеріалу, зупиняючись особливо на новій термінології, на нових поняттях та на відповідній ідеї самої теми. Після цього учням дається завдання цей матеріал опрацювати за підручником та додатковою літературою (науково-популярна, енциклопедична, довідники, альбоми, схеми, — вказується сторінка, параграф тощо).

Працюючи з підручником чи посібником, учні роблять записи в зошитах. На цю роботу їм відводиться до 7 хвилин. У наступні 5 хв учень, що сидить справа, задає 3-4 запитання учневі зліва, слухає його відповіді й оцінює. Якщо учень зліва не зміг дати відповідь на запитання, то той, який формулював запитання, зобов`язаний дати відповідь сам. Через деякий час учні міняються ролями. Бажано, щоб запитання, які ставлять учні один одному, не повторювались. Оцінка за відповідь виставляється в зошит на полях. Через 10 хв такої роботи правий учень з передньої парти міняється місцем з правим учнем задньої парти. Така зміна місць здійснюється в усьому класі в процесі того, як закінчується відповідь на запитання в парах. І знову один з учнів ставить запитання, а другий відповідає і навпаки. Друга оцінка виставляється в зошит поруч з першою (ідея створення дидактичних змінних пар належить учителеві математики і фізики О.Ривіну, який з 1918до 1924р. працюваву невеличкому містечку Корнин Київської області). Робота за методикою Ривіна передбачає читання або вивчення тексту абзацами.