Нормативно-правове забезпечення здійснення державного управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.

Правові та організаційні засади управління будівництвом і жит­лово-комунальним господарством закріплені в низці актів, серед яких головними є закони України від 16 листопада 1992 р. «Про ос­нови містобудування» та від 20 травня 1999 р. «Про архітектурну діяльність», а також Указ Президента України від 13 травня 1997 p. «Про пріоритетні завдання в сфері містобудування».

Основними законодавчими актами, що встановлюють правові засади управління в цій сфері, є такі:

• Житловий кодекс Української РСР від ЗО червня 1983 р. (зі змінами);

• Закон України «Про основи містобудування» від 16 листо­пада 1992 р.;

• Декрет Кабінету Міністрів України «Про зміну порядку опла­ти за користування жилим приміщенням» від 15 грудня 1992 р.;

• Декрет Кабінету Міністрів України «Про об'єднання держав­них підприємств зв'язку» від 21 січня 1993 р. (зі змінами);

• Декрет Кабінету Міністрів України «Про управління май­ном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та про­мисловості будівельних матеріалів» від 19 лютого 1993 р.;

• Декрет Кабінету Міністрів України «Про об'єднання держав­них підприємств транспорту і дорожнього господарства» від 17 березня 1993 р.;

• Декрет Кабінету Міністрів України «Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни» від 8 квітня 1993 р.;

• Закон України «Про дорожній рух» від ЗО червня 1993 р. (зі змінами);

• Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері міс­тобудування» від 14 жовтня 1994 р. (зі змінами);

• Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. (зі змінами);

• Закон України «Про зв'язок» від 16 травня 1995 р. (зі змі­нами);

• Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня

1995 р. (зі змінами);

• Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня

1996 р.;

• Закон України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» від 20 жовтня 1998 р.;

• Закон України «Про архітектурну діяльність» від 2 травня 1999 р.;

• Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р.;

• Закон України «Про концесії на будівництво та експлуата­цію автомобільних доріг» від 14 грудня 1999 р.;

• Закон України «Про радіочастотний ресурс України» від 1 червня 2000 р.;

• Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р.;

• Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про основи містобудування» від 8 лютого 2001 р.;

• Закон України «Про поштовий зв'язок» від 4 жовтня 2001 р.;

• Закон України «Про Національну систему конфіденційного зв'язку» від 10 січня 2002 р.;

• Закон України «Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002—2010 роках» від 7 лютого 2002 р.

Система органів, що здійснюють державне управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.

Державне управління будівництвом і житлово-комунальним господарством здійснюється в межах єдиної галузевої системи з ура­хуванням загальнодержавних інтересів, інтересів регіонів та місце­вого самоврядування, що пов'язано з розмежуванням державної влас­ності (на загальнодержавну і місцеву) і закріпленням за органами місцевого самоврядування об'єктів будівельного комплексу і житло­во-комунального господарства. В діяльності по здійсненню управлін­ня сферами, що аналізуються, в нинішніх умовах господарювання відповідні органи реалізують свої функції переважно шляхом коорди­наційних, дозвільних, контрольно-наглядових повноважень. Слід ура­ховувати також те, що в управлінні будівництвом і житлово-комуналь­ним господарством переплітаються інтереси не тільки органів, які безпосередньо вирішують ці питання, а й інших, оскільки всі органи державного управління, органи місцевого самоврядування, господа­рюючі та інші суб'єкти ведуть будівельні роботи, а житлово-комунальне господарство в переважній більшості передано в підпорядку­вання місцевим ланкам виконавчої системи та системи самоуп­равління.

Центральним органом державного управління будівництвом і житлово-комунальним господарством Державний комітет будів­ництва, архітектури та житлової політики України (далі —Держбуд України). Він діє на підставі Положення про нього, затвердже­ного Указом Президента України від 9 грудня 1997 p[5].

Держбуд України є центральним органом виконавчої влади, який бере участь у формуванні державної житлової політики, державної нау­ково-технічної та економічної політики у сфері містобудування, будівниц­тва та комунального господарства і забезпечує проведення її в життя.

Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Ук­раїні» органи місцевого самоврядування мають такі власні (са­моврядні) повноваження у галузі житлово-комунально­го господарства: управління об'єктами житлово-комунального гос­подарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефек­тивної експлуатації; облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; сприяння розширенню житлового будівництва, надання громадянам, які мають потребу в житлі, допомо­ги в будівництві житла, одержанні кредитів та субсидій для будівниц­тва чи придбання житла; надання допомоги власникам квартир (будин­ків) в їх обслуговуванні та ремонті; реєстрація житлово-будівельних і гаражних кооперативів та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків; організація благоустрою населених пунктів та ін.